АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1080/15 Справа № 201/7332/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Красвітної Т.П.

за участю секретаря Самокиша О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2014 року по справі

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року до суду звернулась ОСОБА_3 із зазначеною позовною заявою, посилаючись на ті обставини, що 30 жовтня 2013 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання. Оскільки відповідачка належним чином договірні зобов'язання не виконує, просила договір розірвати та визнати ОСОБА_3 такою, що набула право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені. Розірвано договір довічного утримання, укладений 30 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, який посвідчений державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Заносієнко Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 3-1463. Визнано ОСОБА_3 такою, що набула право власності на квартиру АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат та стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 3230 грн. та 243,6 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2014 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 30 жовтня 2013 року було укладено договір довічного утримання, який посвідчений державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Заносієнко Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 3-1463 (а.с.10).

Відповідно до умов п.п. 1, 3, 9 Договору позивачка передала у власність відповідачці квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_3 на праві власності, а відповідачка зобов'язалась довічно повністю утримувати, забезпечувати позивачку приписаними ліками за рахунок відчужувача, а саме: прибирати, прати, стригти за потребою; забезпечувати догляд за лежачою хворою; сплачувати комунальні послуги і послуги телефонного зв'язку за рахунок набувача; здійснювати необхідні закупівлі за рахунок позивачки; зберігати в безоплатному довічному користуванні вказану квартиру; поховати позивачку за свої кошти за православним звичаєм та встановити надгробок.

Також, згідно пункту 11 даного Договору відповідачка зобов'язувалася надавати позивачці матеріальне забезпечення з утримання (догляду), у розмірі 200 грн. на місяць.

Ст. 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини (п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України).

Встановивши, що відповідачка належним чином не виконувала своїх обов'язків, передбачених договором довічного утримання, суд першої інстанції на підставі вказаної норми матеріального права прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про розірвання договору довічного утримання.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.

Зокрема, з наявних в матеріалах справи копій квитанцій про переказ грошових коштів поштою на ім'я ОСОБА_3 від 31 липня, 22 серпня, 25 вересня, 27 жовтня 2014 року убачається, що зазначені кошти апелянтом перераховувались вже після звернення ОСОБА_3 до суду (а.с.57-59).

Деталізація телефонних дзвінків, надана відповідачкою ОСОБА_5 як підтвердження її догляду за ОСОБА_3, не може свідчити про належне виконання договору довічного утримання, умовами якого телефонні дзвінки як обов'язок набувача по утриманню відчужувача не передбачені.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, доводи апеляційної скарги, що рішення суду ґрунтується на неправдивих свідченнях свідків позивачки ОСОБА_6, ОСОБА_7 зводяться до переоцінки доказів та висновків суду не спростовують.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно обмежив права відповідачки у наданні доказів, відмовивши у задоволенні клопотання про допит свідків, колегія суддів відхиляє як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання представника відповідачки про виклик свідків у судовому засіданні 04 грудня 2014 року перед проведенням судових дебатів не може свідчити про порушення судом норм процесуального права, які можуть призвести до скасування рішення, оскільки положення ч.1 ст. 131 ЦПК України щодо обов'язку подати свої докази до початку розгляду справи по суті судом ОСОБА_8 роз'яснено 24 липня 2014 року (а.с.37).

Крім того, як убачається з журналів судових засідань, у судових засіданнях 10 жовтня, 06 листопада 2014 року брали участь представники відповідачки, яким роз'яснювалися права, у тому числі і заявляти клопотання.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді