ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року Справа № 18-10-14-01/2759

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоУдовиченка О.С.,

суддівМіщенка П.К., Погребняка В.Я.

розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області

на ухвалу та постанову господарського суду Черкаської області від 17.06.2014 Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014

у справі господарського суду№18-10-14-01/2759 Черкаської області

за заявою доУправління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області відкритого акціонерного товариства "Черкаський завод телеграфної апаратури"

про ліквідаторвизнання банкрутом Білик Олександр Анатолійович

В судове засідання представники не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Черкаської області від 26.02.2013 припинено процедуру санації, визнано банкрутом ВАТ "Черкаський завод телеграфної апаратури", відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Білика Олександра Анатолійовича.

Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (надалі - УПФ України) 29.05.2014 звернулося до господарського суду з заявою про визнання кредиторських вимог в сумі 34 881,15 грн.

В обґрунтування вимог УПФ України послалося на приписи ст.4, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та зазначало, що на підставі, поданої боржником звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно додатку 4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за березень - серпень 2013 заборгованість боржника перед УПФ України становить 26266,74 грн. Згідно ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування боржнику нараховано штрафні санкції в розмірі 8 614,41 грн., що підтверджені рішеннями УПФ України.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.06.2014 заяву УПФ України про визнання кредиторських вимог задоволено частково; визнано УПФ України поточним кредитором ВАТ "Черкаський завод телеграфної апаратури" на суму 26266,74 грн.; в решті заяву УПФ України залишено без задоволення.

УПФ України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.06.2014 змінити в частині невизнання поточних вимог управління в частині штрафних санкцій на суму 8614,41 грн. та визнати кредиторські вимоги управління до боржника в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 апеляційну скаргу УПФ України залишено без задоволення, пункт 3 ухвали господарського суду Черкаської області від 17.06.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.09.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 апеляційну скаргу УПФ України залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.06.2014 залишено без змін.

УПФ України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.06.2014 змінити в частині невизнання поточних вимог управління в частині штрафних санкцій на суму 8614,41 грн. та визнати кредиторські вимоги управління до боржника в повному обсязі, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 скасувати.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Таким чином, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 1 ст. 38, ч. 8 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

З заяви УПФ України про визнання кредиторських вимог вбачається, що заборгованість ВАТ "Черкаський завод телеграфної апаратури" зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень - серпень 2013 складає 26266,74 грн. На підставі п.3, п.6 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування УПФ України нараховано боржнику санкцію в розмірі 8614,41 грн.

Судами встановлено, що борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень - серпень 2013 виник у зв'язку з нарахуванням заробітної плати працівникам банкрута, що працювали на підприємстві електриками, а також працівникам, які обслуговували комунікації гуртожитків, що перебували у власності боржника. Після передачі гуртожитків до комунальної власності в ході проведення ліквідаційної процедури, працівників було звільнено у зв'язку з ліквідацією боржника.

Оскільки заробітна плата, а відповідно і внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховувалась під час ліквідаційної процедури працівникам, які безпосередньо забезпечували збереженість і функціональність майна банкрута, виконували належне здійснення передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідаційних заходів, то суди дійшли правомірного висновку, що вимоги УПФ України у розмірі 26266,74 грн. підлягають визнанню.

Щодо нарахованих УПФ України на підставі п.3, п.6 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" штрафних санкцій, то суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для їх визнання, оскільки під час ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута, в тому числі і поточної.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що на поточні зобов'язання, зокрема, на штрафні санкції, які нараховуються на заборгованість, що виникла під час ліквідаційної процедури, не поширюється дія мораторію на забезпечення вимог кредиторів, не приймаються до уваги колегією з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 та ухвала господарського суду Черкаської області від 17.06.2014 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.06.2014 у справі № 18-10-14-01/2759 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Я. Погребняк