АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1998/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Трусова Т.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого судді: Білич І.М.
Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.
при секретарі: Прохоровій В.С.
за участю: позивача ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6
представника відповідачів ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 6 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсними шлюбу та довіреності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності в порядку спадкування.
в с т а н о в и л а :
У грудні 2013 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 та із урахуванням уточнень ставила питання про визнання недійсною довіреності, виданої 14 жовтня 2013 року ОСОБА_9 на ім'я відповідача ОСОБА_5 щодо права користування, експлуатації га розпорядження автомобілем Volkswagen моделі Раssat 1.9 D., реєстраційний номер НОМЕР_1 та визнання недійсним шлюбу, зареєстрованого 17 жовтня 2013 року між померлим ОСОБА_9 та ОСОБА_5 А також про витребування з незаконного володіння даного автомобіля та визнання права власності в порядку спадкування за законом. Мотивуючи свої вимоги тим, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_9 на момент підписання довіреності та реєстрації шлюбу перебував на лікуванні в Київській міській клінічній лікарні № 1 і внаслідок тяжкої хвороби та дії наркотичних медичних препаратів не розумів значення своїх дій.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 6 листопада 2014 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду представник позивача подала апеляційну скаргу, де ставила питання про його скасування та постановлення нового про задоволення позову. Мотивуючи свою вимогу тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Апелянт та її представник підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.
Відповідачі та представник відповідачів не визнали подану апеляційну скаргу, заперечували проти її задоволення.
Треті особи будучи належним чином повідомленими про розгляд справи у судове засідання не з'явилися, до початку слухання подали заяви щодо розгляду справи за їх відсутності. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності в силу вимог ст. 305 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом при розгляді справи встановлено, що 14 жовтня 2013 року ОСОБА_9 видав у встановлено законом порядку довіреність, згідно якої уповноважив ОСОБА_5 розпоряджатися належним йому автомобілем марки Volkswagen моделі Раssat 1.9 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 з правом його продажу, обміну, страхування, здачі в оренду тощо. Вказана довіреність видана з правом передовіри терміном на 3 роки.
15 жовтня 2013 року ОСОБА_5 діючи на підставі довіреності, зняла автомобіль з реєстрації, а 13 листопада 2013 року право власності на вказаний автомобіль зареєстроване за її сином ОСОБА_6 відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1988 року № 1388.
17 жовтня 2013 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва була проведена державна реєстрація шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер. Заповіту щодо розпорядження майном на випадок своєї смерті він не залишив.
Право на спадкування одержали спадкоємці за законом першої черги: - дружина ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_3 відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України.
На момент видачі довіреності та укладення шлюбу ОСОБА_10 перебував на стаціонарному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні № 1 з діагнозом «пухлина ректо-сигмоїдального відділу ободового кишечнику ...з канцероматозом органів черевної порожнини, асцитом, вираженим больовим синдромом...».
Суд першої інстанції оцінивши наявні у справі докази, їх взаємний зв'язок у сукупності, беручи до уваги обставини, встановлені показаннями свідків та висновком експертизи, прийшов до висновку, що позивач не довела обставин, на які вона посилається, у зв'язку з чим підстав для визнання недійсними довіреності та шлюбу не вбачав, та вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначаючи при цьому, що висновок судово-психіатричної експертизи( акт № 555 від 27.06.2014 року) про те, що ОСОБА_9 на момент підписання довіреності та укладення шлюбу страждав психічним розладом не доводить його недієздатність в момент вчинення оспорюваного правочину та реєстрації шлюбу, а лише вказує на наявність у нього певних психічних та поведінкових розладів, які впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. А так як вимоги щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності в порядку спадкування є похідними від вимоги про визнання довіреності недійсною, вважав підстави для їх задоволення відсутні.
Розглядаючи спір колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
У поданій апеляційній скарзі апелянт вказувала на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення свідків, які бачили хворого у період перебування у стаціонарі та є незацікавленими особами у розгляді справи, а поклав у основу рішення покази свідків зі сторони відповідача. Крім цього, суд не врахував, що психічні та поведінкові розлади самі по собі означають порушення свідомості та фізичного стану людини, та мають наслідки щодо розуміння юридичного значення документів, які підписує особа та наслідків що настають. А відтак, правочин вчинений у такому стані не відповідає загальним вимогам чинності правочину, а саме: відповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі в силу ч. 3 ст. 203 ЦК України, усвідомленням значення своїх дій та їх наслідків, та вважає доведеними передбачену ст. 225 ЦК України підставу для визнання довіреності та шлюбу недійсними.
Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах діючого законодавства.
Так у відповідності до вимог ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та ( або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним з доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини ( показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатна особа в конкретний момент вчинення право чину розуміти значення своїх дій та ( або) керувати ними.
Згідно з даними висновку судово-психіатричної експертизи акт № 555 від 27.06.2014 року ОСОБА_9 на момент підписання довіреності та укладення шлюбу страждав психічним розладом у вигляді соматогенно-обумовленої астенії значно вираженого ступеню і виявляв такі психічні та поведінкові розлади, які за ступенем своєї вираженості істотно впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Отже, проведеною у справі експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_9 в момент підписання доручення розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише стверджено, що існуючи в той час порушення його психічної діяльності істотно впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, що саме по собі не є підставою для визнання складених ОСОБА_9 недійсними з підстав передбачених ч.1 ст.225 ЦК України.
Підставою для визнання правочину недійсним по ст.225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та ( або ) керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Крім того у відповідності до вимог ч. 3 ст. 39 СК України шлюб може бути визнано недійсним з підстав того, що шлюб зареєстровано з особою, яка визнана недієздатною.
Позивачем у ході розгляду справи не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_9 .на момент укладення шлюбу був визнаний недієздатним.
Також позивачем при зверненні до суду ставилося питання щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності в порядку спадкування, при цьому доказів на підтвердження належності майна саме їй ( позивачу) суду надано не було.
Це в той час коли при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно врахувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 6 листопада 2014 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: