КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа№ 910/19497/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 27.01.2015 року по справі № 910/19497/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Торг" на рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 20.10.2014 року) по справі № 910/19497/14 (суддя - Головатюк Л.Д.)

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради

(Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Торг"

про стягнення 27 474, 24 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Торг" про стягнення 27 474,24 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року у справі № 910/19497/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Торг" на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" основний борг у розмірі 20 370,82 грн., пеню в сумі 1 351,53 грн., інфляційні збитки в сумі 2 167,27 грн., 3% річних в сумі 637,00 грн., штраф в сумі 2 947,62 грн. та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Континент-Торг", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/19497/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року по справі № 910/19497/14 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Торг" до провадження і призначено перегляд рішення на 13.01.2015 року.

У зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/19497/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року по справі № 910/19497/14 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Торг" до провадження зазначеною колегією.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року відкладено розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Торг" на 27.01.2015 року та витребувано додаткові документи.

Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року у справі № 910/19497/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Разом з запереченнями позивачем подано документи витребувані ухвалою суду.

Представник позивача в судових засіданнях надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Торг" - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача, проти чого також не заперечує представники позивача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року по справі № 910/19497/14 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

10.07.2012 року між комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Континент-Торг" (розповсюджувач, відповідач) було укладено договір № 389/12 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (а.с. 22-24).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Відповідно до п. 1.1. договору за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Згідно п. 3.1. договору адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З адресних програм № 1 від 10.07.2012 року, № 2 від 10.07.2012 року, № 3 від 23.12.2013 року, № 5 від 06.06.2014 року, № 2/1 від 31.08.2012 року, до договору вбачається, що розповсюджувачу ЗР надано право на тимчасове користування вісьмома місцями розміщення РЗ (а.с. 25-28, 30).

В зазначених програмах вказана плата за місяць в розмірі від 120,00 грн. до 600,00 грн. в залежності від місця розташування та дата дії строку пріоритету.

За умовами п. 4.1.1. договору підприємство має право на підставі відповідних рішень дозвільного органу та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначати розмір плати за право тимчасового користування, змінювати розмір плати за право тимчасового користування, у разі змін в технологічній (конструктивній) РЗ, площі рекламного засобу, зонального коефіцієнту та базового тарифу.

Відповідно до п. 4.2.1. та 5.2.3. договору підприємство зобов'язане формувати рахунки на оплату за право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат підприємства на організацію та проведення демонтажу РЗ, а розповсюджувач в свою чергу зобов'язаний не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Позивачем на виконання умов договору сформовано наступні рахунки: № 58244 від 18.07.2012 року на суму 376,78 грн., № 58245 від 18.07.2012 року на суму 1186,84 грн., № 59205 від 15.08.2012 року на суму 504,00 грн., № 63433 від 31.10.2012 року на суму 6,96 грн., № 60458 від 17.09.2012 року на суму 720,00 грн., № 63041 від 15.10.2012 року на суму 720,00 грн., № 64307 від 13.11.2012 року на суму 720,00 грн., № 65745 від 14.12.2012 року на суму 720,00 грн., № 67207 від 15.01.2013 року на суму 720,00 грн., № 68505 від 12.02.2013 року на суму 720,00 грн., № 70020 від 15.03.2013 року на суму 720,00 грн., № 71547 від 12.04.2013 року на суму 720,00 грн., № 73000 від 15.05.2013 року на суму 720,00 грн., № 74419 від 12.06.2013 року на суму 720,00 грн. № 75828 від 11.07.2013 року на суму 720,00 грн., № 77268 від 12.08.2013 року на суму 720,00 грн., № 78959 від 13.09.2013 року на суму 720,00 грн., № 79861 від 09.10.2013 року на суму 720,00 грн., № 81627 від 12.11.2013 року на суму 720,00 грн., № 83276 від 11.12.2013 року на суму 720,00 грн., № 83871 від 26.12.2013 року на суму 92,90 грн., № 84465 від 15.01.2014 року на суму 180,00 грн., № 84287 від 20.01.2014 року на суму 720,00 грн., № 85271 від 05.02.2014 року на суму 720,00 грн., № 85398 від 06.02.2014 року на суму 180,00 грн., № 87597 від 28.02.2014 року на суму - 48,22 грн., № 86996 від 05.03.2014 року на суму 720,00 грн., № 87097 від 06.03.2014 року на суму 43,55 грн., № 88400 від 02.04.2014 року на суму 720,00 грн., № 89882 від 06.05.2014 року на суму 720,00 грн., № 91427 від 05.06.2014 року на суму 720,00 грн., № 91977 від 13.06.2014 року на суму 459,82 грн., № 92640 від 13.06.2014 року на суму 108,19 грн., № 92745 від 01.07.2014 року на суму 720,00 грн. та № 94368 від 05.08.2014 року на суму 720,00 грн. (а.с. 32-66) на загальну суму 20 370,82 грн.

Однак, орендар (розповсюджувач) взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, орендні платежі не сплатив, у зв'язку з чим підприємство просить стягнути з нього заборгованість у сумі 20 370,82 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання регламентовані ст. 611 ЦК України, а саме, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, відповідачем оплата не здійснена, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 20 370,82 грн.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1351,53 грн., 3 % річних у сумі 637,00 грн., 15% штрафу у сумі 2947,62 грн. та інфляційне збільшення у сумі 2167,27 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.2.4. договору розповсюджувач зобов'язався у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню, у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) сплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього договору.

Згідно п. 7.2. договору за несвоєчасне або не повне внесення плати підприємство має право застосувати до розповсюджувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15% простроченої суми.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором по сплаті орендних платежів підтверджено матеріалами справи. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 1351,53 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки, прострочення оплати за право тимчасового користування місцями для розміщення реклами мало місце понад місяць, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 2947,62 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами п. 7.2. договору визначено розмір процентів - 3% річних.

Таким чином, оскільки мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 2167,27 грн. інфляційних збитків та 637,00 грн. - 3% річних підлягають також задоволенню.

Щодо посилань скаржника на те, що нежитлові приміщення за адресами вул. Я. Коласа, 15, вул. К. Уборевича, 23 та вул. Львівська, 12 не належать до комунальної власності, колегією суддів до уваги не беруться, з огляду на наступне.

Борг по даній справі позивачем нараховано за період з 2012 року по 2014 рік, а свідоцтва про право власності надані скаржником видані по вул. Я. Коласа, 15 від 14.04.2014 року та по вул. У. Командарма, 23 від 04.07.2014 року (а.с. 101-102), а по вул. Львівська, 12 не надано свідоцтва, так як наданий витяг не може слугувати належним доказом, оскільки в ньому зазначено предмет правочину нежиле приміщення по вул. Львівська, 12, приміщення 136 в літ. «А». (а.с. 104).

Крім того, як вбачається з листа Департаменту комунальної власності міста Києва № 062/8/13-2217 від 27.03.2014 року об'єкт по вул. Уборевича, 23 значиться 156,60 кв.м. у комунальній власності території громади міста Києва, інша площа - приватна власність (а.с. 163-164).

Також, як вбачається з листа Головного управління комунальної власності міста Києва № 042/1019-11312 від 12.10.2011 року об'єкт по вул. Я. Коласа, 15 значиться 2630,10 кв.м. у комунальній власності території громади міста Києва, інша площа - приватна власність (а.с. 165-167).

Також до матеріалів справи додано додаток № 8 до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 10.12.2010 року № 1112 в якому зазначено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації. До зазначеного переліку входить житловий будинок за адресою вул. Львівська, 12 (а.с. 168-169).

З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку що приміщення за адресами вул. Я. Коласа, 15, вул. К. Уборевича, 23 та вул. Львівська, 12 належать до комунальної власності.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі вказує, що у нього укладені договори оренди з власниками будинків по вищевказаних вулицях. Разом з тим, не дивлячись на те, що дані договори були витребувані судом апеляційної інстанції, предстаником скаржника надані не були.

При таких даних, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необгрунтовані та не підтверджуються матеріалами справи.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року у справі № 910/19497/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-Торг" на рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 20.10.2014 року) по справі № 910/19497/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року у справі № 910/19497/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/19497/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

В.В. Куксов