ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2015 р. Справа № 818/2715/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Катунова В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2014р. по справі № 818/2715/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТА"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення надміру сплаченої суми орендної плати,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта» (далі за текстом - ТОВ «Віта», позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі за текстом - ДПІ у м. Сумах, перший відповідач) та Головного управління державної казначейської служби України у м. Сумах (далі за текстом - ГУДКСУ у м. Сумах, другий відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0009431503/49543 від 22.09.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 548841,48 грн. (за основним платежем - 439073,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 109768,3 грн., та стягнути надміру сплачену суму орендної плати за земельну ділянку комунальної власності в розмірі 439074,83 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.09.2014 року № 0009431503/49543. Стягнуто з місцевого бюджету м. Суми на користь ТОВ «Віта» надміру сплачену суму орендної плати за земельну ділянку комунальної власності у розмірі 439074,83 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, перший відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 288.5.1 п. 288.5, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДПІ у м. Сумах зазначає, що позивачем невірно визначено розмір орендної плати за землю задекларованого у розмірі визначеного договором оренди земельної ділянки, а саме 1 відсоток нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та обґрунтовує це положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України, яким визначено мінімальний розмір орендної плати - 3 відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої в оренду.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Сумах проведено камеральну перевірку податкових декларацій з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2012, 2013, 2014 рік.

За результатами перевірки складено акт № 3613/1503/21110939 від 05.09.2014 року, яким, з урахуванням змін внесених листом позивача № 49539/10/15-03 від 22.09.2014 року, зафіксовано порушення п.п. 288.5.1 п. 288.5, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2012, 2013 роки та січень-липень 2014 року на загальну суму 439073,15 грн.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки ДПІ у м. Сумах 22.09.2014 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0009431503/49543 від 22.09.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 548841,48 грн. (за основним платежем - 439073,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 109768,3 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу, оскільки розмір орендної плати визначається договором оренди, а зміна його розміру без внесення змін до цього договору неможлива, а тому надмір сплаченої орендної плати за земельну ділянку має бути повернутий позивачу.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Віта» та Сумською міською радою 12.01.1998 року укладено договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Суми, вул. 2-га Лебединська, 1, площею 2,53 га. Строк дії договору 25 років. Орендна плата становить 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Протягом перевіряємого періоду позивачем було подано декларації з орендної плати за землю: від 26.01.2012 року, згідно з якою орендна плата за земельну ділянку на місяць з січня по листопад 2012 року становила 21487,92 грн, за грудень 2012 року - 21487,95 грн; від 25.01.2013 року, згідно з якою орендна плата за земельну ділянку на місяць становила 21487,92 грн, та від 25.01.2014 року, згідно з якою орендна плата за земельну ділянку на місяць становила 21487,92 грн.

09.08.2014 року ТОВ «Віта» подано до ДПІ у м. Сумах уточнюючі податкові декларації з плати за землю у зв'язку з помилковою сплатою орендної плати за земельну ділянку площею 2,53 га по вул. 2-га Лебединська, 1, в м. Суми, у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки вартості земельної ділянки замість 1 відсотку, який визначено договором оренди.

З поданих позивачем уточнюючих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік, 2013 рік та січень - липень 2014 року вбачається, що ТОВ «Віта» надмір сплачено (3 відсотки замість 1 відсотку встановленого договором оренди) орендної плати за земельну ділянку площею 2,53 га по вул. 2-га Лебединська, 1, м. Суми у загальному розмірі 439073,15 грн. (за 2012 рік - 169963,82 грн, за 2013 рік - 169963,79 грн, за січень-липень 2014 року - 99145,54 грн.).

Враховуючи надмірну сплату орендної плати за вказану земельну ділянку, позивачем було подано до ДПІ у м. Сумах заяву про повернення надміру сплаченої орендної плати за земельну ділянку комунальної власності від 02.09.2014 року.

ДПІ у м. Сумах листом від 17.09.2014 року № 48651/1819-2003-45 повідомила позивача, що в результаті проведеної камеральної перевірки уточнюючих декларацій були виявлені порушення п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та відмовила в поверненні надміру сплаченої орендної плати.

Податковий орган зазначає, що розмір орендної плати за земельну ділянку в уточнюючих розрахунках наданих позивачем визначено безпідставно, оскільки податковим кодексом України визначено мінімальний розмір орендної плати - 3 відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої в оренду, а тому і надміру сплачених коштів, які за заявою платника податків можуть бути йому поверненні, не має.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податкового кодексу України, який, відповідно до п. 1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом п.п. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Так, пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (п.п. 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів зазначає, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2014 року винесеній у справі за позовом ПрАТ «Сумська фірма «Усе для дому» до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком ДПІ у м. Сумах, що позивачем в уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за перевіряємий період невірно визначено розмір орендної плати у розмірі 1 відсотку нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. 2-га Лебединська, 1, м. Суми.

Щодо стягнення надміру сплаченої суми орендної плати за земельну ділянку комунальної власності в розмірі 439074,83 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Сума орендної плати у розмірі 439073,35 грн., як надміру сплачені грошові зобов'язання, виникла внаслідок зменшення позивачем грошових зобов'язань з орендної плати на цю суму вищезазначеними уточнюючими розрахунками.

Колегія суддів, з огляду на вищезазначений висновок про невідповідність зменшення позивачем грошових зобов'язань з орендної плати 439073,35 грн. вимогам законодавства, погоджується з висновком податкового органу про відсутність у ТОВ "Віта" надміру сплачених грошових зобов'язань з орендної плати.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем доведено факт порушення ТОВ «Віта» вимог податкового законодавства та правомірність податкового повідомлення-рішення від 22.09.2014 року № 0009431503/49543 та відмови в поверненні надміру сплачених грошових зобов'язань з орендної плати.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 КАС України, оскільки воно ухвалено судом з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2014р. по справі № 818/2715/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта» відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.

Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Катунов В.В.