КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18958/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, Державної виконавчої служби України, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, рішень бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, заборону вчиняти дії, винесення окремих ухвал, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2007 року Європейський Суд з прав людини одностайно ухвалив рішення по заяві № 25476/02 «Погребна проти України», яким визнав порушення Україною ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод по не виконанню на протязі 4-х років 11 місяців не грошової частини рішення Васильківського міського суду Київської області від 31.01.2002р. та вирішив, що держава-відповідач має виконати частину, яка не стосується виплати присуджених коштів, рішення від 31.01.2002р. і сплатити заявниці, протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, 1700 євро (тисячу сімсот євро) як компенсацію за нематеріальну шкоду та судові витрати, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявниці.

17.08.2007 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кириченко В.Г. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №4529908 по рішенню Європейського суду з прав людини №25476/02 виданого 15.02.2007 року, згідно якої стягувач -ОСОБА_2, боржник - Держава Україна про зобов'язання виплатити ОСОБА_2 1700 Євро як компенсацію за моральну шкоду та судові витрати, а також виконати рішення Васильківського міського суду від 31 січня 2002 року, в частині, якою Васильківське міське управління МВС зобов'язано повернути майно, конфісковане у заявниці в квітні 1999 року під час обшуку її помешкання. Ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу. 20.08.2007 року старший державний виконавець Департаменту ДВС Мінюсту України Кириченко В.Г. направив зазначену постанову від 17.08.2007р. до Міністерства юстиції України, Державного казначейства України, ОСОБА_2 та до Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини для виконання та відома.

30.08.2007 року старший державний виконавець Департаменту ДВС Мінюсту України повторно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №4529908 по виконанню рішення Європейського суду з прав людини №25476/02 від 15.02.2007р. по справі «ОСОБА_2 проти України», зміст якої вже полягає в такому: „Протягом трьох місяців від дати, коли рішення стане остаточним згідно з пунктом 2 статті 44 Конвенції, держава відповідач повинна сплатити заявниці в українській гривні за курсом на день здійснення платежу 1700 (одну тисячу сімсот) ЄВРО як компенсацію за нематеріальну шкоду, плюс будь-який податок, якай може бути стягнуто з зазначених сум; після спливу вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсотки.

31.08.2007 року старший державний виконавець Департаменту ДВС Мінюсту України направив в Державне казначейство України, Директору Департаменту фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності постанову від 30.08.2007р. про відкриття виконавчого провадження №4529908.

20.12.2007 року старший державний виконавець Департаменту ДВС Мінюсту України виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №4529908.

11.11.2008 року представник позивача отримав Повний витяг з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень №10242 від 11.11.2008р. відносно виконавчого провадження №4529908 по виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007р. по справі №25476/02 «ОСОБА_2 проти України», в якому наявні відомості про винесення старшим державним виконавцем Департаменту ДВС Мінюсту України постанови від 17.08.2007р. про відкриття виконавчого провадження №4529908.

Також 25.06.2009 року представником позивача було отримано новий Повний витяг з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень №13090 від 25.06.2009р. відносно того ж виконавчого провадження №4529908, в якому вже відсутні відомості про винесення старшим державним виконавцем Департаменту ДВС Мінюсту України постанови від 17.08.2007р. про відкриття виконавчого провадження №4529908.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Колегією суддів, як і судом першої інстанції, було встановлено, що підставою для винесення нової постанови про відкриття виконавчого провадження №4529908 від 30.08.2007 року слугувало те, що останній прийшов до висновку, що постанову про відкриття виконавчого провадження №4529908 від 17.08.2007 року була винесена без урахування вимог Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

В подальшому постанова про відкриття виконавчого провадження №4529908 від 17.08.2007 року була скасована (згідно довідки з Єдиного реєстру скасування вказаної постанови відбулось 10.02.2009 року).

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (затвердженим наказом МЮУ від 20.05.2003 N 43/5) (надалі - Положення № 43/5) Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії.

Пунктом 1.2 вказаного Положення № 43/5 передбачено, що держателем Єдиного реєстру є Міністерство юстиції України, яке забезпечує його функціонування.

Згідно з п. 1.3 Положення № 43/5 адміністратором Єдиного реєстру є Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, яке має прямий доступ до комп'ютерної бази даних і відповідає за її створення, впровадження, матеріально-технічне та технологічне забезпеченні, збереження і захист даних, що містяться в Єдиному реєстрі.

Відповідно до п. 6.1 Положення № 43/5 інформація з Єдиного реєстру про наявність виконавчих проваджень (у тому числі завершених) відносно боржників - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців надається у вигляді скорочених витягів у паперовій або електронній формі на запити будь-яких фізичних та юридичних осіб. Повні витяги з Єдиного реєстру надаються на запити сторін виконавчого провадження.

Пунктом 6.8 вказаного Положення встановлено, що у повному витязі з Єдиного реєстру, який надається сторонам виконавчого провадження, зазначаються відомості, визначені пунктами 2.3 та 3.1 цього Положення.

Пунктом 2.3 Положення № 43/5 встановлено, що даними, які вносяться до Єдиного реєстру у органі ДВС, є: найменування органу ДВС, до якого надійшов на виконання виконавчий документ; дата надходження виконавчого документа до державного виконавця; назва виконавчого документа, номер та дата видачі; найменування органу, посадової особи, що видали документ; повне найменування стягувача та боржника, їх адреси і, у разі наявності, - ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків або ідентифікаційний код за ЄДРПОУ для юридичних осіб; категорія виконавчого документа; відомості про стягнення коштів на користь держави; дата набрання рішенням чинності; резолютивна частина рішення (у тому числі сума грошових коштів, яка підлягає стягненню за виконавчим документом).

Згідно з п. 3.1 Положення № 43/5 до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій.

Унесення відомостей до Єдиного реєстру здійснюється державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС (п. 3.2).

Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія (п. 3.3).

Так, проаналізувавши викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що надаючи представнику позивача Повний витяг з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень №10242 від 11.11.2008р. ДП «Інформаційний центр» МЮ України діяло у відповідності до Положення № 43/5, оскільки у зазначеному витязі містилася повна інформація про всі виконавчі дії.

Що ж стосується надання представнику позивача Повного витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень №13090 від 25.06.2009р. та №17450 від 22.06.2010р., то колегія суддів вважає, що ДП «Інформаційний центр МЮ» України в даному випадку порушило п. 6.8 Положення № 43/5, оскільки у даних витягах була відсутня інформація про виконавчу дію скасування постанови від 17.08.2007року.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Департаментом ДВС МЮ України в особі старшого державного виконавця порушено п. 3.3 Положення № 43/5, оскільки останнім несвоєчасно внесено в Єдиний реєстр відомість про скасування постанови від 17.08.2007року (така дія відбулась 30.08.2007р., а внесена до Єдиного реєстру 10.02.2009р.)

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що саме по собі винесення постанови від 30.08.2007р. про відкриття виконавчого провадження не означає автоматичного скасування аналогічної постанови від 17.08.2007р., оскільки такого не передбачено жодною правовою нормою. Скасування постанов державних виконавців здійснюється в передбаченому законом порядку.

Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено права одного державного виконавця скасовувати рішення іншого державного виконавця, за винятком державного виконавця начальника органу державної виконавчої служби.

Що ж стосується інших позивних вимог позивача, то колегія суддів, як і суд першої інстанції, не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки вони є необґрунтованими з мотивів викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.