ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.01.2007 Справа № 1/369-ПД-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Губіної І.В. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк",м.Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська торгово-промислова асоціація", м.Херсон
про визнання недійсним (частково) договору
за участю представників сторін:
від позивача: Каримова Н.С., дов. від 01.09.2005р., нач. відд.
від відповідача: Корчма Ю.О., дов. №02-ЮР від 19.07.2006р., адвокат
ВАТ “Приватбанк” м. Дніпропетровська ( далі по тексту –банк) звернувся до суду з позовом про визнання недійсним п.4.2 додаткової угоди №1 від 14.01.2004 року до договору надання ТОВ “Дніпровська торгово-промислова асоціація” м.Херсона овердрафтового кредиту за №222872/4 від 18.11.2003р. Цим пунктом встановлено підвищену процентну ставку за користування кредитом у разі його непогашення понад 30 днів у розмірі 19%. Але це є помилкою. Як і основний договір, так і додаткова угода до нього, укладалися Херсонською філією “Приватбанк”. Відповідальним за укладення додаткової угоди №1 від 14.01.2004р. був кредитний експерт структурного підрозділу Херсонської філії позивача по справі Одарченко К.О., якою, як пояснив представник банку, і здійснена помилка при визначені підвищеної процентної ставки в п.4.2 цієї угоди.
Основним договором в п.4.2 вказана вище ставка визначена у розмірі 38%. Це було узгоджено сторонами основного договору і додаткової угоди до нього ще одною додатковою угодою до основного договору № 2 від 14.01.2004 р. Тобто, додаткова угода №2 укладена одночасно з укладенням додаткової угоди №1 до договору про надання овердрафтового кредиту за №222872/4 від 18.11.2003р.
Позивач пояснив, що спірна додаткова угода №1 від 14.01.2004р. укладена сторонами була з метою приведення у відповідність договору про надання овердрафтового кредиту нормам Цивільного і Господарському кодексів України, які набрали чинності з 01.01.2004 року.
Позивач вважає, що спірна редакція п.4.2 додаткової угоди №1 до основного договору визначена під впливом помилки у процесі формування тексту додаткової угоди і тому на підставі ст.229 ЦУ України банк має право на визнання цього пункту договору недійсним у судовому порядку.
Позивач заявив клопотання про вихід суду за межі позовної заяви шляхом визначення тексту п.4.2 спірної додаткової угоди, встановивши проценту ставку за користування відповідачем кредитом у разі його непогашення понад 30 днів у розмірі 38%.
Відповідач з позовом не згодний. З посиланням на ст.627, 628 ЦК України він вважає, що сторони є вільними в укладенні договору і визначенні його умов з врахуванням вимог цивільного законодавства та звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Всі умови додаткової угоди узгоджені сторонами в установленому порядку і є обов’язковими у відповідності з актами цивільного законодавства. Дійсно, основним договором п.4.2 встановлено підвищену процентну ставку при наявності заборгованості за кредитом більше 30 днів в розмірі 38%, але додатковою угодою до цього договору від 14.01.2004р. ця процентна ставка була знижена до 19% за таких же умов. Відповідач вважає, що в разі, коли, на його думку, уповноваженою на укладення додаткової угоди посадовою особою банку помилка мабуть і була здійснена, але технічна помилка при друкуванні додаткової угоди №1. Але технічна помилка не може бути підставою визнання угоди недійсною. Встановлення процентів за прострочку платежу узгоджується тільки сторонами кредитного договору і їх розмір не передбачено ніяким нормативним актом.
Судом оголошувалась перерва у засіданні до 15 січня 2007 року.
15.01.2007 р. судове засідання продовжено.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд
встановив :
Між ВАТ КБ “Приватбанк” в особі його Херсонської філії та ТОВ “Дніпровська торгово- промислова асоціація ” (далі –ДТПА) 18.11.2003р. був укладений договір про надання овердрафтового кредиту за №222872/4. Відповідно до умов цього договору банк зобов’язався здійснювати овердрафтове обслуговування ДТПА шляхом проведення його платежів понад залишків коштів на поточному рахунку клієнта в Херсонській філії ВАТ “КБ “Приватбанк” за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, визначеного п.1.3 цього договору.
Пунктом 1.5 договору встановлено, що овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком в межах ліміту і строку, встановленого відповідно п.1.3 та 1.4 договору з визначенням періоду безперервного користування кредитом не більше 30 днів. Початком безперервного періоду вважається перший день, з якого безперервно існував непогашений залишок на ссудному рахунку.
Пунктом 4.2 цього договору було встановлено, що у відповідності зі ст.61 ГК України при порушенні клієнтом будь-якого зобов’язання по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 договору, клієнт сплачує банку процент за користування кредитом в розмірі 38% річних від суми залишкової непогашеної заборгованості.
До цього договору сторонами в день його укладення був укладений додаток №1 та встановлено розмір процентної ставки в залежності від строку користування кредитом: протягом 1 –3 днів –3-12%, протягом 4-7 днів –13%, протягом 8-15 –17%, протягом 16-30 днів –19%.
Пунктом 2.5 цього додатку зазначено, що в разі непогашення кредиту понад 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31 дня встанавлюється підвищена процентна ставка, що визначена п.4.2 договору №222872/4 від 18.11.2003р.
14 січня 2004р. між сторонами договору про надання овердрафтового кредиту від 18.11.2003р. №222872/4 укладена додаткова угода №1. Пунктом 1 цієї угоди встановлено, що договір №222872/4 викладений в іншій редакції, але фактично в той його частини, де є посилання на норми цивільного та господарського законодавства, яке набрало законної сили з 01.01.2004р.
Пункт 1.5 цієї додаткової угоди викладений в такій же редакції, що і зазначена в основному договорі.
Слід відмітити, що текст додаткової угоди, за винятком, як визначено вище, пунктів, де є посилання на норми цивільного та господарського законодавства, повністю відповідають умовам, викладеним в договорі про надання овердрафтового кредиту від 18.11.2003р. Винятком є і п.4.2 розділу 4 додаткової угоди, якою встановлено, що відповідно зі ст.212 Цивільного кодексу України при порушенні клієнтом будь-якого зобов’язання по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 договору клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 19% річних від суми залишкової непогашеної заборгованості.
У день укладення додаткової угоди №1 до договору про надання овердрафтового кредиту від 18.11.2003р. сторонами укладена додаткова угода №2 від 14.01.2004р. Цією угодою встановлені такі ж самі процентні ставки за користування кредитом, які визначені в додатку №1 до вказаного вище договору від 18.11.2003р. В редакції п.2.5 додатку №1 від 18.11.2003р. викладена і ч.2 п.2.4 додаткової угоди №2 від 14.01.2004р., якою встановлено, що в разі непогашення кредиту понад 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31 дня встанавлюється завищена процентна ставка, що визначена п.4.2 договору №222872/4 від 18.11.2003р.
Тобто, слід вважати, що при укладенні додаткової угоди №1 від 14.01.2004р. банк і клієнт домовилися угодою №2 від 14.01.2004р., що пункти 1.1 і 2.4 додатку №1 до договору про надання овердрафтового кредиту від 18.11.2003р. були діючими і під час укладення додаткової угоди №1.
Визначення в п.4.2 додаткової угоди №1 від 14.01.2004р. процентної ставки в розмірі 19% за користування кредитом понад 30 днів неможливо віднести до технічної помилки, оскільки договір в такій редакції п.4.2 укладений сторонами, підписаний його уповноваженими особами та скріплений їх печатками.
З пояснень сторін та матеріалів справи випливає, що фактично відповідач погоджувався і погоджується з п.1.1 додаткової угоди №2 від 14.01.2004р. до договору від 18.11.2003р. і заперечує проти п.2.4 цієї угоди.
Також суд вважає, що додаток №2 від 14.01.2004р. слід віднести до додаткової угоди №1 від 14.01.2004р. до договору від 18.11.2003р.
Тому слід вважати, що дійсно при укладенні додаткової угоди №1 сторонами була здійснена помилка в п.4.2 при визначені процентної ставки по непогашенню кредиту понад 30 днів в розмірі 19%.
В судовому засіданні в якості свідка був допитаний кредитний експерт структурного підрозділу Херсонської філії Приватбанку Одарченко К.О., яка безпосередньо займалася укладенням додаткової угоди №1 до кредитного договору від 18.11.2003р. та додаткової угоди №2 від 14.01.2004р. до цього договору. Нею пояснено, що внаслідок необережності нею здійснена помилка в п.4.2 додаткової угоди №1 від 14.01.2004р. та визначено помилково розмір процентної ставки за непогашення кредиту, наданого на умовах овердрафту понад 30 днів, в розмірі 19%. Але п.2.5 додаткової угоди №2 від 14.01.2004р. ця ставка визначена в розмірі 38%. Нею також пояснено, що між сторонами по справі було укладено договір застави від 30.12.2003р. Цей договір був дійсним на момент укладення додаткових угод від 14.01.2004р. Пунктом 1 цього договору передбачено, що він забезпечує виконання зобов’язань ТОВ “Дніпровська торгово-промислова асоціація”, що випливають з кредитного договору №222872/4 від 18.11.2003р. з надання кредиту в сумі 1600000грн. в термін до 18.11.2004р. зі сплатою 38% річних.
Свідком пояснено, що у зв’язку з тим, що відділ кредитування мав високий ступень завантаження у зв’язку з переукладенням в січні 2004р. кредитних договорів у відповідності до чинного законодавства при наборі тексту додаткової угоди було допущено помилку в частині визначення процентної ставки за користування кредитом за межами 30 днів замість 38% - 19 %. Одарченко К.О. пояснено, що ця помилка здійснена безпосередньо нею.
Суд вважає, що необережність поведінки кредитного експерта Одарченко К.О. сприяла помилці при визначенні тексту п.4.2 додаткової угоди №1 від 14.01.2004р. А це свідчить про те, що визначальною ознакою правочину, вчиненого внаслідок помилки, є необережність дії особи, що діяла під впливом помилки. Ця дія не є умисною.
З урахуванням викладеного у відповідності до ст.229 Цивільного кодексу України суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ВАТ КБ “Приватбанк” та визнати п.4.2 додаткової угоди №1 від 14.01.2004р. до кредитного договору №222872/4 від 18.01.2003р. недійсним.
Суд приходить до висновку, що з огляду на положення ст.345 Господарського кодексу України банк при укладенні спірної додаткової угоди помилився відносно істотної умови господарського зобов’язання, а саме її відсоткової ставки. Правила ст.229 ЦК України поширюються саме на такі випадки, а саме на випадки, коли угода укладена внаслідок помилки, що має істотне значення.
Доводи відповідача спростовуються вищевикладеним, а його посилання на те, що законодавством не встановлено нарахування процентної ставки безпідставні.
Частиною 2 ст.345 ГК України визначено, що в кредитному договорі, крім іншого, визначається відсоткова ставка. А п.3 ст.346 ГК України встановлено, що кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Також суд вважає можливим вийти за межі позову з заяви позивача та викласти п.4.2 додаткової угоди №1 від 14.01.2004р. до договору про надання овердрафтового кредиту від 18.11.2003р. у відповідності з п.2.4 додаткової угоди №2 від 14.01.2004р. в такій редакції: " У відповідності зі ст.212 ЦК України при порушенні Клієнтом будь-якого зобов'язання по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 цього договору, Клієнт сплачує банку за користування кредитом в разі його непогашення понад 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31 дня підвищену процентну ставку в розмірі 38% від залишкової суми непогашеної заборгованості".
Суд вважає, що судові витрати, які понесені банком по сплаті держмита і вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід віднести на банк, оскільки саме ним допущена визначена вище помилка при укладенні додаткової угоди №1 від 14.01.2004р.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, п.2 ст.83, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним п.4.2 розділу 4 додаткової угоди №1 до договору про надання овердрафтового кредиту №222872/4 від 18.11.2003р., укладеної 14.01.2004р. ЗАТ КБ "Приватбанк" і ТОВ "Дніпровська торгово-промислова асоціація", м.Херсон, в частині визначення розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами понад 30 діб в розмірі 19%. Цей пункт визнати недійсним з моменту укладення додаткової угоди №1 від 14.01.2004р.
3. Вважати, що пункт 4.2 розділу 4 додаткової угоди №1 від 14.01.2004р. до договору про надання овердрафтового кредиту №222872/4 від 18.11.2003р., укладеної ЗАТ КБ "Приватбанк" і ТОВ "Дніпровська торгово-промислова асоціація", м.Херсон, слід було викласти в такій редакції:" У відповідності зі ст.212 ЦК України при порушенні Клієнтом будь-якого зобов'язання по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 цього договору, Клієнт сплачує банку за користування кредитом в разі його непогашення понад 30 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31 дня підвищену процентну ставку в розмірі 38% від залишкової суми непогашеної заборгованості".
Суддя І.В. Губіна
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України