Справа № 206/2882/2012 Провадження № 22-ц/772/28/2015Головуючий в суді першої інстанції Сичук М. М.

Категорія 5Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Берегового О. Ю.,

суддів: Панасюка О. С., Іванюка М.В.,

за участю секретаря: Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2013 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту припинення шлюбних відносин та визнання права особистої власності, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності ,

встановила:

ОСОБА_3 звернулась в квітні 2012 року з позовом до відповідача ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Просила визнати за нею право власності на ? будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки РЕНО МЕГАН, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, стягнувши з ОСОБА_4 на її користь грошову компенсацію в розмірі 42000 грн. вартості ? автомобіля.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, за період шлюбу ними було придбано вищевказані будинок та автомобіль, а тому вони є об'єктами спільної сумісної власності подружжя.

В ході судового розгляду позивач збільшила позовні вимоги та просила визнати за нею право власності на ? земельної ділянки площею 0,025 га, розташованої в АДРЕСА_1, належної ОСОБА_4, та визнати за нею право власності на ? земельної ділянки площею 0,0069 га, розташованої в АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, належної ОСОБА_4 та стягнути з відповідача грошову компенсацію в розмірі ? її вартості.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 в частині поділу земельної ділянки та стягнення вартості ? частини земельної ділянки залишено без розгляду.

В травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом та просив встановити факт припинення шлюбних відносин між ним та ОСОБА_3, починаючи з 10 червня 2009 року, а також визнати за ним право особистої приватної власності на житловий будинок «Ц», загальною площею 198,9 кв. м., розташований за адресою АДРЕСА_1.

Позовні вимоги ОСОБА_4 мотивовано тим, що з 10 червня 2009 року він зі своїми речами переїхав жити у будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, де проживали ОСОБА_6 разом зі своїми батьками. З того часу вони з ОСОБА_6 фактично проживають однією сім'єю, мають спільний бюджет та ведуть спільне господарство. Спірний будинок збудовано ними за спільні кошти.

В ході судового розгляду ОСОБА_4 збільшив позовні вимоги та просив поряд з іншим виділити йому в натурі 1\3 частку приватизованої квартири АДРЕСА_4, а також провести поділ спільно нажитого рухомого майна, стягнувши з ОСОБА_3 на його користь компенсацію за половину вартості майна в сумі 163920 гривень.

В серпні 2012 року до суду звернулась ОСОБА_6 із позовною заявою про визнання за нею права власності на ? житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивувала тим, що з червня 2009 року вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 За час спільного проживання ними було зруйновано старий будинок і на його місці збудовано новий будинок, право власності на ? якого просила визнати за нею.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності задоволено повністю.

Визнано будинок, розташований по АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Визнано за ОСОБА_3 відповідно до першого варіанту висновку № 1301 судової будівельно-технічної експертизи, складеної 30 січня 2013 року Подільським центром судових експертиз, право власності на 1/2 частини будинку літ. "А(Ц)" (перша сторона), розташованого по АДРЕСА_1, загальною площею 46 кв.м., до складу якого входять: кімната 2-8 площею 33,6 кв.м., кладова 2-9 площею 7,7 кв.м., санвузол 2-10 площею 1,6 кв.м., 1/2 прихожої 2-11 площею 3,1 кв.м. з підвалом літ. "П/А(П/Ц), а саме: підвал 2-3 площею 43,9 кв.м.

Визнано за ОСОБА_4 відповідно до першого варіанту висновку № 1301 судової будівельно-технічної експертизи, складеної 30 січня 2013 року Подільським центром судових експертиз, право власності на 1/2 частини будинку літ. "А(Ц)" (друга сторона), розташованого по АДРЕСА_1, загальною площею 51,6 кв.м., до складу якого входять: коридор 2-4 площею 7,6 кв.м., вітальня 2-5 площею 29,6 кв.м., кухня 2-6 площею 7,5 кв.м., санвузол 2-7 площею 3,8 кв.м., прихожої 2-11 площею 3,1 кв.м., з підвалом літ. "П/А(П/Ц)", загальною площею 57,4 кв.м., до складу якої входять сходова клітина 2-1 площею 9,7 кв.м., підвал площею 47,7 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 відхилення від ідеальної частки 39805 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот п'ять) гривень.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту фактичного припинення шлюбних відносин та визнання права особистої приватної власності задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на меблеву стінку виробництва Білорусії (дубовий шпон) 2001 року виготовлення, прихожу виробництва Білорусії (дубовий шпон) 2001 року виготовлення, сервант виробництва Білорусії (дубовий шпон) 2001 року виготовлення, телевізор марки Panasonic 2001 року виготовлення, відеомагнітофон марки Panasonic 2001 року виготовлення, диван та крісло 2002 року виготовлення, диван 2002 року виготовлення, пральну машину "Алтай" 1992 року виготовлення, пральну машину "Electroluх" 2002 року виготовлення, бойлер "Elenberg" 2002 року виготовлення, меблі для кухні 2002 року виготовлення, газову плиту "Електа" 2002 року виготовлення, кухонний стіл та 4 стільця 2002 року виготовлення, монітор марки "Samsung" 2008 року виготовлення, три шкіряні куртки, дві шуби з хутра, дублянку.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у відшкодування вартості спільно нажитого майна 7852 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят дві) гривні 50 копійок.

В іншій частині позову відмовлено.

В задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність оскаржуваного рішення фактичним обставинам справи, просила рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2013 року скасувати в частині визнання будинку, розташованого по АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнання за ОСОБА_3 відповідно до першого варіанту висновку № 1301 судової будівельно-технічної експертизи, складеної 30 січня 2013 року Подільським центром судових експертиз, права власності на 1/2 частини будинку літ. "А(Ц)" (перша сторона), розташованого по АДРЕСА_1, загальною площею 46 кв.м., до складу якого входять: кімната 2-8 площею 33,6 кв.м., кладова 2-9 площею 7,7 кв.м., санвузол 2-10 площею 1,6 кв.м., 1/2 прихожої 2-11 площею 3,1 кв.м. з підвалом літ. "П/А(П/Ц), а саме: підвал 2-3 площею 43,9 кв.м.; відмови в задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності; відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту фактичного припинення шлюбних відносин.

В цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частини будинку літ. "А(Ц)" (перша сторона), розташованого по АДРЕСА_1, загальною площею 46 кв.м., до складу якого входять: кімната 2-8 площею 33,6 кв.м., кладова 2-9 площею 7,7 кв.м., санвузол 2-10 площею 1,6 кв.м., 1/2 прихожої 2-11 площею 3,1 кв.м. з підвалом літ. "П/А(П/Ц), а саме: підвал 2-3 площею 43,9 кв.м.; задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину будинку, який находиться за адресою: АДРЕСА_1; Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення факту фактичного припинення шлюбних відносин.

В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2013 року в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного в частині рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з на­ступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про встановлення факту припинення шлюбних відносин, а також вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 про визнання права власності, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів факту припинення шлюбних відносин з ОСОБА_3 а тому будинок, розташований по АДРЕСА_1 є їх спільною сумісною власністю подружжя.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 70 СК України, передбачено у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За приписами ч. 2 ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 3001 від 26 грудня 1992 року (том 1, а.с. 54).

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 5 червня 2012 року шлюб між сторонами розірвано (том 1, а.с. 89).

Відповідно до рішення третейського суду в складі головуючого - юрисконсульта приватного підприємства - юридичної фірми «Есконі» Свириденка Я.А. від 22 березня 2002 року визнано дійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку (яка складає 12,5%) за АДРЕСА_5 від 10 березня 2002 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 та визнано за ОСОБА_4 за вказаним договором право власності на частину житлового будинку (яка складає 12,5%) за АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 57).

Відповідно до рішення третейського суду для вирішення конкретного спору в складі третейського судді, юристконсульта приватного підприємства (агенства нерухомості) «Трістан» ОСОБА_9 від 19 липня 2006 року визнано дійсним договір дарування 1/8 частини будинковолодіння АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 у простій письмовій формі та визнано за ОСОБА_4 право власності на 1\8 частину будинковолодіння з відповідною часткою господарських будівель ідеально за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 58).

Згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4 від 20 березня 2010 року він просив внести зміни до реєстру права власності на нерухоме майно про припинення права власності на знесений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходився за адресою : АДРЕСА_1, який був набутий на підставі рішення Третейського суду від 22 березня 2001 року та рішення Третейського суду від 19 липня 2006 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Вінницької міської ради 28 квітня 2011 року на підставі рішення за № 966 від 28 квітня 2011 року ОСОБА_4 належить домоволодіння, яке в цілому складається з житлового будинку літери «Ц» загальною площею 198,9 кв. м., в тому числі житловою площею 33,6 кв.м.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Перелік майна, яке є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, визначено ст. 57 СК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Таким чином, у судовому порядку особистою приватною власністю подружжя може бути визнано майно, набуте під час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, або в інших випадках, встановлених ст. 57 СК України.

Як убачається з роз'яснень, що містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

При визначенні, яке майно, що є в подружжя, є їх спільною сумісною власністю, слід виходити з того, що відповідно до ст.ст. 57 СК України до їх спільної сумісної власності може належати нажите ними в період шлюбу рухоме або нерухоме майно, що за нормами ЦК України є об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, яке може бути визнане власністю кожного з них).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не дав належної оцінки фактам, встановленим в рішенні Замостянського районного суду м. Вінниці від 5 червня 2012 року щодо періоду припинення шлюбних відносин між сторонами, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_4 мав довести як факт роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, так і факт придбання майна при роздільному проживанні.

В описовій частині рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 5 червня 2012 року, при узагальненому викладі позиції позивача ОСОБА_4, а також в його поясненнях зазначено, що шлюбні відносини з відповідачкою ОСОБА_3 припинені, оскільки він почав проживати у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_6, яка на даний час вагітна.

Однак, в мотивувальній частині рішення зазначених обставин суд не встановив, хоча їх встановлення є необхідним для застосування ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки показам свідків, судова колегія не приймає їх до уваги як підставу для скасування рішення суду, оскільки факт спільного сумісного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на протязі 2009-2011 років в суді першої інстанції підтвердили свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 При цьому покази свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, які зазначили, що на протязі 2009-2011 років ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проживали разом не беруться до уваги, оскільки перебувають в родинних стосунках з третьою особою з самостійними вимогами ОСОБА_2, яка також претендує на частку в спірному будинку. Покази ж інших свідків не містять в собі інформації, яка б доводила або ж спростовувала факт припинення шлюбних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

З огляду на покази свідків та матеріали справи, які підтверджують фактичні місце реєстрації та проживання ОСОБА_4 /т. 1 а.с. 40-46, 84-85, 105/, суд першої інстанції вірно критично оцінив довідку Асоціації органів самоорганізації населення м. Вінниці № 137 від 4 лютого 2012 року, а тому доводи апелянта з приводу надання переваги одному доказу перед іншим не заслуговують на увагу.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у встановленні факту припинення шлюбних відносин, визнання будинку розташованого по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, його поділу, а також відмови у задоволенні вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 про визнання права власності.

Колегія суддів, дослідивши інші доводи апеляційної скарги, не вбачає підстав для їх задоволення і вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, правовідносини сторін перевірив на підставі матеріального закону, що підлягав застосуванню, дав належну оцінку наявним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, зводяться до іншої оцінки встановлених судом правовідносин, а оскаржуване рішення суду від 19 червня 2013 року постановлено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, то передбачених ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України підстав для його скасування, не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: