ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "14" серпня 2006 р.                                                                   Справа № 2/96

Суддя господарського суду Чернівецької області Скрипничук Iван Васильович

розглядаючи справу

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок"

до відповідача Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Чернівці

про визнання недійсними вимоги про сплату боргу № Ю 334 від 29.05.06р. та рішення № 157 від 31.05.06р.

за участю представників:

позивача:  – Янчук Р.О. – представник за дорученням № 2 від 14.08.06р.

відповідача:  – Черняк О.О. - представник за дорученням № 1354/07 від 06.03.06р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок" м. Чернівці звернулось          з адміністративним позовом у порядку ст. 104 КАС України до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про визнання недійсними вимог про сплату боргу за № Ю 334 від 29.05.06р. та рішення № 157 від 31.05.06р. про застосування фінансових санкцій за донарахування своєчасно не сплачених страхових внесків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

Спрощена система оподаткування запроваджена Указом Президента України від 03.07.98р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" в редакції Указу       № 746/99.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 "Перехідних положень" Конституції України такий Указ може бути змінений (відмінений) шляхом прийняття Верховною Радою України Закону з цього питання (тобто в даному випадку - з питань оподаткування підприємств, які працюють за спрощеною системою оподаткування). На сьогоднішній день такого Закону Верховною Радою не прийнято, а значить Указ Президента України від 03.07.98р. № 727/98 не відмінено.

Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) набрав чинності з 1 січня 2004 року. Частиною першою ст. 18 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків. До сьогоднішнього дня розмір таких страхових внесків Верховною Радою України не встановлено. Тобто частина ст. 18 Закону № 1058-ІV діє не в повній мірі.

Відповідно до п. 8 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону           № 1058-ІV до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду, страхові внески сплачуються страхувальниками в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" № 400/97 від 26.06.97р. При цьому Закон № 1058 від 09.08.2003 року не визначає кола осіб, які є платниками збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, та не змінює порядку їх визначення. Визначення осіб, які є платниками збору здійснюється на підставі Закону України № 400/97 від 26.06.97р. Щодо платників єдиного податку, Закон № 400/97 застосовується з урахуванням положень закону України № 2063 від 19.10.2000р. "Про державну підтримку малого підприємництва" та Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва".

Як зазначено у ст. 11 Закону України № 2063 від 19.10.2000р., спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) сплатою єдиного податку. Законом України "Про систему оподаткування" збір на обов’язкове державне пенсійне страхування віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) (п. 17 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування").

Відповідно до п. 6 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998р., суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 15 глави ХV Закону України № 1058  до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Указ Президента України № 727/98 від 03.07.1998р., на думку позивача, не є нормативно-правовим актом, який регулює питання сплати страхових внесків, зокрема він не встановлює пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. З іншого боку Закон України № 1058 від 09.07.2003р. не є нормативно-правовим актом, що регулює порядок визначення осіб, які є платниками збору і не регулює питання застосування спрощеної системи оподаткування.

Відповідач вимоги позивача заперечує посилаючись на те, що розміри (ставки) страхових внесків відповідно до пп. 1.4.8 Прикінцевих положень Закону визначається Законом України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 1058 страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Згідно ч. 6 ст. 18 Закону № 1058 законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" прийнятий відповідно до п. 4 Перехідних положень Конституції України і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

Крім того, відповідно до пункту 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-ІV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

При формування вимоги про сплату боргу серії "Ю" № 334 від 29.05.2006 року управлінням враховані суми відрахувань до пенсійного фонду України від сум сплати єдиного податку ТОВ "Світанок".

Крім того, відповідно до Закону України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб’єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв’язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року" від 16.03.2006 року № 3583-ІV сума сплати частини єдиного податку в розмірі 1302грн. (згідно платіжного доручення № 18 від 18.01.2005 року) не вважається заборгованістю та не підлягає стягненню у примусовому порядку.

Рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків № 157 від 30.05.2006 року на суму 13501,84грн. сформовано відповідно до пп.4 п. 9 ст. 106, а саме за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України і задоволено клопотання про відмову від технічної фіксації процесу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд  в с т а н о в и в .

На підприємстві позивача, спеціалістами відділу надходження доходів управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі              м. Чернівці проведена позапланова перевірка ТОВ "Світанок" на предмет правильності обчислення повноти нарахування внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.03р. по 01.03.06р.

За результатами перевірки (акт № 55 від 29.03.06р.) ТОВ "Світанок" надіслано вимогу № Ю-334 від 29.05.06р. про сплату боргу в сумі 13116грн. 73коп. та рішення за № 157 від 30.05.06р. про сплату фінансових санкцій у сумі 13501грн. 84коп.

Суд вважає, що вимога № Ю-334 від 29.05.06р. про сплату боргу в сумі 13116грн. 73коп. та рішення № 157 від 30.05.06р. про сплату фінансових санкцій в сумі 13501грн. 84коп. прийняті правомірно, а тому правових підстав для визнання їх недійсними не має з урахуванням наступного.

Згідно пункту 6 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником видів податків і зборів (обов’язкових платежів) за встановленим переліком.

При цьому ст. 4 Закону України № 1058 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про державне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахування і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Законом № 1058 також визначено, що страхові внески це - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону; а страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно цим Законом регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, визначається коло осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно п. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону, крім того, ст. 15 Закону № 1038 встановлено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.

Таким чином, обов’язковість сплати страхового внеску на загальнообов’язкове пенсійне страхування не пов’язується із статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності, а спір по даній справі не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва".

Слід зазначити, що ст. 18 Закону № 1058 визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство (п. 4 Закону № 1058). Згідно п. 6 згаданого Закону законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167,  186 Кодексу адміністративного судочинства України, с у д –

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи у апеляційній інстанції та залишенні даної постанови у силі..

Відповідно до ст. 185, ч.1-3, 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судо-чинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             І.В. Скрипничук