ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

За позовом:                     Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської

міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

до відповідача            Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколот”

(99003, м. Севастополь,  вул.  Руднєва, 1-Г)

(99006, м. Севастополь, вул. Шевченка, 7, магазин „Якорь”)

про           стягнення 4948,66 грн.

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники сторін:

позивача - Іванов П.П., довіреність № 1547 від 09.01.2009;

відповідача -не з'явився;              

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Еколот” (далі - відповідач) про стягнення 3671,64 грн.

Свої позовні вимоги КП „Севтеплоенерго” СМР обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору про постачання теплової енергії № 964 від 28.12.1999.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресами, вказаними у матеріалах справи, не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „за закінченням терміну зберігання”, „за зазначеною адресою не значиться” тощо, також можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі  матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

28.12.1999 між КП „Севтеплоенерго” СМР та ТОВ „Еколот” був укладений договір про постачання теплової енергії № 964 (далі - Договір) (а.с. 8-11).

Відповідно до розділу 1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач взяв на себе зобов'язання по постачанню теплової енергії відповідачу до мережі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно та належної якості, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався оплачувати отриману енергію за встановленими тарифами в строки, які передбачені даним Договором.

Згідно з пунктом 4.1 Договору споживач здійснює попередню оплату не пізніш 15-го числа місяця, що передує розрахунковому. Рахунок вважається таким, що отриманий споживачем, якщо останній протягом 10 днів не заявить про неотримання рахунку.

Зобов'язання з постачання енергії виконувались позивачем належним чином та  своєчасно, але оплата за отриману енергію відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3671,64 грн.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до довідки Управління статистики у місті Севастополь відповідач знаходиться за адресою: 99003, м.Севастополь, вул.Руднєва. 1-Г (а.с.7).

Проте рахунки-фактури за вказаним Договором (а.с. 16-40) надсилались позивачем відповідачеві на іншу адресу, а саме: 99006, м.Севастополь, вул Шевченка, 7.

Відповідно до статті 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів того, що зазначені рахунки-фактури отримані відповідачем, або пояснень про причини надіслання рахунків-фактур на адресу, яка не відповідає Договору, позивачем до матеріалів справи не надано.

На підставі викладеного суд вважає, що зобов'язання за Договором виконувались позивачем неналежним чином, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3671,64 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.. 

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

           Суддя                                                                                             Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 13.02.2009.