печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35994/14-ц

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С.В.,

при секретарі - Грицюк Н. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання наказу незаконним і його скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НБУ про визнання наказу про звільнення незаконним і його скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В останній редакції позовних вимог позивач просив суд:

1. наказ Національного банку України від 30.10.2014 № 1881-к «Про звільнення ОСОБА_1.» визнати незаконним та скасувати;

2. наказ Національного банку України від 12.01.2015 №33-к «Про внесення зміни до наказу Національного банку України від 30.10.2014 № 1881-к» визнати незаконним та скасувати;

3. ОСОБА_1 поновити на попередній роботі на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України;

4. стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.10.2014 року 16.01.2015 року, що становить 43 робочих днів (листопад - 11; грудень - 23; січень - 9) у розмірі 53462,84 грн.;

5. стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1,00 гривні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що з 20.10.1999 по 30.10.2014 він безперервно перебував з відповідачем у трудових відносинах за безстроковими трудовими договорами. За цей період він неодноразово заохочувався відповідачем за успішне виконання своїх трудових обов'язків. Проте наказом від 30.10.2014 № 1881-к його було звільнено з роботи відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України за вчинений 30.09.2014 прогул. Зазначаючи, що 30.09.2014 він здійснював виконання дорученої йому роботи, а тому відсутність на робочому місці не може бути розцінена як відсутність на роботі, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав з урахуванням уточненої позовної заяви, просив задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували з підстав необґрунтованості та просили відмовити в його задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, допитавши свідків, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

З матеріалів справи вбачається, що наказом НБУ від 18.10.1999 №1822-к, позивача ОСОБА_1 було призначено на посаду економіста 1 категорії відділу ліцензування управління валютного контролю та ліцензування небанківських установ Департаменту валютного контролю та ліцензування відповідача.

Наказом НБУ від 18.12.2000 №3099-к, позивача ОСОБА_1 переведено на посаду провідного економіста відділу ліцензування управління валютного контролю та ліцензування небанківських установ Департаменту валютного контролю та ліцензування відповідача за конкурсом.

Наказом НБУ від 29.01.2002 №171-к, позивача переведено на посаду головного економіста відділу ліцензування управління валютного контролю та ліцензування небанківських установ Департаменту валютного контролю відповідача, як такого, що перебував у кадровому резерві.

Наказом відповідача від 18.09.2003 №1146-к, позивача переведено на посаду головного економіста відділу надання ліцензій та дозволів небанківським установам та іншим особам управління надання індивідуальних ліцензій та дозволів Департаменту державної реєстрації та ліцензування Генерального департаменту банківського нагляду відповідача.

Наказом відповідача від 15.11.2004 №1848-к, позивача переведено на посаду заступника начальника відділу надання ліцензій та дозволів небанківським установам та іншим особам управління надання індивідуальних ліцензій та дозволів Департаменту державної реєстрації та ліцензування Генерального департаменту банківського нагляду відповідача, як такого, що перебував у кадровому резерві.

Наказом відповідача від 09.09.2005 №1478-к, позивача переведено на посаду начальника відділу інвестиційних операцій та фондового ринку управління регулювання валютних операцій, пов'язаних з експортом і імпортом капіталу Департаменту валютного регулювання відповідача, як такого, що перебував у кадровому резерві.

Наказом відповідача від 23.01.2008 №121-к, позивача переведено на посаду заступника директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду відповідача.

Наказом відповідача від 18.05.2012 №791-К, позивача переведено на посаду директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду відповідача.

Наказом НБУ від 30.10.2014 №1881-к, ОСОБА_1 звільнено з посади директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ з роботи 30.10.2014 за вчинений 30.09.2014 прогул (відсутність на роботі більше трьох годин поспіль протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 ст. 40 КЗпП України) (том І, а. с. 36).

У період з 30.10.2014 по 15.11.2014 позивач мав тимчасову непрацездатність, що підтверджується листком непрацездатності серія АГІ № 919650 (том І, а. с. 35).

Наказом НБУ від 12.01.2015 №33-к «Про внесення зміни до наказу Національного банку України від 30.10.2014 №1881-к», у п. 1 наказу відповідача «Про звільнення ОСОБА_1.» від 30.10.2014 №1881-к цифри та слова «30 жовтня 2014 року» замінив цифрами та словами «17 листопада 2014 року» (том ІІ, а. с. 45).

Під час перевірки Департаментом персоналу у жовтні 2014 року дотримання працівниками Національного банку трудової дисципліни було встановлено, що ОСОБА_1, директор Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, 30 вересня 2014 року допустив порушення трудового розпорядку, а саме: був відсутній на роботі та перебував поза межами Національного банку 30 вересня 2014 року протягом більше 6 годин.

22 жовтня 2014 року, на виконання вимог статті 149 КЗпП України, ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення щодо причин його відсутності на роботі. У своїх поясненнях від 22 жовтня 2014 року (лист № В/75-010/59972, том І, а. с. 159) ОСОБА_1 повідомив, що був відсутній на роботі у зв'язку з виконанням своїх трудових функцій (том І, а. с. 162-163).

З письмових пояснень позивача від 22.10.2014, адресованого відповідачу вбачається, що він 30.09.2010 протягом усього робочого часу був присутнім на роботі, а його відсутність на робочому місці за адресою: м. Київ, проспект Науки, 7 була пов'язана із особистим виконанням позивачем дорученої йому роботи як директору Дирекції та члену Ради Фонду.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Якщо мова йде про прогул, то мається на увазі відсутність працівника не на робочому місці, а на роботі.

Відсутність позивача ОСОБА_1 на робочому місці зумовлена його професійною трудовою діяльністю.

Зазначене мало підтвердження у судових засіданнях показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та відповідними документами, укладеними та датованими 30.09.2014.

У судовому засіданні з'ясовано, що 30.09.2014 позивач перебуваючи на роботі, за межами свого робочого місця, діяв у відповідності до Положення про Дирекцію з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, довіреності Фонду від 05.06.2012, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №514, довіреності відповідача від 23.05.2012 №18-225/2968- 5142, представляв інтереси Фонду у взаємовідносинах із Національної комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ПАТ «БАНК СОФІЙСЬКИЙ», ТОВ «Інвестиційний капітал Україна» та ТОВ «МІК МЕГА».

Свідок ОСОБА_2, яка обіймає посаду Першого заступника Голови правління ПАТ «БАНК СОФІЙСЬКИЙ», у судовому засіданні 22.12.2014 суду показала, що ОСОБА_1 в першій половині дня 30.09.2014 перебував у ПАТ «БАНК СОФІЙСЬКИЙ» за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 54 представляючи інтереси Фонду як вкладника ПАТ «БАНК СОФІЙСЬКИЙ» за депозитними договорами укладеними між ПАТ «БАНК СОФІЙСЬКИЙ» та Фондом. Вказана зустріч тривала приблизно 40 хвилин, після чого позивач залишив приміщення ПАТ «БАНК СОФІЙСЬКИЙ».

Також як вбачається із договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.09.2014, укладеного між Фондом та ТОВ «МІК МЕГА» посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №1945, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.09.2014, укладеного між Фондом та ТОВ МІК МЕГА» посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №1946, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.09.2014, укладеного між Фондом та ТОВ «МІК МЕГА» посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №1947, позивач ОСОБА_1 30.09.2014 здійснював представництво інтересів учасників Фонду у відносинах із ТОВ «МІК МЕГА» здійснюючи управління пенсійними активами Фонду у відповідності із Інвестиційною декларацією Фонду та вимог Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показав, що працює директором ТОВ «МІК МЕГА», 30.09.2014 з ОСОБА_1 перебував у приміщенні приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_7 для укладення договорів. ОСОБА_1 діяв від імені Корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що 30.09.2014 він входив до складу колегіального органу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та приблизно до 10 години ранку цього дня, зустрічався з позивачем, як директором Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ, за адресою: м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3. Під час вказаної зустрічі, ініціатором якої був ОСОБА_8, останній обговорював з позивачем питання підготовки до наради щодо внесення змін до законодавства України, яке регулює правові відносини недержавного пенсійного забезпечення в України, яка мала відбутися в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та участь в якій повинні були прийняти представники Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ, як найбільшого учасника ринку недержавного пенсійного забезпечення в Україні. Дана зустріч відбувалась на вулиці та тривала не більше 20 хвилин. Після чого, позивач поїхав у невідомому йому напрямку.

Свідок ОСОБА_5, що працює водієм у НБУ, у судовому засіданні 12.01.2015 показав, що 30.09.2014 вони з ОСОБА_1 на власному автомобілі здійснювали робочі поїздки, оскільки закріплений за дирекцією з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ автомобіль марки Мітсубісі Спорт, державний номер НОМЕР_1, перебував на ремонті. ОСОБА_5 підтвердив, що вказаного вище дня вони з ОСОБА_1 їздили до «Банк Софіївський», нотаріуса, поверталися на роботу за печаткою та знову до нотаріуса, та знову на роботу.

Також з витягу з протоколу подій системи контролювання доступу на об'єкті НБУ по просп. Науки, 7 за 30.09.2014 щодо входу та виходу з об'єкта ОСОБА_1, вбачається, що позивач 30.09.2014 прибув до об'єкту о 08 год. 31 хв.; о 09 год. 32 хв. вийшов з об'єкту; о 11 год. 36 хв. прибув до об'єкту; о 12 год. 52 хв. вийшов з об'єкту; о 16 год. 02 хв. прибув до об'єкту; о 16 год. 15 хв. вийшов з об'єкту; о 17 год. 58 хв. прибув до об'єкту та о 18 год. 23 хв. вийшов з об'єкту (том І, а. с. 228).

Перебування позивача в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в ТОВ «Інвестиційний капітал Україна», а також у приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 підтверджується у тому числі внутрішнім журналом відряджень працівників Дирекції по м. Києву (том І, а. с. 127-128).

Зазначені обставини виключають вчинення позивачем ОСОБА_1 30.09.2014 дисциплінарного проступку у вигляді прогулу.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку

прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

У ході судового розгляду встановлено, що вирішальною обставиною для прийняття оскаржуваних наказів стало порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни (розпорядку), оскільки працівник не має права порушувати встановлений режим роботи та в робочий час залишати робоче місце без дозволу безпосереднього керівника, та був відсутній на роботі та перебував за межами НБУ 30.09.2014 протягом більше 6 годин.

Частиною 2 ст. 147 КЗпП України передбачено, що звільнення - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника за порушення трудової дисципліни.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у строки та в порядку встановленими ст. ст. 148-149 КЗпП України.

Згідно ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

З огляду на те, що відповідачем не доведено факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді прогулу суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування до останнього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення, а відтак спірні накази відповідачів підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З наданої відповідачем довідки від 13.12.2014 № 13/12-313/71493 вбачається, що середня місячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 місяці (серпень-вересень 2014) розрахована відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 р. № 100 та становить 28 596,00 грн. 54 коп. (том ІІ, а. с. 20).

Враховуючи це, слід стягнути з НБУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.11.2014 року по 16.12.2014 року у розмірі 27353,08 грн.

Разом з тим, позивачем заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 гривні.

За правилом ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У даному випадку обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Однак позивач ОСОБА_1 не довів факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не довів суду за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) відповідача НБУ вони заподіяні.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, з 17.11.2014 та присудження заробітної плати ОСОБА_1 з НБУ за один місяць, а саме в сумі 27353,08 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 534,64 грн.

На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) до Національного банку України (ідентифікаційний код 00032106) про визнання наказу незаконним і його скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконними Наказ Національного банку України від 30.10.2014 року №1881-к «Про звільнення ОСОБА_1.», Наказ Національного банку України від 12.01.2015 року № 33-к «Про внесення зміни до наказу Національного банку України від 30.10.2014 № 1881-к» та їх скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, з 17.11.2014

Стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.11.2014 року по 16.12.2014 року у розмірі 27353,08 грн.

Стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.12.2014 року по 16.01.2015 року у розмірі 26109,72 грн.

Стягнути з Національного банку України в дохід держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 534,64 грн.

За правилами передбаченими ст. 367 ЦПК України допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України та присудження заробітної плати ОСОБА_1 з Національного банку України за один місяць, а саме в сумі 27353,08.

В решті задоволення вимог позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києві через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя С.В.Вовк