ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.02.09Справа №2а-8503/08/4
о 13:03
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Циганової Г.Ю. , при секретарі Заєвській Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача – Яковлєв О.О.;
від відповідача – Ковальов О.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Прокурора м. Сімферополя
до Сімферопольської міської ради
про визнання незаконним і нечинним пункту рішення та спонукання до виконання певних дій
Суть спору: До Окружного адміністративного суду АР Крим звернувся з адміністративним позовом прокурор м. Сімферополя до Сімферопольської міської ради про визнання незаконним і нечинним пункту 1 рішення 41-ї сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 30.10.2008 року № 648 «Про затвердження Положення про стоянки таксомоторного транспорту в м. Сімферополі» в частині затвердження розділу 7 «Блокування коліс транспортних засобів в місцях розташування стоянок таксі» Положення про стоянки таксомоторного транспорту в м. Сімферополь, зобов'язання відповідача невідкладно опублікувати в газеті «Південна столиця» резолютивну частину постанови суду після набрання постановою законної сили, покладення судових витрат на відповідача.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.12.2008 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, пояснив суду, що зазначений нормативно-правовий акт не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Також вважає, що відповідачем зазначене рішення прийнято з перевищенням наданих йому законом повноважень, зокрема, в частині встановлення порядку блокування коліс транспортних засобів в місцях розташування стоянок таксі. Вказав, що позивачем на зазначене рішення принесено протест від 21.11.2008 року № 422-вих/08, відповідач від його розгляду ухиляється.
Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених в цих запереченнях.
В судовому засіданні 20.01.2009 встановлено невиконання відповідачем вимог резолютивної частини ухвали суду від 08.12.2008 щодо зобов'язання опублікування оголошення про відкриття провадження в цивільній справі щодо оскарження нормативно-правового акту у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений у відповідності до ч. 3 ст. 171 КАС України, в зв’язку з чим суд ухвалив відкласти розгляд справи до 02.02.2009 і надати відповідачу строк для виконання вимог суду.
В судове засідання 02.02.2009 представник відповідач не з'явився, доказів опублікування оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі не надав, причин неявки суду не повідомив, у зв’язку з чим судом постановлено окрему ухвалу про усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону відповідачем, який не виконав вимог суду про надання оголошення.
В судове засідання 17.02.2009 представником відповідача суду надана копія оголошення в газеті «Південна столиця» від 23.01.2009 про відкриття провадження у справі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 8 частини першої статті 3 КАС України визначено, що позивачем в адміністративній справі може бути суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Такий суб'єкт владних повноважень може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 50 КАС України, до переліку яких віднесено також випадки, встановлені іншими законами (пункт п'ятий частини першої статті 50 КАС України).
Згідно з частинами першою та четвертою статті 21 Закону України від 05.11.1991 року №1789-XII «Про прокуратуру», протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. У цьому випадку прокурор у адміністративній справі може бути позивачем і не повинен визначати орган чи особу, в інтересах якої він звертається до суду з позовною заявою (п. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»).
Відповідно до ст. 171 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Таким чином, позивач має право звернення до суду з даним адміністративним позовом, зазначений спір є справою адміністративної юрисдикції і її належить розглядати за правилами, встановленими КАС України.
Судом встановлено, що рішенням 41-ї сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 30.10.2008 року № 648 затверджено Положення про стоянки таксомоторного транспорту в м. Сімферополі, розділом 7 якого, передбачені випадки, за яких застосовується блокування коліс транспортних засобів в місцях розташування таксі, встановлений порядок блокування і розблокування коліс, порядок оплати тарифу за розблокування коліс.
При цьому серед випадків, за яких застосовується блокування коліс вказано порушення водіями транспортних засобів п.п. «е» п. 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху України, зупинка транспортних засобів, які не мають договору (талону до договору) на право користування стоянкою, не обладнаних як таксі та інші випадки.
Судом також встановлено, що прокурор м. Сімферополя звернувся з протестом на рішення 41-ї сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 30.10.2008 року № 648 «Про затвердження Положення про стоянки таксомоторного транспорту в м. Сімферополі», який відповідачем у строк, встановлений ст. 21 Закону України від 05.11.1991 року №1789-XII «Про прокуратуру», не розглянуто.
Суд погоджується з доводами позивача щодо перевищення позивачем своїх повноважень під час видання оскаржуваного правового акту, оскільки жодним законодавчим актом органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями щодо притягнення до відповідальності водіїв, які порушили Правила дорожнього руху, зокрема, розмістили транспортні засоби з порушенням встановлених правил.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України, відповідно до ст. 92 Конституції України.
Згідно із ч. 16 ст. 6 Закону України від 30.06.1993 року №3353-ХІІ «Про дорожній рух» міські та районні ради народних депутатів можуть накладати адміністративні стягнення за порушення законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки тільки у межах своєї компетенції.
Відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів передбачена ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. ст. 221, 222 КУпАП (в редакції, чинній на момент розгляду справи) розгляд справ про зазначені правопорушення віднесено до компетенції районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (суддів) або органів внутрішніх справ (міліції). Згідно із редакцією КУпАП, що була чинною на момент видання оскаржуваного рішення, розгляд таких справ здійснювався виключно судами.
Ніякий інший орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій не наділені повноваженнями щодо притягнення особи до відповідальності за порушення ст. 122 КУпАП.
Крім того, суд вважає, що встановлення спеціального механічного пристрою блокування на колесо автомобіля призводить до обмеження права власника автомобіля щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном.
З метою забезпечення провадження в адміністративній справі, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 1211, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 1321, 2061 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції вправі тимчасово затримати транспортний засіб шляхом блокування, що передбачено ч. 1 ст. 2652 КУпАП (в редакції, чинній на момент розгляду справи). Інших випадків за яких можливе блокування транспортних засобів, посадових осіб, які вправі вчиняти ці дії Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено.
В редакції КУпАП, чинній на момент прийняття рішення від 30.10.2008 року № 648 тимчасове затримання транспортного засобу шляхом блокування взагалі не було передбачено ні серед заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, ні серед видів адміністративних стягнень.
Повноваження міських рад визначені ст. 143 Конституції України, ст.ст. 25, 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні». Відповідачем у справі не наведено жодного доказу і не обґрунтовано того, що прийняття зазначеного рішення, в тій його частині що оскаржується, відбулось в межах повноважень органу місцевого самоврядування.
З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що спірне рішення в частині затвердження розділу 7 Положення про стоянки таксомоторного транспорту в м. Сімферополі прийнято відповідачем з порушенням вимог закону, перевищенням наданих йому повноважень і підлягає визнанню незаконним і нечинним.
Відповідно до ч. 11 ст. 171 КАС України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
У зв’язку зі складністю справи судом 17.02.09 оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 20.02.09 постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 171 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати незаконним і нечинним п. 1 рішення 41-ї сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 30.10.2008 року № 648 «Про затвердження Положення про стоянки таксомоторного транспорту в м. Сімферополі» в частині затвердження розділу 7 «Блокування коліс транспортних засобів в місцях розташування стоянок таксі» Положення про стоянки таксомоторного транспорту в м. Сімферополь.
Зобов'язати Сімферопольську міську раду невідкладно опублікувати резолютивну частину постанови суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено рішення 41-ї сесії Сімферопольської міської ради V скликання від 30.10.2008 року № 648 «Про затвердження Положення про стоянки таксомоторного транспорту в м. Сімферополі», після набрання постановою законної сили.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя підпис Циганова Г.Ю.