УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/8268/13-ц Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С.

Категорія 27 Доповідач Борисюк Р. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Галацевич О.М., Матюшенка І.В.

з участю секретаря

судового засідання Мишаковської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2014 року, -

встановила:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом та після його уточнення просив визнати недійсним кредитний договір №0501/0308/88-042 від 21.03.2008 року та договір іпотеки №0501/0308/88-042-Z-1 від 21.03.2008 року.

В обґрунтування позову зазначав, що 21.03.2008 року між ним та ВАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір № 0501/0308/88-042, за умовами якого позивачу надано споживчий кредит на суму 45 000 доларів США з кінцевим строком повернення кредиту 20.03.2018 року зі сплатою 11,9 % річних за користування кредитом. В той же день, між позивачем та ВАТ «Сведбанк» укладено іпотечний договір за умовами якого позивач передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Згодом, у 2013 році ВАТ «Сведбанк» передав усі свої права та обов'язки правонаступнику ПАТ «Омега Банк». ОСОБА_2 вважає кредитний договір недійсним, посилаючись на те, що на момент його укладання в АТ «Сведбанк» була відсутня індивідуальна ліцензія на надання кредиту в іноземній валюті. Зазначає, що проведення розрахунків за спірним кредитним договором, в тому числі, оплата процентів, штрафних санкцій позивачем відповідачу в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. З урахуванням змісту кредитного договору сторони повинні отримати дві індивідуальні ліцензії: - індивідуальну ліцензію на надання і одержання кредиту в іноземній валюті відповідно до п. в) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрету) та індивідуальну ліцензію на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави відповідно до п. г) ч.4 ст.5 Декрету. Проте, зазначені індивідуальні ліцензії сторонами кредитного договору не отримані. Крім того, зазначає, що кредитний договір суперечить Конституції України, Цивільному кодексу України, Декрету та іншим актам цивільного законодавства, що є підставою його недійсності, то й укладений на забезпечення основного зобов'язання договір іпотеки також підлягає визнанню його недійсним на підставі ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із мотивувальною частиною судового рішення, третя особа по справі - ТОВ «Кредитні ініціативи» подало апеляційну скаргу, в якій просить його змінити в частині обґрунтування ситуації щодо переходу прав за договорами факторингу та належного відповідача, зазначивши, що ПАТ «Омега Банк» не є належним відповідачем оскільки ним може бути тільки ТОВ «Кредитні ініціативи». Що згідно договору факторингу №15 від 28.11.2012 року та договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 року перейшли права вимоги від ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «ФК «Вектор Плюс» в тому числі і по кредитним зобов'язанням ОСОБА_2 Що згідно до договору факторингу від 28.11.2012 року та договору про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012 року перейшли права вимоги від ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до ТОВ «Кредитні ініціативи», в тому числі і по кредитним зобов'язанням ОСОБА_2

Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема положення ст. ст. 514, 1077 ЦК України та ст. ст. 35, 213 ЦПК України. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 16.09.2014 року, а також у рішенні відсутні посилання на договори факторингу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке у подальшому остаточно було перейменоване на ПАТ «Омега Банк», та ТОВ «Факторингова компанія Вектор Плюс» (далі іменоване «Фактор»)був укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором, яким банк відступив «Фактору» свої права за іпотечним договором, що існував між ПАТ «Омега Банк» та ОСОБА_2 за № 0501/0308/88-042-Z-1 від 21.03.2008 року та був укладений договір факторингу №15. За умовами останнього, «Фактор» набуло право грошової вимоги на погашення (стягнення) заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників, де також вказаний ОСОБА_2 (а.с. 127-142).

Цього ж дня, тобто 28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, предметом якого є відступ клієнтом фактору своїх прав вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. За цим договором фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу, та порядку, передбаченому даним договором (а.с. 143-162).

Положення ч.1 ст. 11 ЦПК України передбачають, що суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цивільно-процесуального кодексу України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Посилаючись на те, що ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 16.09.2014 року було залишено без змін рішення Корольовського районного суду м. Житомира про відмову у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку не наданням позивачем належних доказів сплати коштів в повному обсязі за договором факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог, тому посилання суди на вказані обставини підлягають виключенню із мотивувальної частини судового рішення.

У той же час, не можуть бути задоволені доводи апеляційної скарги в частині зазначення у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції обґрунтування ситуації щодо переходу прав за договорами факторингу та належного відповідача, зазначивши, що ПАТ «Омега Банк» не є належним відповідачем оскільки ним може бути тільки ТОВ «Кредитні ініціативи», що згідно договору факторингу №15 від 28.11.2012 року та договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 року перейшли права вимоги від ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «ФК «Вектор Плюс» в тому числі і по кредитним зобов'язанням ОСОБА_2, що згідно до договору факторингу від 28.11.2012 року та договору про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012 року перейшли права вимоги від ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до ТОВ «Кредитні ініціативи» в тому числі і по кредитним зобов'язанням ОСОБА_2, оскільки під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч.1 ст. 303 ЦПК України).

Обставини, на які посилається апелянт, не є предметом судового розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Омега Банк» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виключивши з мотивувальної частини судового рішення дванадцятий та тринадцятий абзаци. У решті рішення суду повинно бути залишене без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 листопада 2014 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення дванадцятий та тринадцятий абзаци.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді