Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Хилевича С.В., Боймиструка С.В.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні сервітутом, встановлення межових знаків та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні сервітутом, встановлення межових знаків та відшкодування матеріальної і моральної шкоди задоволено частково.

Зобов'язано з ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні земельним сервітутом та відновити межові знаки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування завданої моральної шкоди 200 (двісті) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 243 (двісті сорок три) гривень 60 копійок.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на його незаконність в частині задоволених позовних вимог, оскільки судом не взято до уваги наявність рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 25 липня 2008 року, згідно якого встановлено земельний сервітут лише для ОСОБА_2, а не для інших сторонніх осіб.

Вказує, що рішення суду ґрунтується на припущеннях адже судом не встановлено, яким особам відповідач чинить перешкоди в користуванні сервітутом та не враховано, що в результаті обробки городу стежку необхідно щороку відновлювати.

Ухвалене рішення суперечить ч. 2 ст. 101 Земельного кодексу України в контексті якого земельний сервітут не може передаватися іншим особам.

Судом не враховано, що саме ОСОБА_1 є власником земельної ділянки і як власник з 2008 року дозволив позивачці безкоштовно користуватися частиною земельної ділянки (сервітут), при цьому не чинить ніяких перешкод при такому користуванні, тому не зобов'язаний встановлювати межові знаки за власний рахунок.

Не погоджується також з покладенням на нього обов'язку відшкодувати позивачці моральну шкоду, оскільки така шкода безпосередньо позивачці завдана ним не була, докази з цього приводу позивачем не надані.

Просить рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обгрунтоване, просить залишити його без зміни. а скаргу без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач перешкоджає іншим особам, які допомагають позивачці, користуватися стежкою чим порушив встановлений рішенням суду земельний сервітут та знищив межові знаки.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна.

Відповідно до положень п. 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004 року сервітут може встановлюватися стосовно об'єкта і не залежить від власника цього об'єкту або такий сервітут може встановлюватись відносно певної особи і такі права закріплюються саме за цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 25 липня 2008 року було встановлений саме особистий сервітут для ОСОБА_2 для обслуговування її земельної ділянки в с. Пустоіванне Радивилівського району по вул. Проста, 3, а саме: надано їй право проходу та проїзду на велосипеді, проходу із одноколісною тачкою, прогону кіз по межі земельних ділянок ОСОБА_3 і ОСОБА_1, через земельну ділянку ОСОБА_1 і по межі земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_4 загальною довжиною 53 метри і шириною 30 сантиметрів (на абрисі земельних ділянок відстань АВ).

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини ,на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили, що відповідачем чиняться перешкоди у використанні встановленого земельного сервітуту та умисного знищення межових знаків позивачем не надано, тобто не доведено факт порушення її речового права на чуже майно, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Посилання позивача на порушення її права в зв'язку з тим, що встановленим рішенням суду правом земельного сервітуту не можуть скористатися її знайомі чи сторонні особи - не заслуговують на увагу, оскільки вищезазначеним рішенням суду встановлений особистий сервітут стосовно позивачки, а не інших осіб.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, ч.2 ст. 101 ЗК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2014 року в частині задоволених позовних вимог скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні сервітутом, встановлення межових знаків та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: