КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2015 р. Справа№ 910/19206/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 27.01.2015 року по справі № 910/19206/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 09.10.2014 року) по справі № 910/19206/14 (суддя - Якименко М.М.)

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Старт Київ"

до комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 51 555,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт Київ" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 51 555,13 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2014 року позов задоволено повністю; стягнуто з комунального підприємства "Київпастранс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Старт Київ" 44 450,00 грн. - основного боргу, 5 608,58 грн. - інфляційних втрат, 1 496,55 грн. - 3% річних, 1 827,00 грн. - судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, комунальне підприємство "Київпастранс", звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення частково, а саме в частині стягнення штрафних санкцій відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 року передано апеляційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 року у справі № 910/19206/14 для розгляду головуючому судді Яковлєву М.Л.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/19206/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року по справі № 910/19206/14 відновлено комунальному підприємству "Київпастранс" строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 27.01.2015 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт Київ" на підставі ст. 96 ГПК України не надано до суду заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача, проти чого також не заперечує представник позивача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 року по справі № 910/19206/14 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В 2013 році між товариством з обмеженою відповідальністю "Старт Київ" (позивач) та комунальним підприємством "Київпастранс" (відповідач) в особі філії - Автобусного парку №8, виникли господарські правовідносини поставки (купівлі-продажу) у спрощений спосіб на основі вільного волевиявлення сторін.

На підставі рахунків-фактури № СФ-0000021 від 04.01.2013 року, № СФ-0000658 від 23.04.2013 року, №СФ-0000898 від 11.06.2013 року, № СФ-0000961 від 21.06.2013 року, № СФ-0001231 від 09.08.2013 року, № СФ-0001295 від 20.08.2013 року та № СФ-0001457 від 12.09.2013 року, позивач запропонував відповідачу придбати товарно-матеріальні цінності (Акумулятори у кількості 36 шт.) загальною вартістю з ПДВ 44 450,00 грн. (товар, а.с. 11-17).

Товар був прийнятий відповідачем в особі повноважних представників, що підтверджується довіреностями: № 6 від 04.01.2013 року, № 175 від 23.04.2013 року, № 233 від 11.06.2013 року, № 257 від 21.06.2013 року, № 346 від 09.08.2013 року та № 368 від 20.08.2013 року (а.с. 18-23).

Отримання товару також підтверджується видатковими накладними: № РН-0000015 від 09.01.2013 року, № РН-0000506 від 23.04.2013 року, № РН-0000725 від 11.06.2013 року, № РН-0000782 від 21.06.2013 року, № РН-0001010 від 09.08.2013 року, № РН-0001059 від 20.08.2013 року та № РН-0001190 від 12.09.2013 року, які сторонами (а.с. 24-30).

Однак, відповідачем не здійснено оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 44 450,00 грн.

У зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю "Старт Київ" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 51 555,13 грн., з яких: 44 450,00 грн. - основного боргу, 5 608,58 грн. - інфляційних втрат та 1 496,55 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пункт 1 частини 2 статті11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає зі змісту частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою регламентовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з рахунків-фактури в них зазначено термін до якого необхідно здійснити оплату.

Однак, відповідачем оплата не здійснена, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 44 450,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 608,58 грн. - інфляційних втрат та 1 496,55 грн. - 3% річних.

Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 608,58 грн. - інфляційних втрат та 1 496,55 грн. - 3% річних.

Щодо посилань скаржників на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, зазначаємо наступне.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 цього Кодексу;

7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Перелік підстав, за якими суд апеляційної інстанції має право скасувати в будь-якому випадку є вичерпним. Жоден із доводів, на яких відповідач та третя особа ґрунтують апеляційні скарги не можу бути підставою для скасування рішення в даному випадку.

Так дійсно суддя Якименко М.М. прийняв справу 12.09.2014 року та призначив до розгляду на 07.10.2009 року.

Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду скаржник отримав 22.09.2014 року, тобто за два тижня до судового засідання, а тому представник по справі не був позбавлений права надати всі наявні документи до канцелярії суду.

Крім того, пунктом 3.9.2. постанови Плєнума Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Щодо того, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, також не може бути прийняте до уваги, оскільки прийняте по суті рішення є законним та обґрунтованим.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

Щодо посилань скаржника на те, що позивачем не направлено вимогу на адресу відповідача, а тому строк оплати не настав, то вони колегією суддів до уваги не беруться, з огляду на наступне.

Строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Особа, якій продавець передав право вимоги до покупця, звернулася до господарського суду з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням оплати товару, поставленого на підставі видаткових накладних.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Таким чином, наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (аналогічна позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 20.09.2012 року № 12/5026/556/2012).

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 року у справі № 910/19206/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 09.10.2014 року) по справі № 910/19206/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 року у справі № 910/19206/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/19206/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов