ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа № 31/97 (27/90; 29/32)

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

Марко Р.І.

розглянувши апеляційну Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові, м. Львів, вул. Чайковського, 27 (вих. № 4303/03 від 05.12.2014 року)

на ухвалу Господарського суду Львівської області

від 19.11.2014 року у справі № 31/97 (27/90; 29/32)

за заявою: Відкритого акціонерного товариства "Львіобленерго", м. Львів

до боржника Державного підприємства "Житлово-комунальна контора", м. Львів, вул. Зелена, 107 (код ЄДРПОУ 01275727)

про визнання банкрутом

За участю представників сторін:

від заявника - не з'явився;

від боржника - не з'явився;

від кредитора (скаржник) - Вітка І.Б. - представник за довіреністю;

арбітражний керуючий - не з'явився.

Стороні роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

19.11.2014 року Господарським судом Львівської області (суддя Артимович В.М.) винесена ухвала у справі № 31/97 (27/90; 29/32) за заявою Відкритого акціонерного товариства "Львіобленерго", м. Львів до боржника Державного підприємства "Житлово-комунальна контора", м. Львів, вул. Зелена, 107 (код ЄДРПОУ 01275727) про визнання банкрутом, відповідно до якої визнано грошові вимоги Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові на суму 2 656,01 грн., в тому числі 1 218,00 грн. судового збору для задоволення у першу чергу реєстру вимог кредиторів та 1 438,01 грн. із сплати страхових внесків до шостої черги задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою господарського суду відділення виконавчої дирекції Фонду подало апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, скасувати ухвалу суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги скаржника до боржника в сумі 1 438,01 грн. та включити їх до реєстpу вимог кредиторів боржника у другу чергу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали не врахував, що арбітражним керуючим визнано вимоги фонду у сумі 1438,01 грн. та включено до другої черги реєстру вимог кредиторів боржника (лист від 04.04.2013 року за № 12/97), включення зазначених вимог до другої черги підтверджується також звітами арбітражного керуючого доданими до матеріалів справи, зокрема і звітом про проведену роботу від 21.01.2014 року за № 9-31/97 (тобто після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури щодо нього), окрім того скаржник 04.02.2013 року звертався до господарського суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника на зазначену суму, що відображено в ухвалах господарського суду.

11.12.2014 року автоматизованою системою документообігу суду справу № 31/97 (27/90; 29/32) розприділено до розгляду судді доповідачу - М.Б.Желіку. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року у склад колегії для розгляду справи № 31/97 (27/90; 29/32) введено суддів Костів Т.С., Марка Р.І.

Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, а подані ним матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 21.01.2015 року.

Через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду 20.01.2015 року від арбітражного керуючого, ліквідатора Литвина І.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, при цьому зазначає, що скаржником не спростовано висновків господарського суду щодо не звернення скаржника до суду у двохмісячний строк з моменту офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Скаржник участь уповноваженого представника в судове засідання 21.01.2015 року забезпечив, який надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив врахувати їх при винесенні постанови. Інші сторони та учасники провадження у справі про банкрутство участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду.

Зважаючи на те, що відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, наявності достатніх доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія судів з урахуванням строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду визначених ст. 102 ГПК України приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.11.2014 року у справі № 31/97 (27/90;29/32) слід скасувати частково, вимоги апеляційної скарги задоволити та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги скаржника до боржника у сумі 1438,01 грн. включивши їх до задоволення в другу чергу реєстру вимог кредиторів боржника, здійснити перерозподіл судових витрат.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого переважають у застосуванні над нормами Господарського процесуального кодексу, як спеціальні норми.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

25.02.2008 року ухвалою господарського суду Львівської області порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Житлово-комунальна контора", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою Господарського суду Львівської області від 11.09.2013 року боржника визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Литвина І.М.

Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури опубліковано в газеті "Голос України" від 15.10.2013 року № 192.

Із врахуванням зазначеного, при розгляді справи слід керуватися вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діє з 19.01.2013 року.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.01.2013 року до господарського суду Львівської області та арбітражного керуючого Литвина І.М. звернулося відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові (в господарському суді Львівської області вказана заява зареєстрована 04.02.2013 року, про що свідчить відмітка на ній) з заявою про визнання його кредитором по відношенню до боржника на загальну суму 1 438,01 грн., яка виникла у зв'язку із заборгованістю по сплаті страхових внесків. Свої вимоги кредитор підтверджує розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів фонду соціального страхування від нещасних випадків та виробництві та професійних захворювань України за 2010 рік (том 21, арк. справи 11).

На виконання вимог ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражним керуючим надіслано на адресу скаржника повідомлення (вих. № 12/97 від 04.04.2013 року) про визнання грошових вимог фонду у сумі 1438,01 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів до другої черги задоволення.

05.11.2014 року відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Львові подано до господарського суду заяву про уточнення грошових вимог до боржника у сумі 1438,01 грн., яка виникла у зв'язку із заборгованістю по сплаті страхових внесків.

Господарським судом оскаржуваною ухвалою визнано грошові вимоги фонду до боржника у заявленій сумі, однак включено їх до реєстру вимог кредиторів до шостої черги задоволення, з огляду на те, що заяву про визнання грошових вимог подано 04.02.2013 року та 10.11.2014 року, проте не в двохмісячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури. Колегія суддів вважає вказані висновки здійсненими при невірному застосуванні норм матеріального права з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

При цьому, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом поточні вимоги (грошові вимоги, що виникли під час проведення процедур банкрутства), стають конкурсними вимогами та можуть бути заявлені згідно з частиною першою статті 38 Закону про банкрутство.

Заяви з такими грошовими вимогами надсилаються кредиторами безпосередньо до господарського суду, який призначає їх до розгляду в судовому засіданні. Відповідно до Закону України "Про судовий збір" зазначені заяви оплачуються судовим збором.

Розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону про банкрутство. За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарський суд заново затверджує реєстр вимог кредиторів (з урахуванням визнаних конкурсних вимог) та зобов'язує ліквідатора сформувати представницькі органи кредиторів (збори кредиторів та комітет кредиторів) у порядку, передбаченому статтею 26 Закону про банкрутство.

Однак, у відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, що має місце у даному випадку.

Частиною 5 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.

Із аналізу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 28.03.2013 року вбачається, що до вимог кредиторів про визнання вимог, які виникли у зв'язку з заборгованістю по сплаті внесків на соціальне страхування не застосовується положення Закону про банкрутство щодо наслідків недотримання двохмісячного строку з моменту опублікування оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури звернення до господарського з заявою про визнання його кредитором.

Незважаючи на це, колегія суддів звертає увагу на те, що скаржником заявлено до господарського суду вимоги у сумі 1438,01 грн., що підтверджується матеріалами справи, окрім того заявлені вимоги фонду визнані арбітражним керуючим та включені до реєстру вимог кредиторів до другої черги задоволення, що відображено у звітах ліквідатора, зокрема у звіті від 21.01.2014 року за вих. № 9-31/97.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає.

Відтак доводи, викладені в апеляційній скарзі підтверджуються висновками суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів визнає їх належною підставою для скасування оскаржуваного рішення, що передбачені у ст. 104 Господарського процесуального кодексу України та вважає за необхідне задоволивши вимоги апеляційної скарги скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги скаржника до боржника у сумі 1 438,01 грн. включивши їх до задоволення у другу чергу реєстру вимог кредиторів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо визнання грошовими вимогами відділення виконавчої дирекції фонду вимог щодо сплати судового збору у сумі 1218,00 грн., від якого органи фондів соціального страхування від нещасних випадків на виробництві згідно вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнені, здійсненні при неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, коли судом апеляційної інстанції приймається нове судове рішення після скасування судового рішення місцевого господарського суду, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної інстанції, яка прийняла нове рішення.

У разі задоволення позову повністю або частково, у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Оскільки, розподіл сум судового збору так само як й інших судових витрат у непозовному провадженні, як-от у справах про банкрутство, здійснюється за загальними правилами статті 49 ГПК, колегія суддів задовольняючи вимоги апеляційної скарги приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на боржника та здійснювати його задоволення у першу чергу реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Вимоги апеляційної скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові, м. Львів, вул. Чайковського, 27 (вих. № 4303/03 від 05.12.2014 року) задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області у справі № 31/97 (27/90; 29/32) від 19.11.2014 року скасувати в частині визнання грошовими вимогами відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові вимог щодо сплати судового збору у сумі 1218,00 грн. та включення грошових вимог відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові у сумі 1438,01 грн. до задоволення до шостої черги реєстру вимог кредиторів боржника.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати грошові вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Львові, м. Львів, вул. Чайковського, 27 до боржника Державного підприємства "Житлово-комунальна контора", м. Львів, вул. Зелена, 107 на суму 1 438,01 грн. та включити їх до задоволення у другу чергу реєстру вимог кредиторів боржника.

4. Стягнути з Державного підприємства "Житлово-комунальна контора", (м. Львів, вул. Зелена, 107, код ЄДРПОУ 01275727) в доход спеціального фонду Державного бюджету України (МФО банку 825014; Банк ГУДКCУ у Львівській області; УДКСУ Личаківського району м. Львова; код ЄДРПОУ 38007620; рахунок: 31215206783006) 1218 грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Витрати зі сплати судового збору повинні задовольнятись у першу чергу згідно з ст.45 Закону про банкрутство.

5. Стягнути з Державного підприємства "Житлово-комунальна контора", (м. Львів, вул. Зелена, 107, код ЄДРПОУ 01275727) в доход спеціального фонду Державного бюджету України (МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області, УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 609 грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Витрати зі сплати судового збору повинні задовольнятись у першу чергу згідно з ст.45 Закону про банкрутство.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 26.01.2015 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.