ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

УХВАЛА

"28" січня 2015 р.Справа № 924/942/14

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали скарги МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" на дії органу Державної виконавчої служби у справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький

про стягнення 50 681 044, 38 грн. боргу

Представники сторін:

від скаржника (боржника): Стороженко Ю.В.- за довіреністю

від стягувача: не з'явився

від ДВС : Кушнірук Ю.В. - за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.07.14р. позов задоволено.

Стягнуто з міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, код 03356571) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 45 314 826, 26 грн. основного боргу, 3 728 129, 04 грн. пені, 1 030 151 грн. 3% річних, 607 938, 08 грн. інфляційних нарахувань та 73 080 грн. судових витрат. Видано наказ.

Ухвалою суду від 12.11.14р. заяву МКП „Хмельницьктеплокомуненерго" про визнання наказу від 8 серпня 2014 року, виданого у справі № 924/942/14 таким, що не підлягає виконанню в частині задоволено частково. Наказ господарського суду Хмельницької області від 8 серпня 2014 року, виданий у справі № 924/942/14 визнано таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення 45314826,26 грн. основного боргу. В задоволенні заяви МКП „Хмельницьктеплокомуненерго" про визнання наказу від 8 серпня 2014 року, виданого у справі № 924/942/14 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення інфляційних, річних і пені - відмовлено.

15.01.15р. на адресу суду надійшла скарга МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" на дії органу Державної виконавчої служби та заява про відновлення пропущеного строку. Заява судом задоволена, строк звернення поновлений.

Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримав, на її обгрунтування вказує наступне.

02.10.14р. боржник перерахував стягувачу 45 314 826,26 грн. основного боргу.

06.10.14р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

31.12.14р. підприємством отримано постанову головного державного виконавця від 23.12.14р. про стягнення з МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" виконавчого збору у розмірі 543 929,81 грн.

Згідно ст. 11 ЗУ „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 43 ЗУ „Про виконавче провадження" з грошової суми, яка стягнута державним виконавцем з боржника , в першу чергу повертається авансовий внесок сторін ті інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати ДВС на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України не вживались заходи щодо примусового виконання рішення суду від 24.07.14р. в порядку статей 45, 52 ЗУ „Про виконавче провадження", тому він позбавлений права стягувати виконавчий збір.

В додаткових письмових поясненнях скаржник звертає увагу на те, що заборгованість МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" перед НАК „Нафтогаз України" викликана об'єктивними факторами, на які боржник не в змозі вплинути, а саме специфікою законодавчого регулювання сфери теплопостачання в Україні станом на час спірних правовідносин, та (як наслідок) збитковістю його діяльності. У зв'язку з невиконанням державою взятих на себе зобов'язань по відшкодуванню МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" збитків, підприємство в свою чергу також немає можливості розрахуватись належним чином зі своїми контрагентами.

Стягувач свого представника в судове засідання не направив.

Представник ДВС в судовому засіданні та у поданих письмових поясненнях проти скарги заперечує, вказує наступне.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

У визначений державним виконавцем строк, боржником не було надано документального підтвердження повного виконання рішення суду, а тому державним виконавцем 23.12.14р. було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 543 929,81 грн.

Згідно ст. 28 ЗУ „Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до вимог 3.7. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.12р., постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення .

Розглянувши матеріали за скаргою, суд приймає до уваги наступне.

Згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Обгрунтовуючи свою скаргу, скаржник, одним із доводів наводить те, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України не вживались заходи щодо примусового виконання рішення суду від 24.07.14р. в порядку статей 45, 52 ЗУ „Про виконавче провадження", тому він позбавлений права стягувати виконавчий збір.

Відповідно до ст. 115 ГК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Умови та порядок виконання рішень судів і інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій визначає Закон України "Про виконавче провадження" та Інструкція з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (далі - Інструкція з примусового виконання рішень).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Приписами ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п.п.3.7.1. п.3.7 Інструкції з примусового виконання рішень, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.

Отже, правовий аналіз вказаних вище статей та положень свідчить, що у разі невиконання боржником у строк, наданий державним виконавцем, для виконання рішення суду у добровільному порядку, державний виконавець розпочинає його виконання в примусовому порядку з вжиттям заходів примусового характеру та виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Доводи скаржника про порушення державним виконавцем строків винесення постанови про стягнення виконавчого збору, як підставу для скасування такої постанови не беруться судом до уваги, оскільки вчинення державним виконавцем такої виконавчої дії як винесення постанови про стягнення виконавчого збору не обмежується чинним законодавством в часі, а винесення її після спливу строку для добровільного виконання рішення суду і до завершення виконавчого провадження жодним чином не порушує права сторін виконавчого провадження, адже державним виконавцем виконується рішення суду в примусового порядку, яке передбачає стягнення виконавчого збору.

Аналогічні правові позиції викладені Вищим господарським судом України у справах № 925/1313/13 від 09.09.14р., № 910/15757/13 від 19.11.14р. та 3 15/5005/16815/2011 від 25.12.14р.

Посилання скаржника на ст. 43 ЗУ „Про виконавче провадження" не може прийматись до уваги, оскільки даною нормою встановлений порядок розподілу стягнутих коштів.

Судом відмічається, що за змістом ст. 121-2 ГПК України в порядку названої статті оскаржуються дії або бездіяльність виконавчої служби. У разі ж коли неправомірна поведінка виконавчої служби супроводжується винесенням незаконного процедурного документу то разом з визнанням неправомірною дії, суд скасовує цей документ.

Скаржник не навів будь-яких обгрунтувань щодо неправомірної дії виконавчої служби, проте вимагає скасувати постанову, яка передбачена законодавством, що регулює виконавче провадження.

Таким чином судом не здобуто правових підстав для скасування постанови про стягнення виконавчого збору винесеної 23 грудня 2014 року, а тому подана скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 86, 121 -2 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні скарги відмовити.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 4 прим. : 1 - до справи,

2 - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6), 3 - МКП "Хмельницьктеплокомуненерго", 4 - Державна виконавча служба України.