АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/5700/13-ц Номер провадження 22-ц/786/56/15Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Дряниці Ю.В.,

суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, Управління Державної міграційної служби у Полтавській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення із зняттям з реєстраційного обліку.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

07 серпня 2013 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення із зняттям з реєстраційного обліку.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 08 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № PLKPGA00000212, відповідно до якого позичальник отримав кредит в розмірі 41000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.08.2017 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 08 серпня 2007 року було укладено договір іпотеки № PLKPGA00000212, відповідно до умов якого ОСОБА_3 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 64,70 кв.м., житловою площею - 46,30 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування. Сторонами в договорі визначена ціна предмету іпотеки в розмірі 277 000 грн. Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 22.07.2010 року позовні вимоги банку до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку задоволено в повному обсязі. 03.11.2010 року рішенням апеляційного суду Полтавської області, вищевказане рішення суду скасовано, а в позові відмовлено з причин не направлення банком претензії позичальнику і іпотекодержателю. 27.02.2013 року ОСОБА_3 було направлено письмове повідомлення, з попередженням про необхідність виконання взятого на себе зобов'язання перед банком. Однак боржник належним чином не виконує взятих на себе зобов'язання, в зв'язку з чим станом на 19.03.2013 року утворилася заборгованість в розмірі 105162,56 доларів США, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 39 225,88 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом - 26 596,15 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 3 916,42 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 30 386,58 доларів США, штраф (фіксована частина) - 31, 28 доларів США та штраф (процентна складова) 5 006,25 доларів США. Позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PLKPGA00000212 від 08.08.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру загальною площею 64,70 кв.м., житловою площею 46,30 кв.м., яка розташована за адресою:м. Полтава, АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від мені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з проведенням дій щодо корегування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, їх перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних дій для продажу предмету іпотеки. Також, позивач просив виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири зі зняттям з реєстраційного обліку в УДМС України в Полтавській області та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2014 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення відмовлено.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2014 року в задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_3 зі зняття з реєстраційного обліку в УДМС України в Полтавській області відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності до ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08.08.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № PLKPGA00000212, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 41 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.08.2017 року (а.с.13-15).

08.08.2007 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №PLKPGA00000212 (а.с.16-17), відповідно до умов якого ОСОБА_3 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 64,70 кв.м., житловою площею - 46,30 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору дарування, що підтверджується довідкою ПП ПБТІ «Інвентаризатор» та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.168, 169).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що на день ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який встановлює заборону відчуження спірного майна без згоди власника, а тому наявні підстави та умови для його застосування.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

07 червня 2014 року набрав чинності ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року.

Відповідно до частини 1 цього Закону визначено, що протягом його дії:

1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм (частина 4).

За обставинами справи вбачається, що боржнику ОСОБА_3 був даний кредит в іноземній валюті та на його забезпечення ОСОБА_3 було передано в іпотеку житлову квартиру загальною площею 64,70 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та використовується як місце постійного проживання відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» набрав чинності 07 червня 2014 року з дня опублікування в газеті «Голос України» № 109, а рішення суду першої інстанції ухвалено 24 жовтня 2014 року, тобто пізніше - після набрання чинності Законом.

Таким чином, оскільки у спірній житловій квартирі, площа якої не перевищує 140 кв.м., постійно проживають боржник та члени його сім'ї, вимога банка про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволенню не підлягає.

Доводи апелянта про неврахування судом правової позиції, викладеної в ухвалі ВССУ від 15.10.2014 року у справі № 6-28145св14, колегія суддів не бере до уваги, оскільки встановлені обставини у справі, яка була предметом перегляду в касаційній інстанції стосуються ухвалення судом першої інстанції рішення до моменту набрання чинності ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому є відмінними від обставин в даній справі.

Оцінка наданих сторонами доказів під час розгляду справи місцевим судом проведена з дотриманням норм, закріплених статтею 212 ЦК України. Розгляд справи проведений місцевим судом з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.

Апеляційна скарга не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 24 жовтня 2014 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) Ю.В.Дряниця

Судді: (підпис) Т.О.Кривчун (підпис) Л.І.Пилипчук

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Ю.В.Дряниця