Справа № 127/7397/14-ц Провадження № 22-ц/772/560/2015Головуючий в суді першої інстанції Федчишен С. А.
Категорія 27Доповідач Сопрун В. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" січня 2015 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :
головуючого: Сопруна В.В.,
суддів: Матківської М.В., Шемети Т.М.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
за участю: представника позивача Олішевського Д.А., представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4. - ОСОБА_5,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2014 року,
в с т а н о в и л а :
В квітні 2014 року ПАТ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного договору №VIW3AE00000047 від 15.11.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 42968,76 доларів США, строком до 14.11.2012 року. В забезпечення виконання зобов'язання між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки №VIW3AE00000047 від 15.11.2007 року. Відповідачі не виконали свої зобов'язання внаслідок чого станом на 01.04.2014 року мають заборгованість в розмірі 109330,66 доларів.
В подальшому позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 49556,40 доларів США, що еквівалентно 781008,86грн., з яких: 79,73 доларів США - заборгованість по кредиту; 787,79 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 651,04 доларів США - заборгованість по винагороді; 40037,84 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Позов просив задовольнити та стягнути судовий збір.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору №VIW3AE00000047 від 15.11.2007року в розмірі 1652,21доларів США, що еквівалентно 26038,83гривень, з яких: 79,73 доларів США, що еквівалентно 1256,55 гривень - заборгованість по кредиту; 787,79 доларів США, що еквівалентно 12415,57 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 651,04 доларів США, що еквівалентно 10260,38 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом; 39,87 доларів США, що еквівалентно 628,35 гривень - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 15,86 доларів США, що еквівалентно 250грн.- штраф (фіксована частина); 77,92 доларів США, що еквівалентно 1228,02гривень - штраф (процентна складова).
В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 - відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ПАТ «Приватбанк», подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2014 року змінити в частині відмови в солідарному стягненні суми боргу та зменшенні пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором та в цій частині ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» стосовно солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також стягнення пені в розмірі 40037,84 доларів США, в решті рішення залишити без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом оскаржуване рішення в інших частинах не перевіряється.
Колегія суддів, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного договору №VIW3AE00000047 від 15.11.2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 42968,76 доларів США, строком до 14.11.2012 року (а.с.20-25).
Для забезпечення виконання зобов'язань було укладено договір поруки №VIW3AE00000047 від 15.11.2007 року між позивачем та ОСОБА_4 (а.с.26-27).
Згідно договору застави рухомого майна ОСОБА_3 надав в заставу автомобіль марки Mercedes - Benz GL 500, 2000 року випуску, номер НОМЕР_1 (а.с.28-32).
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 06.12.2011 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 57262,66 доларів США, судовий збір в сумі 1700грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. (а.с.168-169).
Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, який зазначений у п.7.4 договору за кожний день прострочки.
При порушенні позичальником строків платежів по будь - якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову (п.4.3 кредитного договору).
Згідно п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування шкоди.
У випадку невиконання боржником будь - якого зобов'язання, передбаченого п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначення невиконаного зобов'язання (п.5 договору поруки).
Згідно п. 6 договору поруки поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання.
Пунктом 12 договору поруки передбачено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості, з грудня 2008 року боржник припинив сплачувати грошові кошти за кредитним договором (а.с.7-9).
12.09.2013 року на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 направлялись вимоги про сплату заборгованість, однак дана заборгованість не погашена (а.с.11,13-19).
П. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз»яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
З розрахунку (а.с.7-9) вбачається, що остання проплата щомісячного платежу позичальником була здійснена 05.12.2008 року, тобто з січня 2009 року позичальник не сплачує кошти і у банку настало право вимоги повернення кредиту, з січня 2009 року по січень 2014 року.
Таким чином з 05.12.2008 року в банку виникло право вимоги, однак він ним скористався лише 12.09.2013року, надіславши відповідачам вимогу про повернення кредиту з усіма належними по договору платежами (а.с.11-12, 13-19).
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної інстанції в тому, що Банком не пропущено шести місячного строку звернення до суду є безпідставним, оскільки вимога направлена 12.09.2013 року, позов подано до суду 11.04.2014 року, а тому строк встановлений ч.4 ст.559 ЦК України (шість місяців), протягом якого кредитор має пред'явити вимоги до поручителя - пропущений.
Спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що згідно п.12 договору поруки, порука припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, оскільки строк припинення поруки чітко визначений законом (ч.4ст.559 ЦПК України) і не може бути змінений за згодою сторін. Це не є строк позовної давності.
За таких обставин суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відмову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_4
Відповідно до ч.3 ст..549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно зменшено пеню за несвоєчасне погашення кредиту, оскільки вона значно перевищувала розмір збитків.
Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 року у справі №6-100 цс14, за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - відхилити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: підпис Сопрун В.В.
Судді: підписи Матківська М.В.
Шемета Т.М.
З оригіналом вірно: Сопрун В.В.