КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" січня 2015 р. Справа№ 910/5432/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Калатай Н.Ф.
Ропій Л.М.
при секретарі: Бовсунівській Л.О.,
за участю представників:
від позивача Євдокименко В.М., дов. від 12.01.2015,
від відповідача Жолудєв В.М. - директор,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2014
(дата підписання - 24.11.2014)
у справі №910/5432/14 (головуючий суддя Смирнова Ю.М., судді: Ващенко Т.М., Спичак О.М.)
за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва
до Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Радунь»
про стягнення 9853,73 грн,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва (далі - позивач) до Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Радунь» (далі - відповідач) про стягнення 9853,73 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив невірний висновок про відсутність первинних документів на підтвердження факту надання відповідачу послуг в обсягах, виходячи з яких розраховано суму боргу за заявлений до стягнення період, оскільки такі документи подані позивачем 11.11.2014 - витяги з табуляграм, довідка про відшкодування плати за землю, розрахунки за послуги водопостачання, електроенергію та опалення. На думку позивача, вказані письмові докази підтверджують фактичне надання комунальних послуг у нежитлове приміщення, як орендує відповідач.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 28.01.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2014 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 22.12.2015) позивачу - 05.01.2015 та відповідачу - 06.01.2015, долучені до матеріалів справи.
26.01.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та проведення відео зйомки судового процесу, а також надав відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 28.01.2015 колегія суддів задовольнила клопотання відповідача про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та проведення відео зйомки судового процесу.
Представник позивача у судовому засідання підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2010 між КП "Житлорембудсервіс" (орендодавець) та Органом самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Радунь" (орендар) укладено договір №1813 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду (далі - договір оренди), відповідно до якого орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.12.2009 №1229, додаток №10, пункт 13 (ЖЕК-318) передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду) за адресою: вул. Радунська,18, загальною площею 16,10 кв.м, для статутної діяльності (п.1.1 договору оренди).
Згідно п. 3.7 договору оренди вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж спільного використання не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі розрахунків вартості послуг, зазначеному в додатку 2 до цього договору, або договорів, укладених орендарем безпосередньо з організаціями, що надають такі послуги.
Статтею 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
02.07.2012 між Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (балансоутримувач) та Органом самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Радунь" укладено договір №1813 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та відшкодування податку на землю (далі - договір про відшкодування), за умовами якого балансоутримувач забезпечує надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води і водовідведення, електропостачання (нежитлового приміщення), що знаходиться за адресою: вул. Радунська, 18, загальною площею 1750,50 кв.м.
У відповідності до п. 1.2 договору про відшкодування орендар компенсує витрати балансоутримувача на надання вказаних в п. 1.1 договору послуг на умовах, визначених цим договором, а також сплачує відшкодування земельного податку, що сплачується балансоутримувачем у відповідності до вимог чинного законодавства України, в частині розділу ХІІІ Податкового кодексу України, у розмірі, встановленому відповідно до додатку до договору, який є невід'ємною його частиною.
Орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на надання вказаних в п. 1.1 договору послуг згідно показників лічильників та пропорційно займаної площі, пропорційно кількості користувачів; за кількістю джерел електрообладнання (п.1.3 договору про відшкодування).
Згідно п.1.6 договору про відшкодування послуги, зазначені в п.п 1.1, 1.2 договору надаються орендарю з 02.07.2012.
Відповідно до п. 2.2.3 договору про відшкодування орендар зобов'язаний не пізніше 20 числа, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі (нежитлового приміщення) за комунальні послуги згідно виставлених сум в актах виконаних робіт.
Умовами договорів, на підставі яких заявлено до стягнення суму заборгованості, було визначено порядок нарахування плати за надані житлово-комунальні послуги.
Зокрема, в додатку до договору про відшкодування від 02.07.2012 визначено, що:
нарахування плати за теплову енергію проводиться щомісячно згідно табуляграм АК "Київенерго" та з урахуванням займаної опалювальної площі та площі загального користування, по тарифах, встановлених КМДА;
розмір плати за водопостачання та водовідведення, при наявності лічильника, визначаються показаннями лічильника та згідно розробок табуляграм, розроблених інженерами, на підставі табуляграм ПАТ "Київводоканал";
розподіл між орендарями, що не мають лічильників, визначається у процентному співвідношенні щомісячно в залежності від нормативного водоспоживання згідно з БНіП, чисельності працюючих і виду діяльності орендарів та власників приміщень;
сплата здійснюється згідно тарифів, встановлених КМДА;
розмір плати за гаряче водопостачання визначається на підставі табуляграм, розроблених інженерами, на підставі табуляграм ПАТ "Київенерго";
розмір плати за електроенергію визначається згідно показників лічильників за тарифами, встановленими КМДА. Розмір плати за спожиту електроенергію при відсутності лічильника, нараховується у процентному співвідношенні від загальної спожитої електроенергії, відповідно до існуючого електронавантаження споживача.
Здійснення відповідних розрахунків покладено умовами укладених сторонами договорів на позивача.
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивач вказав на наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8467,20 грн за спожиті комунальні послуги за договором про відшкодування за період з січня 2010 року по березень 2014 року.
За твердженням позивача факт надання послуг та існування заборгованості за період з січня 2010 року по березень 2014 року підтверджується витягом з табуляграм, довідкою про відшкодування плати за землю, розрахунками за послуги водопостачання, електроенергію та опалення, які надсилались виробниками комунальних послуг виконавцю (позивачу).
Судом першої інстанції було зобов'язано сторони провести звірку розрахунків, за результатами якої скласти та надати акт (ухвала від 15.05.2014). Також зобов'язано позивача надати ґрунтовний розрахунок суми заборгованості із зазначенням періоду нарахування.
Однак, позивачем не було надано належних доказів на підтвердження наявної у відповідача перед позивачем заборгованості, в результаті чого ухвалою від 02.06.2014 було призначено судову експертизу, з метою вирішення питання стосовно обґрунтованості проведених позивачем розрахунків і заявленої до стягнення з відповідача заборгованості на предмет їх достовірності, повноти та документального підтвердження. Обов'язок здійснити попередню оплату проведення експертизи покладено на позивача.
21.07.2014 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз надіслав клопотання про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
Проте, матеріали справи №910/5432/14 експертною установою повернуті до суду без виконання в зв'язку з відсутністю оплати позивачем вартості експертного дослідження.
Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Згідно ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У статтях 33, 34 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 02.04.2012 у справі № 30/5009/2733/11).
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.
Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності у відповідача заборгованості в сумі 8467,20 грн за період з січня 2010 року по березень 2014 року - не надано первинних документів у розумінні ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які б підтверджували факт надання відповідачу послуг у обсягах, виходячи з яких позивачем розраховано суму заборгованості за заявлений до стягнення період, то суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, пені та 3% річних є похідними від вимоги про стягнення основної заборгованості, в задоволенні якої судом відмовлено, то у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача в частині стягнення 417,33 грн пені, 449,45 грн 3% річних та 519,76 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі №910/5432/14 - без змін.
2. Матеріали справи №910/5432/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.І. Рябуха
Судді Н.Ф. Калатай
Л.М. Ропій