ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 07/5109а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" січня 2007 р.
15год., м. Черкаси
За адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства Христинівське автотранспортне підприємство 17148”
до управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі
про визнання нечинними рішень та зобов’язання вчинити дії
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Долженкова І.М.
Представники сторін:
від позивача: Пилипишин С.С. –за довіреністю від 15.09.2006р.;
від відповідача: Супряга О.П. –за довіреністю від 19.12.2006р., Кравченко Р.М. –за довіреністю від 19.01.2007р.
Заявлено адміністративний позов про:
- визнання нечинними рішень відповідача від 04.03.2004 р. №2, від 04.03.2004 р. №3, від 04.03.2004 р. №4, від 15.03.2004 р. №16, від 15.03.2004 р. №17, від 26.03.2004 р. №29, від 16.08.2004 р. №181, від 11.10.2004 р. №293, від 11.10.2004 р. №294, від 11.10.2004 р. №295, від 02.11.2004 р. №356, від 10.11.2004 р. №359, від 12.11.2004 р. №376, від 09.02.2005 р. №56, від 18.02.2005 р. №80, від 18.02.2005 р. №97, за якими до позивача були застосовані 5905грн. 90коп. штрафу та 2476грн. 33коп. пені за несвоєчасну сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
- зобов’язання відповідача виключити із картки особового рахунку позивача 16462грн. 94коп. заборгованості зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що спірні рішення за 2004р. були прийняті відповідачем на підставі Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон №1058-ІУ) за несвоєчасну сплату позивачем страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, але з огляду на дні прострочення, за які були нараховані штрафи і пеня, вказані рішення повинні були прийматися за несвоєчасну сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, оскільки Закон №1058-ІУ набрав законної сили лише з 01.01.2004р.
Позивач також вважає таким, що не відповідає вимогам пп. 6.3.2 п.6.3 ст. 6 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон №2181-ІІІ) прийняття відповідачем декількох спірних рішень про застосування штрафу і пені в один і той же день, але за різні терміни прострочення.
Крім того, позивач зазначив, що за висновком судової економічної експертизи від 14.06.2006р., призначеної господарським судом Черкаської області у справі №09/5023а, він (позивач) повністю виконав свої зобов’язання перед відповідачем, тому застосовані до нього за спірними рішеннями штрафи і пеня були нараховані відповідачем на неіснуючу суму заборгованості.
У засіданні суду представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки вважає, що постановою господарського суду Черкаської області від 18.08.2006р. у справі №09/5023а уже був вирішений спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Крім того відповідач заявив про пропущення позивачем встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річного строку звернення до адміністративного суду.
У засіданні суду представники відповідача підтримали вказані заперечення проти позову.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
Протягом березня 2004р. –лютого 2005р. відповідач на підставі карток особових рахунків позивача нарахував останньому штрафи і пеню за несвоєчасну сплату ним збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування і прийняв спірні рішення:
- від 04.03.2004 р. №2 про застосування до позивача 500 грн. 28 коп. штрафу та 74грн. 70 коп. пені;
- від 04.03.2004 р. №3 про застосування до позивача 275грн. 28коп. штрафу та 58грн. 42коп. пені;
- від 04.03.2004 р. №4 про застосування до позивача 724грн. 72коп. штрафу, і 87грн. 87 коп. пеня;
- від 15.03.2004 р. №16 про застосування до позивача 744грн. 88коп. штрафу і 113грн. 52коп. пені;
- від 15.03.2004 р. №17 про застосування до позивача 97грн. 04коп. штрафу і 97грн. 04 коп. пені;
- від 26.03.2004 р. №29 про застосування до позивача 500 грн. штрафу і 61грн. 45коп. пені;
- від 16.08.2004 р. №181 про застосування до позивача 500грн. штрафу і 425грн. 19коп. пені;
- від 11.10.2004 р. №293 про застосування до позивача 1782грн. штрафу і 239грн. 56коп. пані;
- від 11.10.2004 р. №294 про застосування до позивача 500 грн. штрафу і 74грн. 70коп. пені;
- від 11.10.2004 р. №295 про застосування до позивача –100 грн. штрафу і 21грн. 13коп. пені;
- від 02.11.2004 р. №356 про застосування до позивача 181грн. 70 коп. штрафу і 43грн. 76коп. пені;
- від 10.11.2004 р. №359 про застосування до позивача 183грн. 78коп. пені;
- від 12.11.2004 р. №376 про застосування до позивача 166грн. 21коп. пені;
- від 09.02.2005 р. №56 про застосування до позивача 247грн. 05 коп. пені;
- від 18.02.2005 р. №80 про застосування до позивача 479грн. 13коп. пені;
- від 18.02.2005 р. №97 про застосування до позивача 187грн. 03коп. пені.
Постановою господарського суду Черкаської області від 18.08.2006р. у справі №09/5023а, яке набрало законної сили, встановлено, що спірні рішення були вручені позивачу відповідно 04.03.2004р., 15.03.2004р., 30.03.2004р., 25.08.2004р., 15.10.2004р., 06.11.2004р., 12.11.2004р., 18.11.2004р., 16.02.2005р., 25.02.2005р. і 01.03.2005р.
Як на правову підставу для застосування до відповідача штрафів і пені за спірними рішеннями, прийнятими у 2004р., відповідач вказав на п. 2 ч. 9 ст. 106 Закон №1058-ІУ та на ст. 16 і пп. 17.1.7 п. 7.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, а за спірними рішеннями, прийнятими у 2005р. –тільки на п. 2 ч. 9 ст. 106 Закон №1058-ІУ.
При цьому нарахування штрафів та пені за несвоєчасну сплату збору на обов’язкове державне пенсійне, передбаченого Законом України від 26.06.1997р. №400/97-ВР „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідач здійснював на підставі ст. 16 і пп. 17.1.7 п. 7.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, а за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування –на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закон №1058-ІУ.
Прострочені суми заборгованості зі збору та страхових внесків, на які нараховувались штрафи і пеня, визначалася відповідачем окремо по кожній із встановлених законодавством і фактично застосованих позивачем ставок для нарахування збору і страхових внесків. Відповідно окремо відповідач нараховував на такі прострочені суми штрафи і пеню. Саме цією обставиною було зумовлено прийняття відповідачем декількох окремих спірних рішень в один і той же день.
Постановою від 18.08.2006р. у справі №09/5023а господарський суд Черкаської області повністю задовольнив позов управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі до відкритого акціонерного товариства „Христинівське автотранспортне підприємство 17148” про стягнення 16462грн. 94коп. заборгованості по страховим внескам, штрафу і пені станом на 01.11.2005р.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного, господарського суду від 16.11.2006р. постанова господарського суду Черкаської області від 18.08.2006р. у справі №09/5023а залишена без змін.
За висновками призначеної господарським судом Черкаської області у справі №09/5023а судової економічної експертизи у відкритого акціонерного товариства „Христинівське автотранспортне підприємство 17148” заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в Христинівському районі за 2003, 2004 роки відсутня. Разом з тим, на запитання суду про правильність визначення управлінням Пенсійного фонду України в Христинівському районі відкритому акціонерному товариству „Христинівське автотранспортне підприємство 17148” недоїмки, штрафу і пені станом на 01.01.2004р. експертиза відповіді не дала.
Дані карток особових рахунків позивача, на підставі яких відповідачем визначалися суми простроченої заборгованості позивача зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування для нарахування на них штрафів і пені, позивач не спростував.
Згідно з п. 1 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону №1058-ІУ цей Закон набрав чинності з 1 січня 2004р. Зворотної дії в часі цьому Закону не надано.
Стаття 1 Закону №1058-ІУ термін „страхові внески” визначає як кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені за законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058-ІУ за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, на таких страхувальників виконавчими органами Пенсійного фонду накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно з статтею 14 Закону України „Про систему оподаткування” збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, передбачений Законом України від 26.06.1997р. №400/97-ВР „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, відноситься до загальнодержавних податків, зборів (обов’язкових платежів).
Преамбула Закону №2181-ІІІ передбачає, що цей Закон є спеціальним податковим законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 16 Закону №2181-ІІІ передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Згадуваним відповідачем у спірних рішеннях підпунктом.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Частиною 13 ст. 106 Закону №1058-ІУ встановлено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Згідно з п. 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1 у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
при затримці їх сплати у строк до 30 календарних днів включно, - 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум;
при затримці їх сплати у строк до 90 календарних днів включно, - 20 відсотків зазначених сум;
при затримці їх сплати понад 90 календарних днів, - 50 відсотків зазначених сум.
При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) страхових внесків:
1) при затримці до 30 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
2) при затримці сплати страхових внесків до 90 календарних днів включно, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів рішення про застосування штрафу виноситься у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) за цей період недоїмки.
Тобто, рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
3) при затримці сплати страхових внесків, що є більшою 90 календарних днів, рішення виноситься у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченої (погашеної) недоїмки.
Рішення приймається одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми недоїмки, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Стаття 6 Закону №2181-ІІІ регулює порядок надсилання і відкликання податкових повідомлень і податкових вимог і відповідно не регулює порядок прийняття органами Пенсійного фонду України рішень про застосування штрафних санкцій і пені за несвоєчасну сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до висновку, що усі спірні рішення відповідають вимогам законодавства і підстав для визнання їх нечинними немає, як немає підстав і для спонукання відповідача до виключення із картки особового рахунку позивача 16462грн. 94коп. заборгованості зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Ця справа і згадувана вище справа №09/5023 мають різний предмет спору і різні підстави.
Стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивач на день подання адміністративного позову –11.10.2006р. пропустив встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річний строк звернення до адміністративного суду з таким позовом.
Доводи позивача про те, що він дізнався про порушення спірними рішеннями його прав лише під час розгляду господарським судом справи №09/5023 є не переконливими для визначення початку перебігу вказаного строку, оскільки позивач міг дізнатися про це ще при отриманні спірних рішень.
Будь-яких інших причин пропуску річного строку звернення до адміністративного суду позивач не назвав.
За таких обставин адміністративний позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:
У адміністративному позові відмовити повністю.
Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського міжобласного апеляційного господарського суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.
Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Дорошенко М.В.