КОПІЯ
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
Справа № 680/1120/14-ц
Провадження № 22-ц/792/275/15
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2015 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Баса О.Г.,
суддів - Матковської Л.О., Федорової Н.О.,
при секретарі - Бондарі О.В.,
з участю: позивача - ОСОБА_1 та
її представника - ОСОБА_2,
представника відповідача - Ковальського П.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Новоушицьке автотранспортне підприємство 16843» на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новоушицьке автотранспортне підприємство 16843» про стягнення компенсації за невикористані відпустки,
в с т а н о в и л а:
6 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначила, що з 8 вересня 1980 року по 30 листопада 2012 року вона працювала фельдшером спецмедпункту на Приватному акціонерному товаристві «Новоушицьке автотранспортне підприємство 16843» (далі - ПрАТ «Новоушицьке АТП 16843»). Наказом голови правління ПрАТ «Новоушицьке АТП 16843» № 11 від 30 листопада 2012 року її звільнено з займаної посади за згодою сторін.
За період роботи на зазначеному підприємстві з 1981 року по 2008 рік вона систематично не використовувала щорічні відпустки та компенсацію за них не отримувала. Загальна сума заборгованості - 3175 грн. 21 коп. Всупереч вимогам чинного законодавства, при звільнені їй також не було виплачено заборговану компенсацію.
А тому, просила суд стягнути з ПрАТ «Новоушицьке АТП 16843» на її користь 3175 грн. 21 коп. компенсації за невикористані щорічні відпустки.
Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Новоушицьке АТП 16843» на користь ОСОБА_1 заборгованість по компенсації за невикористані відпустки у розмірі 3175 грн. 21 коп. Вирішено питання про судові витрати.
________________________________________________________________________________________________
Доповідач у першій інстанції Яцина О.І. Провадження № 22-ц/792/275/15
Суддя-доповідач Федорова Н.О. Категорія № 53
Непогоджуючись з рішенням суду, представник ПрАТ «Новоушицьке АТП 16843» подав апеляційну скаргу, у якій просить його змінити в частині стягнення компенсації за невикористані відпустки в розмірі 3175 грн. 21 коп., зменшивши його до 600 грн. 67 коп.
Вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають їм.
Так, судом взято до уваги довідку про розмір заборгованості за невикористані відпустки ОСОБА_1, яка не відповідає «Вимогам до оформлення документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55. Зокрема, довідка не підписана керівником та бухгалтером, не завірена печаткою, відсутній штамп з вихідною нумерацією.
Крім того, позивачкою надано копію особової картки, з якої неможливо визначити за які роки є заборгованість по відпустках і скільки днів.
Натомість, бухгалтерський облік у ПрАТ «Новоушицьке АТП 16843» вівся недбало, тому відсутні табелі виходу на роботу, розрахунково-платіжні відомості про заробітну плату.
Суд не врахував, що відповідно до розрахунку компенсації за невикористані відпустки, зробленого ОСОБА_1, компенсацію необхідно виплатити за 184 дні невикористаної відпустки. Проте, у розрахунку суду відсутні дані про кількість днів невикористаної відпустки за кожен рік. На його думку, виходить, що позивачці слід виплатити компенсацію за 7,67 років, а не за 8 років.
Крім того, вважає, що ОСОБА_1, проводячи розрахунок середньомісячної заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, незаконно виключила з нього 297 днів, протягом яких вона працювала. Вказане підтверджується журналами щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв. Отже, суд, ухвалюючи рішення, порушив ч. 2 п. 2 абзацу 6 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Вважає, що розрахунок компенсації має бути наступним. Сумарний заробіток за останній рік роботи становить 1219 грн. 93 коп. Його необхідно розділити на 365 днів, за виключенням 10 днів святкових та неробочих. В результаті середньоденний заробіток буде складати - 3 грн. 44 коп. Дану суму слід помножити на 184 дні невикористаної відпустки. Отже, розмір компенсації становить 632 грн. 96 коп. З неї слід відрахувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 22 грн. 79 коп. та військовий збір - 9 грн. 50 коп. Виходячи з вищевикладеного, ПрАТ «Новоушицьке АТП 16843» визнає заборговану компенсацію у розмірі 600 грн. 67 коп. за 184 дні невикористаної відпустки.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення вважає законним та обґрунтованим.
На його думку, наведений розрахунок заборгованої компенсації представником ПрАТ «Новоушицьке АТП 16843» в апеляційній скарзі не відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
У судовому засіданні апеляційного суду апелянт підтримав апеляційну скаргу, з мотивів, які в ній зазначені.
Позивачка та її представник заперечили проти апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним та обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Встановлено, що позивачка з 8 вересня 1980 року по 30 листопада 2012 року працювала у ПрАТ «Новоушицьке АТП 16843».
Відповідно до наказів № 41-о від 4 червня 1985 року, № 59-о від 17 серпня 1987 року, № 64 від 22 серпня 1988 року, № 3 від 4 січня 1990 року, № 51 від серпня 1991 року, № 18 від 1 червня 1992 року, № 53 від 15 листопада 1993 року, № 1 від 3 січня 1994 року, № 51 від 1 листопада 1995 року, № 48 від 1 листопада 1996 року, № 12 від 1998 року, № 10 від 1 серпня 2001 року, № 6 від 3 травня 2001 року, № 1 від 8 січня 2003 року, № 3 від 10 січня 2003 року ОСОБА_1 відбула відпустки за відпрацьовані попередні роки (а.с. 15-30).
Виплата компенсації за невикористані відпустки останній у 2012, 2013 роках не здійснювалась, що підтверджується повідомленням відповідача № 25 від 11.09.2014 року (а.с. 32).
Докази про таку компенсацію в інших роках у матеріалах справи також відсутні.
Заробітна плата ОСОБА_1 за останній рік роботи, тобто за період з листопада 2011 року по жовтень 2012 року включно, складає 1219 грн. 93 коп., що підтверджується довідкою ПрАТ «Новоушицьке АТП» від 17 листопада 2014 року № 34 (а.с. 59).
Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Відповідно до п. а) п. 1, п. 2, п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року цей Порядок застосовується у випадках виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки. Нарахування компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Враховуючи вищевикладені норми та відсутність у матеріалах справи доказів виплати позивачці компенсації за невикористані щорічні відпустки за період з 1 грудня 2002 року по грудень 2011 року та доказів надання їй щорічної відпустки у зазначених роках, суд першої інстанції правильно, виходячи з її права на 24 дні щорічної відпустки, в межах позовних вимог, здійснив розрахунок компенсації за 184 дні її невикористання.
Зокрема, суд вірно, зазначив, що оскільки за останніх 12 місяців роботи перед звільненням (листопад 2011 року - жовтень 2012 року) позивачка отримала 1219 грн. 93 коп. заробітної плати (у листопаді 2011 року - 583 грн. 97 коп., у травні - 635 грн. 96 коп.), то виходячи із фактично відпрацьованого нею часу (у листопаді 2011 року - 30 днів, у травні 2012 року з урахуванням святкових - 28 днів), середньоденний заробіток буде становити 21 грн. 033 коп. (1219,93 грн. : 58 днів). Враховуючи, що кількість днів невикористаної відпустки, що визнається відповідачем, становить 184 дні, то розмір компенсації складає 3870 грн. 12 коп. (184 дні х 21,033). Оскільки відрахування до Пенсійного фонду України та податок з доходів фізичних осіб є обов'язковими платежами до бюджету, то суд правильно, виходячи з меж позовних вимог, стягнув зазначену компенсацію з відрахуванням зазначених платежів, - 139 грн. 25 коп. та 555 грн. 66 коп. відповідно, що становить 3175 грн. 21 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд взяв до уваги неналежний доказ - довідку про розмір заборгованості за невикористані відпустки ОСОБА_1, оскільки вона не підписана керівником та бухгалтером, не завірена печаткою, на ній відсутній штамп з вихідною нумерацією, не заслуговують на увагу. Так, як вбачається з рішення, суд першої інстанції, мотивуючи його, здійснив самостійний розрахунок заборгованості по компенсації за невикористані щорічні відпустки, без зазначення та посилання на вказану довідку.
Що стосується недбалості ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, що із тверджень відповідача, позбавляє його можливість визначити дійсний розмір вищевказаної компенсації та наявність у позивачки права на неї, то апеляційний суд виходить з того, що обов'язок по його правильному веденню лежить на роботодавцеві, а не на ОСОБА_1 Натомість, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про неправильність рішення суду першої інстанції в частині нарахуванні компенсації за 184 дні, а не за 192 дні (8 років), оскільки суд діяв відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України в межах позовних вимог.
Також не ґрунтуються на вимогах закону посилання в апеляційній скарзі на порушення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (надалі Порядок), оскільки отриманий позивачкою заробіток на останні 12 місяців роботи слід було ділити на 365 днів за відрахуванням святкових та неробочих, а не 58 днів.
Так, відповідно до п. 7 зазначеного Порядку нарахування компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
З матеріалів справи, зокрема з довідки, виданої 17.11.2014 року ПрАТ «Новоушицьке АТП 16843», вбачається, що позивачка за період з листопада 2011 року по жовтень 2012 року включно отримувала заробітну плату лише двічі: у листопаді 2011 року у розмірі 583 грн. 97 коп. та у травні 2012 року - 635 грн. 96 коп. (а.с. 59). Враховуючи дані зазначеної довідки та відсутність доказів, які б підтверджували інше, суд прийшов до правильного висновку про те, що саме в зазначених місяцях остання і працювала.
Що стосується журналів щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв, в якому за кожен день огляду, в тому числі і за інші дні, не зазначені в довідці про заробітну плату, в графі є підпис медичного працівника ОСОБА_1, то він ніяким чином не підтверджує оплату останній її роботи в ці інші дні, що унеможливлює, з його урахуванням, зробити розрахунок компенсації відповідно до Порядку.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Новоушицьке автотранспортне підприємство 16843» відхилити.
Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова