ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      РІШЕННЯ

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "06" лютого 2009 р.                                                                    Справа №  18/117

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 06.02.2009 року  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

          за позовом   управління  виконавчої  дирекції  Фонду  соціального страхування  від  нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черкаській області м. Черкаси

до              відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Черкаського обласного управління відкритого акціонерного товариства  „Державний ощадний банк України”  м. Черкаси                      

про                  стягнення  335 грн. 84 коп.,-

       ВСТАНОВИВ:

В грудні 2008 року управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черкаській області звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Черкаського обласного управління відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” про зобов’язання відповідача повернути страхові кошти, які перераховані на особовий рахунок №12718 в сумі 335 грн. 84 коп. та 1% за обслуговування банку в розмірі 3 грн. 36 коп., всього –339 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В процесі розгляду справи, позивач змінив свої позовні вимоги (заява від 06.02.2009 року за №15/03-10), в зв’язку з чим просив суд стягнути з відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Черкаського обласного управління відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” страхові кошти, які зараховані на особовий рахунок №14126 в сумі 332 грн. 51 коп. та 1% за обслуговування банку в розмірі 3 грн. 33 коп., всього –335 грн. 84 коп.

Позов було мотивовано тим, що відповідач безпідставно, та всупереч п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 “Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року N 734” ухиляється від повернення коштів позивачу.            

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував з мотивів наведених у відзиві, зокрема, зазначав, що зі сторони відповідача відсутнє будь-яке порушення прав позивача, оскільки вимоги стосуються коштів, які не належить відповідачу, а лише обліковуються на рахунку, що належить померлому громадянину Дейнезі С.М., а тому відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України” в особі Черкаського обласного управління відкритого акціонерного товариства  „Державний ощадний банк України” не є належним відповідачем у справі.

Також, відповідач вважає, що є безпідставним посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на Постанову Кабінету Міністрів України № 1596 від 30.08.1999 року „Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року № 7354” якою затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах, (далі - Порядок), оскільки цим Порядком регулюються питання виплати пенсій та грошової допомоги, що нараховуються відповідно органами пенсійного фонду і органами праці та соціального захисту населення, а позивач не є таким органом. Крім того, згідно ч. 16 ст. 34 Закону України № 1105 “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” ( далі - Закон №1105) лише виплата пенсії по інвалідності провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, а Дейнега С.М. отримував страхове відшкодування часткової втрати працездатності.

Безпідставною також на думку відповідача є вимога позивача про повернення 1% за банківське обслуговування, оскільки відповідно до ч. 8  ст. 40 Закону №1105 доставка і переказ сум, що виплачується потерпілим, проводяться за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків та згідно п. 2.1.4  ч.2  Угоди № 44 від 13.12.2000 року на зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат застрахованим передбачено, що за надання послуг сплачується комісійна винагорода в розмірі 1% від суми перерахування.

З вищевикладеного відповідач вважає, що філія  - Черкаське обласне управління відкритого акціонерного товариства  „Державний ощадний банк України” є неналежним відповідачем в даних правовідносинах, оскільки правом розпоряджатися рахунком на який надходили страхові виплати, належать власнику рахунку Дейнезі С.М., а після його смерті –його спадкоємцям. В даному випадку відповідач лише належним чином виконав доручення позивача щодо зарахування спірної суми на рахунок Дейнеги С.М.

На підставі ст. 77 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулося 05.02.2009 року було оголошено перерву до 06.02.2009 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 06.02.2009 року за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/117.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом під час розгляду даного спору, між відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” (банк) та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (клієнт) було укладено угоду № 44 від 13.12.2000 року на зарахування на особові рахунки та виплату страхових  виплат застрахованим.

Згідно п. 1.1. вищевказаної угоди клієнт доручає, а банк бере на себе зобов’язання здійснювати зарахування на поточні (вкладні) рахунки, відкриті в його установах, та виплату страхових виплат застрахованим клієнта (в подальшому громадян) на платній основі через установи банку.

Також, 12 жовтня 2001 року між клієнтом –громадянином Дейнегою Сергієм Михайловичем та відповідачем було укладено договір про відкриття поточного рахунку №12718 для обліку коштів за вкладами та здійснення операцій по ньому.

Даний договір набув чинності з моменту підписання його обома сторонами та діяв, відповідно до п.6.1 договору, до дня закриття рахунку.

11.11.2008 року згідно платіжного доручення №2023 позивач перерахував відповідачу для зарахування на рахунок №12718 в філії –Золотоніського  відділення відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” №3275 страхові виплати для Дейнеги Сергія Михайловича на суму 355 грн. 44 коп.

Підставою для перерахування коштів була постанова від 25.03.2008 року (а.с.6) про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати, які проводяться довічно.

Після звірки з Пенсійним фондом України позивачу стало відомо, що 03.10.2008 року громадянин Дейнега С.М. помер, Свідоцтво про смерть видане 04.10.2008 року, серія 1 – СР№100631 (а.с.5).

Згідно розрахунку переплати щомісячних страхових виплат по відділенню виконавчої  дирекції  Фонду  соціального страхування  від  нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Золотоноша в зв’язку зі смертю потерпілого Дейнеги С.М., сума переплати за жовтень 2008 року складає 332 грн. 51 коп. (355, 44 грн. –22, 93 грн.), де:

355, 44 грн. –сума нарахованих страхових виплат за період з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року;

22, 93 грн. –сума страхових виплат за період з 01.10.2008 року по 03.10.2008 року – (день смерті), яка підлягає зарахуванню Дейнезі С.М.

Позивач листом від 26.11.2008 року за №660 звернувся до керуючого Золотоніським відділенням №3275 відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” з вимогою про повернення надлишково перерахованих коштів щомісячної виплати в розмірі 335 грн. 84 коп., у зв’язку зі смертю потерпілого Дейнеги С.М.

Листом від 27.11.2008 року за №770 банк повідомив позивача про неможливість повернення зазначених коштів, оскільки відповідно до п. 12.1. Порядку відкриття, ведення та закриття рахунків фізичних осіб у національній валюті установами ВАТ “Ощадбанк” передбачено, що вкладом в установі банку розпоряджається вкладник або його представник (спадкоємець), та вказав, що приписами ст. 1071 ЦК України передбачено умови списання грошових коштів з рахунку клієнта на підставі розпорядження вкладника або за рішенням суду, тому дане питання потрібно вирішувати зі спадкоємцями потерпілого.  

Пунктом 1  Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 “Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року N 734” встановлено, що цей Порядок регулює питання виплати пенсій та грошової допомоги, що нараховуються відповідно органами Пенсійного фонду та органами праці та соціального захисту населення і фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду та відповідних бюджетів, за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх вклади до запитання (поточні рахунки) в установах уповноважених банків.

Відповідно до п. 13 вищевказаної Постанови у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.

Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.

З пояснень відповідача вбачається, що 03.10.2008 року рахунок №12718, (відкритий на ім’я Дейнеги С.М.) було закрито на підставі заяви громадянки Вакуленко Валентини Сергіївни, що діяла згідно доручення від 17.02.2006 року на її ім’я (копії даних документів знаходяться в матеріалах справи).

Після закриття вищевказаного рахунку, та смерті громадянина Дейнеги С.М., у жовтні місяці, а саме –16.10.2008 року банк відкрив новий рахунок на ім’я Дейнеги С.М., за №14126.

При цьому, в обґрунтування своїх дій відповідач посилався на приписи п. п. 5.56,  6.30 Порядку відкриття, ведення та закриття рахунків фізичних осіб у національній валюті установами ВАТ “Ощадбанк”, затвердженого постановою Правління ВАТ “Ощадбанк” від 16.02.20007 року №17 -2 (далі  - Порядок).

Як вбачається з виписки банку в національній валюті станом на 31.12.2008 року 16.10.2008 року був відкритий безготівковий рахунок №14126 на ім’я Дейнеги С.М., на який зараховано 17.11.2008 року страхові внески в сумі 355 грн. 44 коп., перераховані позивачем згідно платіжного доручення №2023 від 11.11.2008 року.

Проте, пунктами 5.56 та 6.30 Порядку не передбачено відкриття нового рахунку банком для зарахування коштів, що надходять від органів Пенсійного фонду та соціального захисту населення для виплати громадянам (клієнтам банку) в разі відсутності нового договору на це між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

          Частинами 1 та 2 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 346 названого Кодексу право власності припиняється у разі, зокрема, смерті власника.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Водночас згідно із статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтею 1071 ЦК України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження; ці кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду.

Ухвалою суду від 22.01.2009 року було зобов’язано відповідача надати суду докази, що підтверджують виплату спірних коштів застрахованій особі чи його спадкоємцям.

Проте, витребуваних доказів відповідач суду не надав, доводи позивача належними доказами не спростував.  

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту правомірності зарахування страхових внесків на рахунок №14126, який було самостійно відкрито філією –Золотоніського відділення відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” №3275 на ім’я Дейнеги С.М. після його смерті.

          Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача страхових коштів в сумі 332 грн. 51 коп. та 1% за обслуговування банку в розмірі 3 грн. 33 коп. підлягає задоволенню.

При цьому судом враховано, що позивачем під час розгляду даного спору було доведено порушення відповідачем умов перерахування коштів на рахунок клієнта.

Щодо розподілу судових витрат, то судом враховано наступне:

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Частина 1 ст. 49 ГПК України визначає загальне правило щодо покладання державного мита на сторони, зокрема, у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 2 вказаної норми встановлює виняток із правила, викладеного в ч.1, який полягає в тому, що господарський суд може покласти державне мито на одну з сторін, якщо встановить, що спір виник внаслідок неправильних дій цієї сторони.

Тобто у разі задоволення позову, суд може покласти державне мито на позивача, якщо спір виник внаслідок неправильних дій цієї сторони - позивача.

Стаття 49 ГПК України передбачає лише єдиний випадок коли державне мито не стягується, а саме у випадку звільнення від сплати державного мита як позивача, так і відповідача.

Проте, враховуючи те, що відповідач від сплати державного мита в установленому законом порядку не звільнений, а також враховуючи ту обставину, що будь-яких неправильних дій зі сторони позивача, які призвели до виникнення даного спору встановлено не було, водночас саме відповідач порушив умови перерахування коштів, які полягають у безпідставному відкритті банком нового рахунку після смерті клієнта, суд вважає, що підстав для звільнення відповідача від сплати державного мита не вбачається.  

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК  України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Черкаського обласного управління відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” бул. Шевченка, 320, м. Черкаси на користь управління виконавчої дирекції  Фонду  соціального страхування  від  нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Черкаській області, вул. Вернигори, 4, м. Черкаси, р/р 3717708000142  в УДК в Черкаській області, МФО 854018, код ЄДРПОУ 25874421 -  335 грн. 84 коп.  боргу.

     Видати наказ.

3.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Черкаського обласного управління відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” бул. Шевченка, 320, м. Черкаси:

  - в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію в м. Черкаси для зарахування на реєстраційний рахунок УДК м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222 -  102 грн. 00 коп. державного мита за розгляд справи в господарському суді Черкаської області;

          -  в доход Державного бюджету України для зарахування на  р/р 31210259700002 в Головному управлінні Державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018, код ЄДРПОУ 22809222, УДК в Черкаській області  - 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Видати накази.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                                         Васянович А.В.

Повний текст судового рішення підписано 11.02.2009 року.