Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2015 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді: Гордійчук С.О.
суддів: Буцяка З.І., Боймиструка С.В.
секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» на заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір №1701/0208/88-011 від 22 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_1 (Позичальником) та Відкритим акціонерного товариства «Сведбанк» (Банк) (назву змінено на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»).
Стягнуто з ПАТ «Сведбанк» судовий збір в розмірі 229,40 грн.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки судом не враховано, що згідно договорів факторингу від 28 листопада 2012 року право вимоги на повернення кредитних коштів за договором №1701/0208/88-011 від 22 лютого 2007 року належить саме ТзОВ «Кредитні ініціативи» як основному кредитору.
Вказує, що ухвалене рішення суперечить нормам матеріального права, оскільки базується на нормах ст. 1056-1 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», які не діяли на момент підписання вказаного кредитного договору.
Судом не враховано п. 10.1. кредитного договору, згідно яких «аргументацію Позивача про збіг тяжких обставин при оформленні кредиту» не можна вважити тяжкими обставинами, оскільки відсутні підстави для визначення таких обставин. Позичальниця була ознайомлена з кредитним договором та користувалася отриманими коштами більше 5-років.
Вказує, що судом порушено норми процесуального права. а саме: не проведено попереднє судове засідання по справі, не витребувано необхідних для справи документів, не досліджено факт отримання кредитних коштів позивачем, не залучено до участі у справі належного відповідача (правонаступника кредитора) .
Просить заочне рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
В запереченні на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду законне та обгрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задолволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний кредитний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, зокрема ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також був укладений під впливом тяжких для позивачки обставин і на вкрай невигідних умовах (ст. 233 ЦК України). Відповідачем в свою чергу не було надано необхідних документів, які підтверджували б оформлення кредитних відносин та надання кредитних коштів.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна.
З матеріалів справи вбачається, що 22 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») був укладений кредитний договір № 1701/0208/88-011, відповідно до якого позивачка отримала кредит у розмірі 55 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом на строк до 21 лютого 2018 року.
Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що забезпеченням виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості, відшкодування збитків в зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат Банку, пов'язаних з одержанням виконання, виступає іпотека: трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1
28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» і ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу № 15, згідно з яким останнє набуло право грошової вимоги на погашення (стягнення) заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників (а. с. 81-107).
28 листопада 2012 року TзOB «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на підставі договору факторингу передав ТзОВ «Кредитні ініціативи» набуте ним право грошової вимоги до позивача. За цим договором фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу, та в порядку, передбаченому даним договором (а.с. 108-116,117).
Колегія суддів приходить до висновку, що за вказаним кредитним договором проведено заміну кредитора у зобов'язаннях, а тому на момент звернення ОСОБА_1 до суду всіма правами та обов'язками кредитора наділялося ТзОВ «Кредитні ініціативи».
Однак, рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та обов'язки ТзОВ «Кредитні ініціативи»без залучення його співвідповідачем у справі.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.
За положеннями ст.11, ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Оспорюваний кредитний договір не містить умови про зміни у витратах, в тому числі і щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, а умови договору, які позивачка вважає несправедливими, стосуються умов виконання кредитного договору та встановлюють порядок повернення нею коштів, сплати відсотків за користування кредитом та наслідки порушення зобов'язання.
За змістом ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Кредитний договір передбачає можливість зміни по ініціативі банку розміру процентів за користування кредитом та встановлює порядок такої зміни, він укладений позивачкою в лютому 2007 року, тобто до набрання чинності ст.1056-1 ЦК України, яка встановлює заборону банку змінювати відсоткову ставку за користування кредитом в односторонньому порядку, а тому покликання ОСОБА_1 на несправедливість цих умов не ґрунтується на законі.
Згідно ч.1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009року «Про судову практику розгляду цивільних спав про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилалася на збіг тяжких для неї обставин якими вона вважає отримання кредиту на споживчі цілі на невигідних умовах, про які свідчить те, що оспорюваний договір є одностороннім договором, передбачає лише права банку та обов'язки і відповідальність позичальника, відповідальність банку за невиконання умов договору не передбачена.
Проте, вказані обставини не є тяжкими в розумінні ст.233 ЦК України, а тому позов є недоведеним.
Крім того, п.10.1 кредитного договору позивачка стверджувала, що вона не знаходиться під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких обставин.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, воно підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст.215, ст. 233 ЦК України, ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» задовольнити.
Заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 березня 2013 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору №1701/0208/88-011 від 22 лютого 2007 року та іпотечного договору відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: