ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001 м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"26" січня 2007 р. Справа № 11/13
Господарський суд Рівненської області в складі: головуючий суддя Грязнов В.В., секретар судового засідання Павлюк І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державної податкової інспекції у Костопільському районі м.Костопіль
до відповідачів: 1. Приватного підприємства “Торнера” м.Костопіль
2. ТзОВ “Трейм” м.Київ
про визнання договору недійсним
За участю представників сторін:
від позивача- Красовський А.С., представник (№7204/10 від 20.11.2006р.);
від відповідача1- не з’явився;
від відповідача2- не з’явився;
В судове засідання 26.01.2007р. представники відповідачів не з’явилися, хоч про час та місце слухання справи були повідомлені у встановленому порядку.
Суддею роз'яснено стороні статті 27, 28, 29, 49, 51 КАС України. Відводу судді не заявлено.
Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з заявою про визнання недійсним договору №2 від 09.02.2995р. на суму 219 420 грн. 04 коп., який підтверджується накладними №17 від 09.02.2005р., №25 від 27.03.2005р., №31 від 01.04.2005р. та №37 від 18.04.2005р.
Відповідачі не подали суду витребуваних ухвалами від 22.11.2006р. та 17.01.2007р. пояснень, вимог не заперечили.
Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи без участі відповідачів.
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
ВСТАНОВИВ:
09.02.2005р. між приватним підприємством «Торнера»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейм»було укладено договір поставки шкір великої рогатої худоби №2 на загальну суму 219420 грн. 04 коп. , в т.ч. ПДВ –36570 грн. 01 коп., про що свідчать податкові накладні №17 від 09.02.2005р., №25 від 27.03.2005р., №31 від 01.04.2005р. та №37 від 18.04.2005р., які стали підставою для включення ПП “Торнера” податку на додану вартість в сумі 36570 грн. 01 коп. до податкового кредиту.
У відповідності до акту №213/23-2/32707214 від 30.03.2006р., складеного працівниками ДПІ у Печерському районі м.Києва ТзОВ “Трейм” за адресою м.Київ, тупик Тверський,5-А не знаходиться і не знаходилось.
Згідно з листом ДПІ в Печерському районі м.Києва №19969/7185-210 від 18.09.2006р. ТзОВ “Трейм” звітності не подає, податкових зобов’язань не декларує, остання звітність подана за серпень 2004р., свідоцтво платника ПДВ №37642162 анульовано 20 лютого 2006р. по причині неподання звітності.
Укладаючи вищевказаний договір, відповідач-2 не мав наміру подавати до податкової інспекції податкову звітність та сплачувати податки, чим завдало шкоду державі, оскільки ТзОВ “Трейм” було відомо про обов’язок задекларувати та сплатити податкове зобов’язання з ПДВ, як того вимагає Закон України “Про податок на додану вартість”.
В свою чергу відповідач-1 –ПП “Торнера” заявило у декларації до відшкодування суму ПДВ за цим договором, хоча відповідачем-2 –ТзОВ “Трейм” ця сума не сплачена.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1.8 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі в тексті Закон №168) бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках , визначених цим Законом.
Згідно з ч.7.7.5 п.7.7 Закону №168 суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються в першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Тобто, законодавством чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Законом №168 встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.
За змістом Закону №168, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Відповідно до стст.207, 208 Господарського кодексу України, господарське зобов’язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільсьтва, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Статтями 2, 4, 9 Закону України “Про систему оподаткування” передбачений обов’язок платників податків сплачувати податки та збори до бюджету та державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами про оподаткування.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про визнання угод недійсними” щодо угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Таким чином, господарські зобов’язання, які виникли на підставі вищевказаного договору від 09.02.2005р. підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладання такої угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
З урахуванням вищевикладеного, позов обгрунтований і підлягає задоволенню. На відповідачів покладаються витрати по сплаті судового збору на підставі п.3 ч.3 прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок їх неправильних дій - доведення спору до суду.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задоволити.
2. Визнати недійсними господарські зобов’язання, які виникли на підставі договору №2 від 09.02.2005р., укладеному приватним підприємством “Торнера”, яке знаходиться в м.Костопіль, вул. Дружби,3 та товариством з обмеженою відповідальністю “Трейм”, яке знаходиться в м.Київ, тупик Тверський,5-А з моменту укладання договору.
3. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 29 січня 2007 року.
Суддя