Головуючий у 1 інстанції - Харитонова Г.Л.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року справа №264/4524/14-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Чебанова О.О., Гайдара А.В., Яковенко М.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 червня 2014 р. у справі № 264/4524/14-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та сплатити щомісячне підвищення до пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області щодо не нарахування та невиплати з 01 січня 2014 року підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність); визнати право позивача на отримання підвищення до пенсії, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність) з 01 січня 2014 року, зобов'язавши управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області з 01 січня 2014 року провести їй нарахування та виплату підвищення до пенсії, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність).

Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 червня 2014 р. у справі № 264/4524/14-а позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області провести ОСОБА_2 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 1 січня 2014 року по 03 червня 2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач ОСОБА_3, згідно посвідчення належить до соціальної групи «діти війни» та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону саме на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правовий статус дітей війни, що визначає основи їх соціального захисту та гарантії шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 цього Закону України, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з якої випливає, що мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-ХІV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими» ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цими законами, на 2007 та 2008 роки було зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Поряд з цим, 09 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року, а також рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 22 липня 2011 року спірні відносини регулювалися відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Тобто, визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян на 2013 рік делеговано Кабінету Міністрів України.

В 2013 році порядок та розмір виплат «дітям війни» визначалися постановою Кабінету Міністрів України № 1381 від 28 грудня 2011 року, якою визначено розмір підвищення «дітям війни» 7% прожиткового мінімуму, встановлено законом для осіб, які втратили працездатність.

Саме в такому розмірі здійснював відповідач нарахування та виплати підвищення до пенсії «дітям війни» в 2013 році.

Згідно ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Тобто, положення п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» діяли протягом бюджетного року та закінчилися 31 грудня 2013 року.

Колегія суддів зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не встановлено обмеження щодо виплат підвищення до пенсії «дітям війни», не внесено змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому з 01 січня 2014 року діють положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни починаючи з 01 січня 2014 року по 03 червня 2014 року включно, з урахуванням фактично проведених виплат.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги, зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 червня 2014 р. у справі № 264/4524/14-а - залишити без задоволення.

Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 червня 2014 р. у справі № 264/4524/14-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання рішення законної сили.

Головуючий О.О. Чебанов

Судді А.В. Гайдар

М.М. Яковенко