Головуючий у 1 інстанції - Копилова Л.В.
Суддя-доповідач - Геращенко І.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2015 року справа №265/2829/14-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: ГеращенкаІ.В., Арабей Т.Г., Губської Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_4 та Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2014 року у справі № 265/2829/14-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
06 травня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області із адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій щодо нарахування позивачу пенсії без врахування компенсації за невикористану відпустку, премій, отриманих за час роботи, а також без врахування індексації пенсії після проведення розрахунку пенсії з 01 вересня 2013 року неправомірними; зобов'язання управління провести перерахунок пенсії з 16 квітня 2014 року та провести виплату пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції, яка діяла на момент виходу на пенсію, з врахуванням компенсації за не використану відпустку, з врахуванням премій за період роботи в державній податковій інспекції, із розрахунку 85% від цих сум; зобов'язання управління при виконанні постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 листопада 2013 року у справі № 2-а/265/277/13, а також при розрахунку пенсії з врахуванням компенсації за невикористану відпустку та премій не змінювати базовий місяць індексації пенсії; встановити управлінню строк (два місяці з дня вступу постанови в законну силу) для подачі звіту про виконання постанови по справі (а.с. 2-7).
07 жовтня 2014 року позивачем уточнені позовні вимоги в частині розміру компенсації за невикористану відпустку згідно довідки Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Міністерства доходів і зборів України № 12062/10/05-19-05-013 від 19 вересня 2014 року (а.с. 82).
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково. Визнано дії управління щодо нарахування позивачу пенсії без врахування компенсації за невикористану відпустку, премії, отриманої за період роботи але після звільнення неправомірними. Зобов'язано управління здійснити позивачу перерахунок пенсії з 16 квітня 2014 року виплатити таку пенсію з урахуванням компенсації за невикористану відпустку та премії, отриманої за період роботи, але після звільнення, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, із розрахунку 85% від указаних сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 95-98).
Додатковою постановою суду першої інстанції від 06 листопада 2014 року зобов'язано управління здійснити позивачу перерахунок пенсії з 16 квітня 2014 року виплатити таку пенсію з урахуванням компенсації за невикористану відпустку та премії, отриманої за період роботи, але після звільнення, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, із розрахунку 85% від указаних сум згідно довідки Маріупольської державної податкової інспекції від 09 вересня 2014 року № 12062/10/05-19-05-013 (а.с. 105).
Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2014 року у справі № 265/2829/14-а в частині відмови в задоволені позовних вимог позивача не змінювати базовий місяць (грудень 2008 року) при виконанні управлінням постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 листопада 2013 року № 2-а/265/7646/13-а та постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2014 року з врахуванням додаткової постанови суду від 06 листопада 2014 року у справі № 265/2829/14-а, а в іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_4 посилалась на ті ж обставини, що викладені у позовній заяві (а.с. 116-119).
Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області не погодившись із постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2014 року у справі № 265/2829/14-а подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати постанову суду від 03 листопада 2014 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: положень п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» № 865 від 31 травня 2000 року, ст. 37, 37-1 Закону України «Про державну службу», п. 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсій) №22-1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 листопада 2005 року (а.с. 107-110).
Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 131, 132).
16 січня 2014 року на електронну адресу Донецького апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від ОСОБА_4 із проханням провести розгляд апеляційних скарг без її участі (а.с. 133).
17 січня 2015 року на адресу Донецького апеляційного суду надійшли заперечення від Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області на апеляційну скаргу позивача, в яких він зазначає, що дії управління щодо встановлення базового місяця позивачу після підвищення їй пенсії по рішенню суду є правомірним та не суперечить діючому законодавству, просить суд відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги (а.с. 134). Крім того, представник відповідача надав клопотання про розгляд справу за відсутності представника управління (а.с. 135)
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4, з 23 грудня 2008 року є пенсіонером за віком, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області.
Позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу України» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При виході на пенсію стаж державної служби склав 15 років 02 місяці 13 днів.
На підставі постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 листопада 2013 року у справі № 265/7646/13-а (провадження № 2-а/265/277/13), яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року (а.с. 19) з 01 вересня 2013 року позивачу перераховано пенсію з розрахунку середньомісячного заробітку у розмірі 3 483,56 грн, розмір пенсії склав 2 961,03 грн (з розрахунку 85% від середнього заробітку), про що позивача повідомлено листом управління від 25 березня 2014 року № 42/Б-17-01-03 (а.с. 13).
З 01 лютого 2014 року розмір пенсії позивача склав 2 971,47 грн (з врахуванням розміру індексації - 10,44 грн), що вбачається з довідки про розмір призначеної пенсії і фактично отриманої пенсії позивача від 25 березня 2014 року, при цьому базовим місяцем для нарахування індексації є вересень 2013 року (а.с. 17, 24).
09 вересня 2014 року Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Міністерства доходів і зборів України ОСОБА_4 видано довідку № 12062/10/05-19-05-013, якою підтверджено факт заняття нею посади головного державного податкового інспектора Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області. У грудні 2008 року позивачу нараховані наступні виплати: посадовий оклад у сумі 777,04 грн, надбавка за спеціальне звання у сумі 69,57 грн, компенсація за невикористану щорічну відпустку у сумі 2 284,04 грн, компенсація за невикористану додаткову відпустку у сумі 2 906,96 грн, надбавка за вислугу років у сумі 253,98 грн, надбавка за високі досягнення у праці у розмірі 550,30 грн, щомісячна премія за грудень 2008 року у сумі 1 210,83 грн (Всього: 8 052,72 грн). З цих сум утримані страхові внески до пенсійного фонду у розмірі 244,79 грн (а.с. 73).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Відповідно до ч.2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1992 року № 3723-XII (далі - Закон України № 3723-XII) (в редакції, що діяла станом на час призначення пенсії позивачу - на грудень 2008 року) заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст. 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Враховуючи, що джерелом виплати компенсаційних виплат та премій є фонд заробітної плати, з яких нараховувався збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є складовою частиною фонду заробітної плати, а тому є об'єктом для призначення і перерахунку пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII.
Відповідно до ч. 2 ст. 37-1 № 3723-XII перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Крім того, ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій, відповідно до ч. 1 ст. 66 якого, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність при здійсненні перерахунку пенсії врахувати суми виплати компенсацій за невикористану відпустку та премій згідно довідки від 09 вересня 2014 року № 12062/10/05-19-05-013.
Згідно ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до положень ст. 22 та 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене Законами України є такими, що не підлягають звуженню та обмеженню.
Частиною 2 ст. 37 Закону України № 3723-XII встановлено, що за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Враховуючи те, що позивач вийшла на пенсію у грудні 2008 року та виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що управління Пенсійного фонду України вийшов за межі своїх повноважень, застосувавши до позивача при перерахунку їй пенсії норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», помилково визначивши розмір пенсії позивача - 80% від розміру заробітної плати, замість встановлених 85% на час виходу позивача на пенсію.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 3 липня 1991 року (далі - Закон України № 1282) та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), який затверджено Кабінетом Міністрів України Кабінетом Міністрів України 17 липня 2003 року при прийняті постанови № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно ст. 4 Закону України № 1282 Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації,
який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Пунктом 1 Порядку визначено правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року (місяць опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 491-IV). Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно п. 5 Порядку у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 та 4 цього Порядку.
Як вже зазначалось, з 01 вересня 2013 року позивачу перераховано пенсію на підставі постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 листопада 2013 року у справі № 265/7646/13-а з розрахунку середньомісячного заробітку у розмірі 3 483,56 грн, розмір пенсії склав 2 961,03 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що місяць підвищення пенсії - вересень 2013 року є базовим місяцем для проведення індексації пенсії у відповідності до п. 5 Порядку.
Таким чином, суд вважає, що висновки сторін, викладені у апеляційних скаргах є недопустимими та суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ :
Апеляційні скарги ОСОБА_4 та Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2014 року у справі № 265/2829/14-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді І.В. Геращенко
Т.Г.Арабей
Л.В. Губська