Справа № 130/2101/14-ц Провадження № 22-ц/772/49/2015Головуючий в суді першої інстанції Порощук П. П.
Категорія 27 Доповідач Панасюк О. С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2015 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого - судді Панасюка О.С., суддів Іванюка М.В., Берегового О.Ю., з участю секретаря Кирилюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,-
встановила:
У липні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з цим позовом вказуючи, що 24 лютого 2012 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 16000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконувала, у зв'язку з чим станом на 30 травня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 26555,93 грн., з яких: тіло кредиту - 16120,00 грн., заборгованості за відсотками - 7745,17 грн., заборгованості за комісією - 950,00 грн., штраф - 500,00 грн. фіксована частина та 1240,76 грн. процентна складова.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 жовтня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 22 квітня 2012 року в розмірі 26555,93 грн., з яких: тіло кредиту - 16120,00 грн., заборгованості за відсотками - 7745,17 грн., заборгованості за комісією - 950,00 грн., штраф - 500,00 грн. фіксована частина та 1240,76 грн. процентна складова. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи просила скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, стягнувши з неї на користь банку тіло кредиту в сумі 15120,00 грн. та заборгованості за відсотками - 7745,17 грн., у решті позову - відмовити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Таким чином, судова колегія розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги банку суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка допустила заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2012 року у розмірі 26555,93 грн., у тому числі: тіло кредиту - 16120,00 грн., заборгованості за відсотками - 7745,17 грн., заборгованості за комісією - 950,00 грн., штраф - 500,00 грн. фіксована частина та 1240,76 грн. процентна складова, а відтак вона підлягає стягненню з неї на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у примусовому порядку на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України.
Проте погодитись із таким висновком суду не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Таким вимогам рішення суду не відповідає з огляду на таке.
Судом встановлено, що 24 квітня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір шляхом приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України). Відповідно до нього ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 16000,00 грн. на платіжну картку зі сплатою 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном погашення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_4 неналежно виконувала умови договору, у зв'язку з чим допустила заборгованість по сплаті тіла кредиту та процентів.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
П. п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.4 Умов та правил надання банківських послуг встановлено право банку на зміну кредитного ліміту.
За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, у визначений у ньому строк.
Отже, оскільки відповідачка не виконувала зобов'язання за договором, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про необхідність стягнення з неї тіла кредиту та процентів.
Разом з тим, стягуючи із відповідачки на користь позивача 950 грн. комісії, суд першої інстанції всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України не навів у мотивувальній частині рішення норми матеріального права, на підставі якої ця комісія підлягає стягненню.
Натомість, згідно з Тарифами по престижних катах «VISA» від 4 листопада 2011 року, що є частиною Умов та правил надання банківських послуг і складають умови кредитного договору, щорічна комісія за обслуговування кредитної карти (а не комісія по кредиту) становить 500 грн., яка списується після першої витратної операції по карті. Як видно з розрахунку заборгованості така комісія була списана (автоматично стягнута) після першої транзакції 24 квітня 2012 року і станом на 13 травня 2012 року залишок боргу за нею становив 0 грн. В подальшому 6 жовтня 2012 року ОСОБА_2 було нараховано 163,50 грн. комісії, 6 грудня 2012 року - 165 грн., з 1 березня по 1 жовтня 2013 року - по 50 грн. щомісячно, а з 1 листопада 2013 року по 1 травня 2914 року - по 100 грн. щомісячно.
Проте, пославшись у судовому засіданні суду апеляційної інстанції на можливість банку відповідно до умов договору самостійно змінювати тарифи за обслуговування карти (п. 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг), представник позивача, всупереч приписам ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надав відповідних доказів (постанов правління, розпоряджень, наказів тощо) щодо часу та підстав зміни таких тарифів. А відтак вважати доведеними вимоги в частині стягнення комісії у суду першої інстанції не було.
Крім того, визначений у п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову, який позивач просить стягнути з відповідачки, також не може бути задоволений у повному обсязі.
Так, ч. 2 ст. 549 ЦК України визначає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов'язання.
Заявлений до стягнення штраф (процентна складова) в сумі 1240,76 грн. дійсно дорівнює 5% від суми заборгованості, але з урахуванням безпідставно нарахованих 950 грн. комісії, а також 1000 грн., сплачених ОСОБА_2 згідно з квитанцією від 16 жовтня 2014 року, які відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг були зараховані на погашення штрафу і з цим погодився представник банку в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, не заперечуючи проти зміни рішення та зменшення розміру штрафу на вказану суму, а тому з відповідачки підлягає стягненню 193,25 грн. штрафу (16120,00 грн. борг по тілу кредиту (станом на час подання позовної заяви) + 7745,17 грн. борг по сплаті відсотків за користування кредитом Х 5 % - 1000 грн.).
В той же час фіксована частина штрафу визначена у сумі 500 грн., не відповідає положенню закону, яке визначає поняття штрафу, а тому не може таким вважатись, в заявку з чим позовна вимога в цій частині, задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви, в розмірі 240,58 грн. ((15120,00 грн. боргу по тілу кредиту + 7745,17 грн. заборгованості за відсотками + 1193,25 грн. штрафу) Х 0,01), а з позивача на користь відповідачки - судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги в розмірі 89,62 грн. (0,675 коефіцієнт задоволених вимог апеляційної скарги Х 132,78 грн. сплаченого при її поданні судового збору).
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 жовтня 2014 року змінити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2012 року в розмірі 24058 (двадцять чотири тисячі п'ятдесят вісім) грн. 42 к., що складається з: 16120,00 грн. боргу по тілу кредиту, 7745,17 грн. заборгованості за відсотками та 193,25 грн. штрафу.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 240 (двісті сорок) грн. 58 к. у відшкодування судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 89 (вісімдесят дев`ять) грн. 62 к. судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Оригіналу відповідає: О.С. Панасюк