копія:

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2015 р. Справа № 608/969/13-ц

Номер провадження2/608/16/2015

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Запорожець Л. М.

при секретарі Росляк Т.Б.

з участю прокурора Невлада А.В.

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Чорткова справу за позовом заступника прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України до Концерну "Військторгсервіс", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся в суд з позовною заявою в інтересах Міністерства Оборони України до Концерну "Військторгсервіс", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу від 20 вересня 2008 року, шляхом повернення в натурі концерну "Військторгсервіс" комплексу об'єктів нерухомості розташованого у м. Чорткові Тернопільської області по АДРЕСА_1, який складається з їдальні № 6, цегляної, загальною площею 367, 5 кв.м., під літерою "А", кондитерського цеху, цегляного, загальною площею 132, 4 кв.м., під літерою "А", сараїв, цегляних, під літерами "Б" та "В".

В позовній заяві позивач вказав, що в липні 2012 року Тернопільською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері проводилися перевірки додержання службовими особами квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя законодавства про управління об'єктами державної власності, у ході яких виявлені непоодинокі факти протиправної реалізації державного майна Міністерства оборони України.

20 вересня 2008 року між концерном ""Військторгсервіс" в особі начальника філії даного концерну "Управління Західного оперативного командування" Свідерського Г.М. (продавець), який діяв на підставі довіреності, посвідченої 12 вересня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі Договір) комплексу об'єктів нерухомості, які розташовані в м. Чорткові Тернопільської області по АДРЕСА_1

Відповідно до п. 1.2 Договору комплекс об'єктів нерухомості, який являється предметом цього договору, складається з їдальні № 6, цегляної, загальною площею 367,5 кв.м., під літерою "А", кондитерського цеху, цегляного, загальною площею 132, 4 кв.м., під літерою "А", сараїв, цегляних, під літерами "Б" та "В".

Довіреністю директора концерну "Військторгсервіс" від 12 вересня 2007 року, що видана директору філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" даного концерну Свідерському Г.М. передбачено, що останній має право здійснювати відчуження нерухомого майна лише з дозволу органу управління майном концерну - Міністерства оборони України. В свою чергу 04 жовтня 2004 року за вихідним № 220/2071 Міністр Оборони України видав довіреність ОСОБА_5, як начальнику головного управління торгівлі тилу Міністерства Оборони України, а не як директору концерну "Військторгсервіс", згідно якої останній отримав право надання від імені Міністерства Оборони України дозволу на відчуження майна, що закріплене за ними на праві господарського відання. Однак, вказане вище доручення відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 248 ЦК України припинило свою чинність. Пункт 5 частини 1 ст. 248 ЦК України передбачає, що представництво за довіреністю припиняється у разі припинення юридичної особи, якій видана довіреність.

Оскільки довіреність Міністра оборони України від 4 жовтня 2004 року вихідним № 220/2071, що видана начальнику Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 248 ЦК України втратила свою чинність внаслідок припинення даної юридичної особи, а згідно довіреності директора концерну "Військторгсервіс" від 12 вересня 2007 року, що видана директору філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" даного концерну Свідерському Г.М. не уповноважує останнього самостійно здійснювати реалізацію майна, тому спірний договір від 12 вересня 2008 року, що укладений останнім та громадянином ОСОБА_1 підлягає визнанню недійсним.

Прокурор вказує, що Міністерство Оборони України дозволу щодо відчуження концерном "Військторгсервіс" комплексу об'єктів нерухомості розташованого у м. Чорткові Тернопільської області по АДРЕСА_1, який складається з їдальні № 6, цегляної, загальною площею 367,5 кв.м., під літерою "А", кондитерського цеху, цегляного, загальною площею 132, 4 кв.м., під літерою "А", сараїв, цегляних, під літерами "Б" та "В" не надавало, як і не надавало довіреності директору концерну "Військторгсервіс", тому просить суд договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна від 20 вересня 2008 року визнати недійсним.

Представник позивача прокурор військової прокуратури Тернопільського гарнізону Невлад А.В. в судовому засіданні подав заяву про залишення без розгляду пункту 2 прохальної частини позовних вимог, а саме вимоги про застосування наслідки недійсності договору купівлі-продажу від 20 вересня 2008 року, шляхом повернення в натурі концерну "Військторгсервіс" комплексу об'єктів нерухомості розташованого у м. Чорткові Тернопільської області по АДРЕСА_1, який складається з їдальні № 6, цегляної, загальною площею 367, 5 кв.м., під літерою "А", кондитерського цеху, цегляного, загальною площею 132, 4 кв.м., під літерою "А", сараїв, цегляних, під літерами "Б" та "В". Іншу частину позовних вимог підтримує, просить їх задоволити.

Представник відповідача концерну "Військторгсервіс" на розгляд справи не з"являвся, подав суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності представника та подав письмові пояснення.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 позов не визнає, просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю та вважає, що прокурором порушено строк позовної давності при подачі позову до суду.

Вислухавши прокурора, представника відповідача адвоката ОСОБА_2, враховуючи клопотання представника концерну "Військторгсервіс" та письмові пояснення, дослідивши матеріали справи та враховуючи зміст ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України від 30 липня 2014 року, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги до задоволення не підлягають з наступних підстав:

Судом встановлено, що довіреністю від 04 жовтня 2004 року Міністерство Оборони України уповноважило начальника Головного управління торгівлі тилу Міністерства Оборони України ОСОБА_5. на надання від імені міністерства підприємствам (установам) військової торгівлі висновків (дозволів) на передачу в оренду (найм), списання з балансу, застосування прискореної амортизації та відчуження майна, що закріплене за ними на праві господарського відання.

12 травня 2005 року зазначену довіреність Міністерства Оборони України було відкликано. 12 вересня 2007 року Генеральний директор концерну "Військторгсервіс" Пікур Н.П. надав довіреність начальнику філії Управління торгівлі Західного оперативного командування Свідерському Г.М., якою уповноважив укладати договори щодо відчуження майна та представляти його інтереси.

04 серпня 2008 року Управління торгівлі Західного оперативного командування уклало із Рівенською міжрегіональною універсальною товарно-майновою біржею "Прайс" договір про надання послуг щодо проведення аукціону (прилюдних торгів) з продажу нежитлових приміщень "А-1", загальною площею 499,9 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1

Переможцем прилюдних торгів, проведених 06 вересня 2008 року з продажу зазначеного вище майна став ОСОБА_1, з яким Свідерський Г.М., діючи від ДГОК "Військторгсервіс", 20 вересня 2008 року уклав договір купівлі-продажу комплексу об"єктів нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 в м. Чорткові Тернопільської області та складається їдальні № 6 під літерою "А", загальною площею 367,5 кв.м., кондитерського цеху під літерою "А", загальною площею 132,4 кв.м., сараїв під літерами "Б" ти "В".

Відповідно до вимог ст. 249 ч.3 ЦК України права та обов"язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатись про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася

Суд вважає, що прокурором не доведено в судовому засіданні того факту, що відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про наявність або відсутність у представника власника майна повноважень на його відчуження. Повноваження продавця повинні були перевірити Рівненська міжрегіональна універсальна товарно - майнова біржа "Прайс", яка проводила прилюдні торги з продажу нерухомості та нотаріус, який посвідчував договір купівлі-продажу

Так, відповідно до вимог ч.3 ст. 92 ЦК України орган або юридична особа, яка відповідно до установочних документів юридичної особи чи в силу закону виступає від її імені, зобов"язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно та розумно та не перевищувати своїх повноважень. При цьому, у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Суд також вважає, що відсутність повноважень в концерну "Військторгсервіс" та порушення ним Порядку відчуження об"єктів державної власності, № 803, затвердженого 06 червня 2007 року при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу не може мати жодних юридичних наслідків для відповідача ОСОБА_1, оскільки придбавши майно на публічних торгах та оплативши його вартість у повному обсязі, відповідач не може нести відповідальність за недогляд Міністерства Оборони України чи прокуратури при здійсненні контролю за діяльністю концерну та розпорядження державним майном.

Суд вважає не доведеним і таким що ґрунтується на вимогах цивільного законодавства той факт, що дозвіл на відчуження майна від 12 листопада 2004 року втратив чинність в результаті припинення підприємства, якому він був виданий, оскільки згідно вимог ст. 104 ч.1 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення ) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб, майно, права та обов"язки переходять до правонаступників.

З досліджених матеріалів вбачається, що 31 червня 2006 року наказом Міністра Оборони України № 7 про реорганізацію Головного управління торгівлі тилу Міністерства Оборони України, припинено діяльність Головного управління торгівлі тилу Міністерства Оборони України та реорганізовано його шляхом приєднання до державного господарського об"єднання "Військторгсервіс", визначеного останнього, при цьому, правонаступником всіх майнових прав та обов"язків Головного управління торгівлі тилу Міністерства Оборони України.

05 квітня 2007 року наказом Міністра Оборони України № 135 про реорганізацію державного підприємства Міністерства Оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" , реорганізувавши його шляхом приєднання до концерну "Військторгсервіс", визначивши останнє правонаступником всіх майнових прав та обов"язків державного підприємства Міністерства Оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування.". Таким чином до зазначених правонаступників перейшли усі права та обов"язки, в тому числі дозвіл на реалізацію нерухомого майна.

Таким чином, внаслідок реорганізації Головного управління тилу Міністерства Оборони України його правонаступником стало ДГОК "Військторгсервіс" та до останнього перейшли права та обов"язки реорганізованого підприємства, в тому числі і щодо дозволу на відчуження майна від 12 листопада 2004 року.

Суд не вважає, що спірне майно було продане відповідачу ОСОБА_1 з порушенням Порядку відчуження об"єктів державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2007 року № 803, оскільки дозвіл на відчуження спірного майна було видано до затвердження цього Положення, а згідно ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, якщо вони пом"якшують або скасовують відповідальність.

Суд зазначає при цьому, що жодних доказів визнання недійсними публічних торгів та протоколу проведення публічних торгів з продажу спірного приміщення прокурором не подано.

Крім того, за загальним правилом статті 215 ЦК України підставою визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі , - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до вимог статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до вимог статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Права особи в такому разі, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, визначеного статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі , мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Суд сприяє всебічному та повному з"ясуванню обставин справи.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення;примусове виконання обов"язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Таким чином, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який залежить від виду порушення і який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Судом встановлено що Міністерство Оборони України не було стороною оспорюваного договору купівлі-продажу, а прокурор вважає, що майно вибуло з його володіння не з волі МОУ, тому суд вважає звернення прокурора із позовом про визнання такого договору недійсним - безпідставним та недоведеним.

Відповідно до вимог ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод була ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року.

Рішення Європейського Суду з прав людини є обов"язковими для застосування для кожної з країн - учасниць Конвенції, а відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди зобов"язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду, як джерело права.

Оскільки позиція ЄСПЛ полягає в тому, що особа - суб"єкт приватного права не може відповідати за помилки державних органів при укладенні останніми відповідних договорів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан посилаючись на те, що вони при укладенні цих договорів допустили перевищення повноважень.

Суд вважає, що визнання недійсним договору, відповідно до якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Суд також зазначає, що представником відповідача доведено, що позивачем пропущено також і строк звернення до суду з згаданим позовом, визначений ст. 257 ЦК України, оскільки достовірно знаючи ще в 2009 році про існування документів, які були підставою для укладення в майбутньому договорів про відчуження нерухомого майна, в тому числі і спірного об"єкту, позивач повинен був вжити, однак не вжив відповідних заходів у визначені законом терміни.

Однак, оскільки суд вважає, що позов прокурора є необґрунтованим, підстав для застосування строку позовної давності суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 3, 11, 12, 15, 16, 92, 202, 203, 215, 216, ч. 3 ст. 249, 330, 388, 1212, 1213 ЦК України, ст. ст. 10, 11,15, 57, 60, 88, 208, 209, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні уточнених позовних вимог заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України до концерну "Військторгсервіс", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 вересня 2008 року, укладеного між концерном "Військторгсервіс" з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у випадку оскарження -після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Тернопільської області через Чортківський районний суд протягом 10 днів з часу його оголошення, або в той же строк з часу отримання його копії.

Суддя (підпис)

Копія вірна:

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/969/13-ц

Рішення набрало законної сили " " ____________________ року.

Суддя: Л. М. Запорожець

Копію рішення видано " " ______________________ року.

Секретар: