АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/10373/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.

Провадження № 22-ц/789/1321/14 Доповідач - Гурзель І.В.

Категорія - 57

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гурзеля І.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Щавурська Н. Б.,

при секретарі - Парандюк Ю.Б.

з участю сторін - апелянта ОСОБА_1, представника апелянта ОСОБА_2, позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника 3-ї особи ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з участю третіх осіб служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської районної державної адміністрації, ОСОБА_7 віолети Петрівни про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення та зобов'язання звільнити надвірні будівлі та споруди та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про визнання права на проживання у будинковолодінні та приміщенні літньої кухні, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2014 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з участю третіх осіб служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської районної державної адміністрації, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком АДРЕСА_2 шлязхом виселення без надання іншого жилого приміщення та зобов'язання звільнити надвірні будівлі та споруди. В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що позивачка є власником житлового будинку АДРЕСА_2, який отримала у подарунок від своєї матері ОСОБА_9 На момент виникнення у неї права власності на вказаний будинок у ньому були зареєстровані та проживали у літній кухні відповідачі: її брат - ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_6 та їх син ОСОБА_7, які на даний час там проживають. На прохання добровільно виселитися із зайнятого ними житлового приміщення, яке є її власністю, відповідачі не реагують, систематично порушують правила співжиття, що робить неможливим їх проживання в обному будинку. Крім того, відповідачі не входять до складу її сім'ї, що є додатковою умовою їх виселення.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 звернулись із зустічним позовом до ОСОБА_3 про визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 право на проживання в приміщенні літньої кухні позначеної літерою "Б", що входить до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 15.09.2014 року. В обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 Вказав, що проживає по АДРЕСА_2 із народження, іншого жтла немає. Разом із ним за вказаною адресою з 1993 року проживають дружина - ОСОБА_6, син - ОСОБА_7, дочка - ОСОБА_8 зареєстровані за вказаною адресою ОСОБА_1 З 11.04.1986 року, ОСОБА_7 із 31.08.1994 року проживають у літній кухні, яка пристосована під жиле приміщення, чке входить до складу домоволодіння власником якого із 2008 року є позивач ОСОБА_3 Відповідачі пояснили, що не чинять перешкод позивачці у користуванні належнм їй будинком, оскільки проживають у різних приміщеннях. Також зазаначали про те, що позивачка ОСОБА_3. Порушує їхні права на проживання у спірному приміщенні, намагаючись виселити із літньої кухні, яка опалюється і пристосована до круглорічного проживання, а тому є житловим приміщенням.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2014 року позов задоволено. Постановлено усунути ОСОБА_3 перешкоди у користуванні належним їй на праві приватної власності житловим будинком АДРЕСА_2 шляхом виселення із нього ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_6 назара Петровича без надання їм іншого жилого приміщення та зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6 звільнити надвірні будівлі та споруди що розташовані за адресою житлового будинку АДРЕСА_2.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про визнання права на проживання у будинковолодінні АДРЕСА_2 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 просять рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у їх виселенні та задовольнити зустрічний позов. Ввжають його таким, що прийнято з грубим порушенням вимог норм матеріального та процесуального права, без з'ясування усіх істотних обставин, які мають значення для встанорвлення істини по справі.

Заслухавши апелянтів та їх представника , які зіслалися на доводи апеляції, позивачку та її представника які просять апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом та відмовляючи у задоволенні зустрічного суд виходив з того, що відсутні законні підстави, які давали б відповідачам право на проживання у житловому будинку АДРЕСА_2. Зазанчений висновок не повністью відповідає встановленим обставинам справи .

Судом встановлено, що із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18598378 виданого 22.04.2008 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, вбачається, що власником домоволодіння АДРЕСА_2 на підставі Договору дарування посвідченого 09.04.2008 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №775, є ОСОБА_3.

Із матеріалів справи, зокрема із пояснень сторін та постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, вбачається, що сторони не ведуть спільного господарства, проживають в одному домоволодінні, проте в різних приміщеннях, зокрема позивач ОСОБА_3 проживає у житловому будинку, а відповідачі ОСОБА_8 у літній кухні.

Судом вірно встановлено що позивач ОСОБА_3 та відповідачі по основному позову ОСОБА_8 не є членами однієї сім"ї.

Це ж вбачається і з акту обстеження умов проживання від 24 листопада 2014 року проведеного службою у справах дітей Тернопільської РДА, яким встановлено, Сімя ОСОБА_8 проживає в господарському приміщенні- літня кухня це житло розміщене на першому поверсі одно-поверхового будинку, складається з двох кімнат: кухні-коридору, наявні газопостачання, водопостачання, електроенергія.

Умови проживання задовільні, в приміщенні не прибрано, неприємний запах, необхідні меблі та предмети побуту, житло потребує ремонту, відсутній санвузол.

У цьому місці постійно проживають без реєстрації: ОСОБА_1, 1968 р.н., ОСОБА_6, 1973 р.н., ОСОБА_7, 1994 р.н., ОСОБА_8 2001 р.н.

Як пояснили сторони ОСОБА_8 ніколи в будинку не проживали, жодних перешкод в користуванні будинком власнику ОСОБА_3 не чинили.

За вказаних обставин рішення Тернопільського міськрайонного суду в частині усунення перешкод та виселення ОСОБА_8 з житлового будинку АДРЕСА_2 є незаконним, окільки ОСОБА_8 в цьому будинку не проживають і жодних перешкод відповідачці не чинять.

Як пояснив представник позивачки ОСОБА_3, зазначені позовні вимоги були заявлені ними з метою неможливості вподальшому сім"ї ОСОБА_8 пересилитись в будинок.

У відповідності до ст.16 ЦК України способами захисту прав може бути припинення дій які порушують право. Позивачка в даному випадку, просить захистити її право на користування будинком від можливих порушень зі сторони відповідачів в майбутньому . Однак жодних обгрунтованих підстав цього не навела. А тому в цій частині рішення суду слід скасувати.

Щодо зобов'язання ОСОБА_8 звільнити надвірні будівлі та споруди розташовані за зазначеною адресою то в цій частині рішення суду є правильним.

Так встановлено, що на підставі договору дарування та державної реєстрації ОСОБА_3 є власником житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 (а.с.11,12)

У відповідності до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Пунктом 1 ст.319 ЦК України передбачено що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Апелянтами ОСОБА_7 не доведено правомірності користування ними підсобними приміщеннями домоволодіння ОСОБА_3 на відповідних правових підставах.

Доводи апелянтів стосується перш за все порушеня оспорюваним рішенням їх житлових прав.

Посилання апелянтів на порушення судом вимог ст.41 Конституції України, ст. 9 ЖК України не є вірними оскільки зазначені норми права стосуються охорони житлових прав.

В даному випадку приміщення літньої кухні не можна визнати житлом чи постійним місцем проживання в силу ч.1 ст.29 ЦК України.

Вказані правовідносини регулюються майновими а не житловими нормами права.

З цих же підстав слід відхилити доводи апелянта про порушення прав дитини на користування житлом. Крім того колегією суддів встановлено що відповідачка ОСОБА_6 зареєстрована і є власноком 1/5 частини квартири АДРЕСА_1.

В даній квартирі у відповідності до акту обстеження умов проживання від 24 листопада 2014 року проведеного службою у справах дітей Тернопільської РДА проживають 4 особи і умови проживання відповідають санітарно гігієнічним нормам.

У відповідності до п.3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнацяти років є місце проживання її батьків (усиновителів) або одного з них.

Таким чином мати неповнолітньої ОСОБА_8 2001 р.н. -ОСОБА_6 забезпечена належним житловим приміщенням і при її вибутті з літньої кухні ОСОБА_6 матимуть де проживати і житлові умови неповнолітньої не погіршаться.

Крім того, ОСОБА_1 згідно державного акту на право на земельну ділянку є власником 0,10 га. земельної ділянки в цьому ж селі для будівництва житлового будинку і виробив будівельний паспорт. Як пояснив апелянт він має намір розпочати будівництво житла в цьому році, а тому припинення ними права користування чужим майном- літньою кухнею ніяк не порушує їх житлових прав.

Оскільки ОСОБА_1 тривалий час користуються підсобним приміщенням літньої кухні , мають там особисте мано і речі, які необхідно перевезти, а тому на думку колегії негайне виконання рішення суду може утруднитись і погіршить становище відповідачів, тому виконання рішення суду слід відстрочити до кінця опалювального сезону до 15 квітня 2014 року.

Керуючись п.2 ч. 1 ст. 307, ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 вересня 2014 року в частині виселення ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_11 з житлового будинку АДРЕСА_2 - скасувати.Ухвалити в цій частині нове рішення яким в позові відмовити.

В решті рішення залишити без змін. Допустити відстрочку виконання рішення суду в частині зобов'язування звільнення ОСОБА_6 надвірних будівель та споруд за цією ж адресою до 15 квітня 2014 року.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.В. Гурзель