Справа № 638/7974/14-ц

Провадження № 2/638/155/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.15 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого: судді Омельченко К.О.

При секретарі: Забіякі Ю.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного Підприємства «Завод ім.. В.О. Малишева» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за затримку розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Державного Підприємства «Завод ім.. В.О. Малишева» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за затримку розрахунку в сумі 77905 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.06.2011 року він був звільнений з підприємства відповідача з посади інженера конструктора 2 категорії за згодою сторін. На час звільнення і по теперішній час відповідач не провів розрахунку. Заборгованість підприємства по заробітній платі склала 1000, 87 грн. Вважає, що оскільки відповідачем порушені вимоги ст.. 116 КЗпП України, він повинен, відповідно до ст.. 117 цього Кодексу виплатити компенсацію за затримку розрахунку в сумі 76904, 13 грн.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення відповідно до викладених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, надала пояснення про те, що на час звільнення позивача з підприємства 09.06.11 року, остаточний розрахунок з ним дійсно не був проведений, існувала заборгованість по заробітній платі, проте у липні, серпні та у грудні 2011 року відповідач здійснював виплату зазначеної суми частками. Позивач не з'явився до каси підприємства, не отримав належні йому кошти, у зв'язку з чим вони були за депоновані на банківському рахунку. Вважає, що вини підприємства щодо не отриманої заробітної плати позивачем, немає. Також вважає, що сума заявлена до стягнення середньої заробітної плати за час не проведення остаточного розрахунку при звільненні, не є спів мірною із наявною заборгованістю. Також посилається на те, що позивач був звільнений 09.06.11 року, а до суду звернувся із позовом лише у травні 2014 року, що ж невиправданим. Також вважає, що позивачем були пропущені строки позовної давності звернення до суду, тому просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та представлені докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений в цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Згідно до ст.. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, та не оспорюється сторонами, що позивач був звільнений з підприємства 09.06.11 року. При цьому виплата всіх сум, що належала йому від підприємства, відповідно до ст.. 116 КЗпП України, проведена не була.

Відповідно до довідки від 09.12.14 року, заборгованість по заробітній платі на час звільнення складала 3950 грн. 55 коп. Після звільнення позивачу проводились виплати заробітної плати, згідно платіжних відомостей: від 08.07.11 року - в сумі 248 грн.; від 16.08.11 року - в сумі 793 грн. 10 коп.; від 28.12.11 року - в сумі 1142 грн. та 770 грн. Решта сум була задепонована згідно платіжних відомостей від 14.07.11 року, 15.07.11 року, 18.07.11 року, 20.07.11 року, 22.07.11 року, 26.07.11 року, 27.07.11 року, 23.02.12 року. На теперішній час сума заборгованості по заробітній платі становить 1000,87 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з цим, розмір суми стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суд задовольняє частково.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведена відсутність вини у затримці остаточного розрахунку. При цьому суд приймає до уваги те, що позивач був звільнений з підприємства 09.06.11 року. Проте розрахунки по заборгованості із заробітної плати з ним проводились з 08.07.11 року по 28.12.11 року. Також суд приходить до висновку про те, що достатніх підстав для депонування інших коштів, належних до виплати, у підприємства не було. Представник відповідача не зміг пояснити суду, чому у липні 2011 року проводились виплати належних сум позивачу, і в цей же час решта коштів депонувалася. Належних доказів повідомлення позивача про необхідність отримання ним коштів, що передувало б виникненню права у відповідача на їх депонування, підприємством не надано.

У свою чергу, позивачем не доведено належними доказами звернення до відповідача для виплати останнім всіх належних йому сум. Також не доведена відсутність можливості звернення до суду з позовом до 2014 року, після того як позивач дізнався про наявність порушеного права.

При прийняті рішення суд виходить з того, що ані позивачем, ані відповідачем належним чином не доведена як обґрунтованість стягнення саме такої суми з відповідача, так і відсутність у повному обсязі вини відповідача у наявності заборгованості по заробітній платі.. Суд приймає до уваги те, що з часу звільнення позивача з підприємства до часу звернення з відповідним позовом до суду пройшло майже три роки. Заявлена сума стягнення середнього заробітку не є співмірною із наявною заборгованістю по заробітній платі, тому, керуючись принципом розумності та справедливості, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 10000 (десять тисяч) грн..

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України, суд стягує судові витрати з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного Підприємства «Завод ім.. В.О. Малишева» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 1000,87 грн.

Стягнути з Державного Підприємства «Завод ім.. В.О. Малишева» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 10000 (десять тисяч) грн..

Стягнути з Державного Підприємства «Завод ім.. В.О. Малишева» на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10-ти днів з дня проголошення.

Суддя: