АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Апеляційне провадження №22-ц/796/2298/15
Головуючий в 1 інстанції - Мирошниченко О.В.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2015 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.
при секретарі Осмолович В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання недійсним підвищення відсоткової ставки та зобов`язання здійснити перерахунок, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення позивача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулась до суду з вищеназваним позовом, в якому просила суд визнати неправомірними дії банку щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором в односторонньому порядку без її згоди, та зобов`язати банк здійснити перерахунок заборгованості без врахування незаконного підвищення.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року позов задоволено.
Визнано недійсним підвищення процентної ставки за договором кредиту № 38-05\2\96, укладеним 4 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».
Зобов`язано ПАТ «Укрсоцбанк» здійснити перерахунок розміру кредитної заборгованості за тілом кредиту та сплаченим відсоткам за користування кредитом ОСОБА_1 за договором кредиту № 38-05\2\96, укладеним 4 вересня 2007 року за процентною ставкою 13% річних у період з 03 листопада 2008 року до 31 жовтня 2014 року.
Не погодившись з таким рішенням представник банку подав апеляційну скаргу, в якій просив прос його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
В скарзі посилається на те, що суд безпідставно не застосував ст.ст. 207, 640 ЦК України та не врахував, що за умовами кредитного договору сторони домовились про умови підвищення відсоткової ставки, а оскільки позивачка в даній справі не виконала визначені договором домовленості, то вважається що момент досягнення домовленості є таким , що настав.
Суд не врахував, що 17 жовтня 2008 року банк повідомив позивачку про прийняття рішення про підвищення відсоткової ставки та про підстави для такого підвищення, які були передбачені умовами договору. Одночасно було надіслано проект додаткової угоди про внесення змін до договору кредиту.
Позивачка отримала вказаного листа та почала сплачувати відсотки за новою процентною ставкою, тобто прийняла пропозицію, що безпідставно не було враховано судом, та помилково не застосована ст. 642 ЦК України. Також суд не врахував, що умови договору по сплаті тіла кредиту позивачка виконувала до 11.10.2013 року, а по сплаті відсотків до 25 лютого 2014 року.
Суд не звернув увагу, що рішення про одностороннє підвищення відсотків банк прийняв 24 вересня 2008 року до 10 січня 2009 року, а тому Закон , який заборонив підвищувати відсотки в односторонньому порядку на правовідносини , що склались між сторонам не поширюється.
В судовому засіданні апеляційного суду представник банку доводи скарги підтримав.
Позивач та її представник доводи скарги не визнали.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції встановив такі обставини.
04 вересня 2007 року між сторонами укладено договір кредиту № 38-05\2\96, , відповідно до якого позивачка отримала кошти в сумі 151300,00 доларів США зі сплатою 13% річних.
23.11.2008 року банк направив на адресу позивача поштове відправлення, в якому за поясненнями представника відповідача направлявся лист про підвищення відсоткової ставки та додаткова угода до кредитного договору, яка передбачала підвищення відсоткової ставки до 14 % річних. Разом з тим на вимогу суду банк не надав суду письмові докази з яких можна було б встановити, який лист та які документи були направлені та отримані позивачем.
Позивачка пояснювала суду, що вона вказані документи не отримувала, своєї згоди на підвищення відсотків не надавала.
Проте з 03 листопада 2008 року банк нараховував відсотки за користування кредитом за ставкою 14% з урахуванням підвищення.
Відповідно до п 2.6 договору кредиту № 38-05\2\96, укладеного між сторонами у справі, у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету Кредитора, кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів за користування кредитом визначеного в п 1.1 цього договору. Відповідно до пункту 2.6.1. Договору , Банк у разі змін процентної ставки зобов`язаний повідомити Позичальника не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду.
Судом було встановлено, що банк не повідомив боржника про введення нової процентної ставки в стоки та в порядку передбаченому договором та не довів, що направляв на адресу позивача додаткову угоду.
Позивачка додаткову угоду , в якій було передбачено збільшення відсотків за користування кредитними коштами, не підписувала.
Тобто судом було встановлено, що відповідач не направив позивачу в установленому договором порядку пропозицію про зміну умов договору, а відповідно вона її не приймала.
З наданих банком розрахунків, також не вбачається, що позивачка сплачуючи на погашення кредиту суми , в більшому ніж передбачено графіком розмірі, визнавала змінені умови договору .
За таких обставин суд дійшов висновку, що підвищення відсоткової ставки банком в односторонньому порядку не відповідало ні умовам договору ні вимогам закону, а тому було визнане судом недійсним, а банк зобов`язаний зробити перерахунок заборгованості за умовами договору, щодо яких сторони дійшли згоди.
Вищенаведені обставини, які суд вважав встановленими є доведеними.
Висновки суду про наявність підстав для задоволення позову відповідають встановленим обставинам та вимогам закону.
Доводи скарги про те, що позивачка отримала лист про зміну відсотків , який направлявся в строки передбачені договором та при настанні обставин, які передбачали за умовами договору підвищення, колегія суддів не приймає, тому, що суд правильно проаналізував договір підписаний сторонами, всі його положення та дійшов до обґрунтованого висновку, що договір не передбачав право банку підвищувати відсотки, в разі не підписання іншою стороною додаткової угоди про таке підвищення.
Також , з матеріалів справи вбачається, що повідомлення відправлялось банком 23.11.2008 року (а.с. 42), а відповідно до довідки банку (а.с38) підвищена відсоткова ставка була запроваджена з 03.11.2008 року, що свідчить про те, що повідомлення направлялось в порушення умов п.2.6 договору, після підвищення, а не за 10 робочих днів з початку зміни дії нової ставки.
Посилання банку на те, що в разі не підписання додаткової угоди, позивачка повинна була повернути достроково кредит та виплатити всі відсотки, колегія не може прийняти, тому, що банк не довів, що він взагалі направляв на адресу позивача додаткову угоду, а якщо навіть і направляв то з порушенням порядку, передбаченого договором.
Доводи про те, що Закон який забороняв одностороннє підвищення процентів набув чинності після підвищення відсотків за договором укладеним між сторонами, колегія також не приймає , тому, що як вже зазначалось вище кредитний договір, який підписали сторони не передбачав право банку підвищувати відсотки, в разі не прийняття другою стороною договору пропозиції про таке підвищення, шляхом підписання додаткової угоди, яка обов`язково, повинна була бути направлена боржнику.
Доводи про те, що суд зобов`язаний був застосувати ст. 642 ЦК України, оскіоьки позивачка прийняла пропозицію, так як продовжувала платити кошти по договору до 2014 року, колегія не приймає, тому, що з наданих банком документів вбачається, що позивачка на протязі дії договору сплачувала щомісяця різні суми, які не співпадали з сумами, які були зафіксовані в первинному графіку, вони відрізнялись як в сторону збільшення так і в сторону зменшення, а тому вважати доведеною обставину, що позивачка визнала підвищені відсотки, почавши їх сплачувати, за відсутності даних про те, що вона знала про таке підвищення у суду не має.
Позивачка пояснила суду, що вона сплачувала кошти по квитанціях, які виготовлялись працівниками банку, які їй повідомляли, що суми, більші через те, що відбулися збої в системі, а коли їй в 2012 році стало відомо, що банк без її згоди змінив відсоткову ставку, вона в межах строків позовної давності звернулась до суду з позовом про визнання такого підвищення неправомірним.
Також ст. 642 ЦК України передбачає, що пропозиція повинна бути прийнята (шляхом вчинення дій) в межах строків для відповіді, проте і в листопаді, і в грудні 2008 року позивачка сплачувала відсотки в сумі, яка була визначена первинним графіком, що встановлено шляхом порівняння розпису сукупної вартості кредиту( а. с. 7) з таблицею погашення відсотків (а. с. 90).
Інші доводи скарги вищенаведених висновків не спростовують.
Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.
Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді: