ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"24" січня 2007 р.                                                                  Справа №  14/3

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В. при секретарі судового засідання Катеринчику А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом        Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Рівнеоблводоканал”

до відповідача Рівненської міської ради

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору                                                              Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1

про                      визнання частково недійсним (незаконним) та скасування рішення НОМЕР_1

За участю представників сторін: від позивача    - Матюша Є.А.;               

від відповідача- не з'явився;

від третьої особи- ОСОБА_1.,ОСОБА_2

Статті  27, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам роз'яснені.

ВСТАНОВИВ: Позивач -Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства “Рівнеоблводоканал”- звернувся в господарський суд з адміністративним позовом до Рівненської міської ради, в якому просить визнати частково недійсним (незаконним) та скасувати рішення Рівненської міської ради НОМЕР_1 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1 земельної ділянки в АДРЕСА_1 (в районі каналізаційної насосної станції № 1) для розташування торгового павільйону та надання дозволу на укладення договору оренди. Свої вимоги позивач обгрунтовує наступним.

Позивач вважає, що рішення Рівненської міської ради НОМЕР_1є таким, що суперечить чинному земельному та цивільному законодавству у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 114 Земельного кодексу України забороняється будівництво житлових об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей у межах санітарно-захисних зон; правовий режим таких зон визначається законодавством України. Згідно з ДБН 360-92 санітарно-захисні зони від споруд міських каналізаційних систем до меж житлової забудови, ділянок громадських будинків і підприємств харчової промисловості для каналізаційних насосних станцій х розрахунковою продуктивністю споруд від 5 до 50 тис. м³/добу встановлюються шириною 20 метрів. Надана підприємцю ОСОБА_1. земельна ділянка повністю перебуває в межах санітарно-захисної зони і тому проект землеустрою щодо її відведення у користування для розміщення об'єкта соціальної інфраструктури не підлягав затвердженню.

Також позивач зазначає, що зі змісту ст.ст. 8, 377 ЦК України випливає, що власник (володілець) будівлі або споруди набуває право на користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, та тією її частиною, що необхідна для обслуговування цих будівель або споруд.

Із серпня 1958 року був розроблений проект та здійснено будівництво КНС № 1 (введено в експлуатацію та передано на баланс у жовтні 1964 р.). Починаючи з того періоду позивач здійснює фактичне користування земельною ділянкою. Рівненським бюро технічної інвентаризації у 1994 р. було здійснено експлікацію земель навколо каналізаційної насосної станції № 1, згідно якого загальна площа земельної ділянки, що перебувала в користуванні становила 1533 м³.

Відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них. Землі водного фонду надаються у постійне користування водогосподарським організаціям за рішенням органів місцевого самоврядування для догляду за гідротехнічними спорудами (ст. 59 Земельного кодексу України).

Зміна цільового призначення земель провадиться органами місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не подав, представник його в судовому засіданні повторно не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення НОМЕР_2, яке наявне в матеріалах справи. Керуючись п. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів без участі представника відповідача та відзиву з його боку.

Третя особа письмового відзиву на позов суду не подала, її представники в судовому засіданні проти вимог позивача заперечили, пославшись на те, що оспорюване рішення прийняте на підставі та у відповідності до діючого законодавства України.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

Пунктом 2 рішення Рівненської міської ради НОМЕР_1було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 (в районі каналізаційної насосної станції № 1) підприємцю ОСОБА_1 для розташування торгового павільйону.

Підпунктом 2.1 вказаного пункту рішення вирішено надати за рахунок земель житлової та громадської забудови міста підприємцю ОСОБА_1 в оренду строком на десять років вищевказану земельну ділянку.

На підставі зазначеного рішення Рівненської міської ради 12.08.2005 р. між відповідачем та третьою особою було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Рівненська міська рада передала підприємцю ОСОБА_1 у строкове платне користування вищевказану земельну ділянку.

Вказані дії Рівненської міської ради вчинені на підставі чинного законодавства України в межах наданих раді повноважень та не порушують прав та інтересів позивача, що підтверджується наступним.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Земельним кодексом України чітко визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Крім того, Законом України “Про оренду землі”, а саме статтею 4 визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Таким чином, виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, розпорядження землями територіальної громади м. Рівне, в тому числі надання їх в оренду, належить до компетенції міської ради. Отже, рішення Рівненської міської ради НОМЕР_1в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки в АДРЕСА_1 (в районі каналізаційної насосної станції № 1) для розташування торгового павільйону та надання дозволу на укладення договору оренди прийняте у відповідності до чинного законодавства України та в межах повноважень, наданих законом Рівненській міській раді.

Посилання позивача на те, що оспорюваним рішенням порушено його право, встановлене ст. 95 Земельного кодексу України,- самостійно господарювати на землі та використовувати її для обслуговування та експлуатації каналізаційної насосної станції,- є необгрунтованим та таким, що не грунтується на законодавстві з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Відповідно до п. 3 вказаної статті приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, всупереч наведеному, не довів того факту, що він є належним землекористувачем земельної ділянки по вул. Замковій (в районі каналізаційної насосної станції № 1) в м. Рівне, не надав суду документів, які б підтвердили виникнення у нього права власності, права постійного користування чи права на оренду вказаної ділянки.

Таким чином, надання в оренду земельної ділянки власником чи користувачем якої не є позивач, не може порушувати права та інтереси останнього.

Той факт, що позивач використовує каналізаційну насосну станцію № 1, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, не надає йому права без отримання відповідних документів користуватися вказаною земельною ділянкою.

Крім того, перед отриманням в оренду земельної ділянки відповідачем були отримані всі необхідні погодження від відповідних служб.

На основі наведеного, керуючись ст.ст. 92, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

     Суддя                                                           

Постанова складена в повному обсязі і  підписана суддею  "30" січня 2007 р.