Справа № 761/27791/14-ц
Провадження №2/761/7699/2014
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
22 грудня 2014 року м.Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,
при секретарі Ковтун А.В.,
за участіпредставників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від 3-ої особи ПАТ «Альфа-Банк» - Дюжев І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління юстиції в м.Києві, треті особи: Головне слідче управління Міністерства внутрішніх справ України, Державна реєстраційна служба України, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» про звільнення майна з-під арешту, -
в с т а н о в и в:
У вересні 2014 р. позивач звернулася до Шевченківського районного суду м.Києва з позовною заявою, в якій поставлено питання про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1, внесеного до єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна за №11375284.
В обґрунтування позову зазначає, що 22.09.2009 р. позивач придбала у гр.ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1. В подальшому, позивач дізналася, що на зазначену квартиру накладено арешт під час досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_5 Позивач стверджувала, що станом на час нотаріального посвідчення договору купівлі продажу жодних обтяжень з приводу вказаної квартири не існувало, тому виникнення цих обставин стало для неї несподіванкою, та зумовило звернення до суду.
З урахуванням викладеного позивач просить звільнити з-під арешту належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував, суд на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Представник третьої особи ПАТ «Альфа-Банк» проти задоволення позову заперечував з посиланням на те, що питання зняття арешту з квартири позивача має вирішуватися в межах кримінальної справи №24-102, в ході розслідування якої такий арешт накладався.
Від третьої особи ГСУ МВС України суду надійшло письмове пояснення, в якому підтверджено, що 10.02.2012 р. було порушено кримінальну справу стосовно гр.ОСОБА_5 за фактом шахрайського заволодіння кредитними коштами ПАТ «Альфа-Банк» в особливо великих розмірах. В ході розслідування було накладено арешт на майно обвинуваченого гр.ОСОБА_5 для забезпечення заявленного цивільного позову. 04.01.2013 р. кримінальна справа №24-102 (кримінальне провадження №12012000000000052) з обвинувальним актом було направлено для розгляду до Дарницького районного суду м.Києва.
Представник Державної реєстраційної служби України в письмових поясненнях вирішення позову залишив на розсуд суду вказавши, що позовні вимоги не оскаржують дії реєстраційної служби.
Заслухавши пояснення позивача та представника ПАТ «Альфа-Банк», дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 22.10.2009 р. ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1, договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6
24.11.2009 р. Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна проведено державну реєстрацію прав власника на вищевказану квартиру за позивачкою ОСОБА_3, про що видано Реєстраційне посвідчення №0015897.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2014 р. у справі №826/796/14 розглянуто адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління юстиції у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії та встановлено, що Першою Київською державною нотаріальною конторою на підставі постанови про накладення арешту к/с 24-102, 20.06.2011, ГСУ МВС України, ст. слідчий Любезніков Д.О., накладено обтяження на вищевказану квартиру (квартиру АДРЕСА_1) у вигляді арешту, зареєстроване 12 липня 2011 року за №11375284 (власником квартири зазначено ОСОБА_5); приватним нотаріусом ОСОБА_7 на підставі листа ПАТ «Альфа-Банк» №88138-68 від 22.11.2011, накладено заборону на нерухоме майно, зареєстровану 02 грудня 2011 року за №11919264, тип обтяження: іпотека (власником квартири зазначено ОСОБА_5).
За змістом ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України обумовлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Отже, судом достовірно встановлено, що нерухоме майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1, на яке накладено арешт постановою слідчого від 20.06.2011 р., придбане позивачем ОСОБА_3 22.10.2009 р., та право власності належним чином власником (позивачем у справі) зареєстроване.
В ході судового розгляду справи установлено, що позивач зверталася до Дарницького районного суду м.Києва, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження в межах якого накладено арешт на вищевказану належну їй квартиру, однак клопотання останньої про зняття арешту з майна було відхилене в судовому засіданні 26.11.2013 р. з посиланням на те, що документи стосовно накладення арешту на майно судом не досліджувалися. Також, ОСОБА_3 роз'яснено право звернення до суду за вирішенням цього питання в порядку цивільного судочинства.
Статтею 100 КПК України, якою регламентовано вирішення питання про речові докази у кримінальному провадженні, обумовлено, що спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що накладення арешту на майно, яке належить позивачу, перешкоджає останній здійснювати право користування та розпорядження цим майно, оскільки жодного відношення до кримінальної справи №24-102 по обвинуваченню ОСОБА_5 позивач немає, і з приводу цього будь-яких заяв сторони не заявляли, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_1, яка на законних правах належить на праві власності позивачеві ОСОБА_3 з 24.11.2009 р., та на яку був накладений арешт відповідно до постанови ГСУ МВС України Любезнікова Д.О. від 20.06.2011 р. в рамках розслідування кримінальної справи №24-102 стосовно гр.ОСОБА_5
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 321, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 218, 224-226, 292 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_3 - задовольнити.
Звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_1, запис про який внесений до Єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна за №11375284 від 12.07.2011 р. на підставі постанови слідчого ГСУ МВС України Любезнікова Д.О.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя