АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2098/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Миколаєць І.Ю.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.
при секретарі: Прохоровій В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 липня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні квартирою.
в с т а н о в и л а :
У травні 2008 року ОСОБА_6 звертався до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1, у відповідності до договору оренди, який був укладений 15.01.2008 року з відповідачем. Та просив також вселити його у орендовану ним квартиру, Ѕ якої належить ОСОБА_8 на праві приватної власності.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 липня 2008 року було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за якою:
ОСОБА_7 у десятиденний термін з дня проголошення ухвали передає в оренду ОСОБА_6 кімнати площею 9.8 кв.м. та 10,8 кв.м з меблями у квартирі АДРЕСА_1 за договором оренди, що був укладений між сторонами 15.01.2008 року.
ОСОБА_6 після вселення бере на себе обов'язок провести ремонтні роботи у коридорі орендованої ним квартири АДРЕСА_1.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні квартирою, було закрите.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу. Зазначаючи про те, що про порушення своїх прав вони довідалися лише в листопаді 2014 року отримавши в Святошинському суді м. Києва позовну заяву ОСОБА_6 про визнання порядку користування квартирою, стягнення коштів за несплачені комунальні послуги та повернення позики даної на ремонт квартири, де вони були визначені відповідачами по справі. Тому ставили питання про скасування ухвали суду з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Зазначаючи при цьому, що на час підписання мирової угоди вони ( апелянти ) та відповідач були співвласниками квартири, між якими не було узгоджено порядок володіння та користування квартирою, (виходячи з кількості та планування житлових кімнат). А відтак, ОСОБА_7 не мала права укладати будь - які угоди на 1/2 частку вказаної квартири, в тому числі і дві житлові кімнати, а тим паче самовільно переплановувати та зменшувати житлову кімнату під літ. 6 з 16.5 кв.м. до 10,75 кв.м., що підтверджується поверховим планом експлікацією квартири. Та вважали, що їх, як співвласників квартири, позбавили на 15 років законного права, передбаченого ст. 317 ЦК України володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Апелянти у судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.
Позивач будучи повідомленим про розгляд справи у судове засідання не з'явився. Надав до суду заяву за якою просив відкласти розгляд справи на іншу дату так як він приймає участь в іншому судовому засіданні, що відбувається у Апеляційному суді м. Києва як «голова обслуговуючого кооперативу садового товариства «Глядин - 2010».
Враховуючи те, що на час розгляду даної справи, розгляд справи за № 22 -ц 796/14404/2014 року( 22.01.2015 року о 09 год.40 хвилин) закінчився, колегія суддів вважає, що неявку позивача в судове засідання на 10 годину 30 хвилин є неповажною.
Відповідач будучи повідомленим про розгляд справи у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву за якою просила суд розглянути справу у її відсутність, застосувати до заявлених позовних вимог строк позовної давності, апеляційну скаргу відхилити.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача та відповідача в силу вимог ст. 305 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом при розгляді справи було встановлено, що 15.01.2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був укладений договір оренди житла. За умовами якого, ОСОБА_7 (орендодавець) передає, а ОСОБА_6 (орендар) бере у тимчасове володіння та користування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, що складається з двох кімнат площею 9,8 кв.м. та 10,8 кв.м. Квартира надається орендарю для проживання останнього з метою перепланування та оплати заборгованості по комунальним платежам та заборгованості перед ПП «ЮС Центр» за проведені попередні ремонтні роботи. Відповідно до п.3.1. договору, квартира та майно повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем в термін до 01.03.2008 року.
У ході розгляду справи сторонами до суду було подано заяву про затвердження мирової угоди. За умовами якої, відповідачка визнає за позивачем право користування квартирою АДРЕСА_1 та бере на себе обов'язок передати кімнати площею 9.8 кв.м. та 10,8 кв.м з меблями позивачу. Позивач бере на себе обов'язок відремонтувати коридор квартири АДРЕСА_1 після свого вселення.
Суд першої інстанції закриваючи провадження у справі у зв'язку з визнанням поданої мирової угоди, виходив з того, що мирова угода, укладена сторонами, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена в інтересах обох сторін.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.
У відповідності до п. 5 ст. 175 ЦПК України, закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
На момент розгляду поданого клопотання у суді першої інстанції, матеріали справи містили у собі докази, які вказували на те, що співвласниками трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 61,8 кв.м, крім відповідача ОСОБА_7 були також : ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ( а.с. 4- 6). Між співвласниками не було визначено порядку користування квартирою у відповідності до часток власності та не укладалися договори які б регулювали правовідносини співвласників квартири щодо її користування.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Оскаржувана ухвала не містить у собі доказів на підтвердження такої згоди висловленої іншими співвласниками, що не були залучені до участі у справі, а також відповідачем не було підтверджено надання іншими співвласниками права ( за дорученням) діяти в їх інтересах при розгляді справи за позовом ОСОБА_6.
З упрохуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду, як така що постановлена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 311, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 липня 2008 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: