ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  

10 лютого 2009 р.

Справа № 20/110

Господарський суд Івано-Франківської областіу складі:

Судді Кобецької Світлани Миколаївни

При секретарі Колісник Оксані Михайлівні

  Розглянувши матеріали:

за позовом         ТзОВ "Поділляагротранс",  вул.Сергеєва-Ценського, 14, м.Вінниця, 21034;

до відповідача   ТзОВ "Рогатин-Корм",  вул. Галицька, 18А, м.Рогатин, Івано-Франківська

                           область,77000;

про стягнення заборгованості.

Представники:

Від позивача:    Фостаковський Д.М.-представник, (довіреність б/н від 20.01.09р.);

Від позивача:     КочубинськаТ.М.- представник, (довіреність № 11/24-1 від 24.11.08р.);

Від відповідача: Кендишин В.Ф.- представник, (доручення № 098/21 від 20.11.08р.).

СУТЬ СПОРУ:  заявлено позов про стягнення  515486,40грн. -  заборгованості за

                             поставлений товар, 25461,18грн. - пені, 103599,20грн. -

                             штрафу, 3182,65грн. - 3% річних, 20507,61грн. - інфляційних нарахувань.

      В судовому засіданні  15.01.2009р. оголошувалась перерва до 10.02.2009р.

   

   Представники позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали,  вказуючи при цьому на:

- невиконання договорів поставки№ 09/03-ОСН від 03.09.2008р., № 09/05-ОСН від 05.09.2008р.,

  № 09/17-ОСН від 17.09.2008р., зокрема п.2.2, що передбачає порядок оплати за поставлений

  товар;

-  видаткові накладні № РН-0000223 від 08.09.2008р., № РН-0000224 від 08.09.2008р.,

  № РН-0000234 від 15.09.2008р., № РН-0000242 від 18.09.2008р.; податкові накладні № 223 від

  08.09.2008р., № 224 від 08.09.2008р., № 234 від 15.09.2008р.,   № 242 від 18.09.2008р.; якісні

  посвідчення виробника № 1386 від 13.09.2008р., № 1339 від 08.09.2008р., № 1296 від

  01.09.2008р., № 1298 від 01.09.2008р., що підтверджують поставку товару відповідачу;

-  акт звірки розрахунків між сторонами від 31.12.2008р., який вказує, що відповідач визнає

  суму основого  боргу за поставку товару;

-  п.5.2 та п.5.3 вище вказаних договорів поставки, що передбачають можливість нарахування

  відповідачу пені та штрафу за несвоєчасну оплату за поставлений товар;

-  ст.625 України, згідно якої відповідачу нараховано 3% річних від простроченої суми та

  інфляційні за весь час прострочення.

       Представник відповідача заперечив проти позову.  Свої заперечення  виклав у відзиві на позовну заяву  № 359/09-01 від 14.01.2009р., вказуючи при цьому на:

-  те, що ним не сплачено кошти за поставку товару, оскільки позивачем порушено

  п.3.3 договорів поставки, а саме разом з товаром не подано товарної накладної, податкової

   накладної та якісне посвідчення виробника;

- те що, на думку відповідача позивачем не доведено факту передачі товару йому, так як

  не подано актів відвантаження  чи прийому-передачі товару, інших документів.

     Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд, -

                                                   в с т а н о в и в :

        Між ТзОВ "Поділляагротранс" та ТзОВ "Рогатин-Корм" укладено договори поставки

№ 09/03-ОСН від 03.09.2008р., № 09/05-ОСН від 05.09.2008р., № 09/17-ОСН від 17.09.2008р., згідно з якими продавець (позивач) передає, а покупець (відповідач) приймає та оплачує товар, а саме: олію соняшникову нерафіновану першого сорту українського походження, що відповідає по якості ДСТУ 4492:2005.

     Як вбачається з матеріалів справи,  на виконання вимог п.3.3 вище вказаних договорів поставки, постачальник поставив покупцю товар, передбачений умовами договору, а  разом з товаром надав покупцю оригінали наступних документів, зокрема:

- товарні (видаткові) накладні № РН-0000223 від 08.09.2008р., № РН-0000224 від 08.09.2008р.,

  № РН-0000234 від 15.09.2008р., № РН-0000242 від 18.09.2008р.

- податкові накладні № 223 від 08.09.2008р., № 224 від 08.09.2008р., № 234 від 15.09.2008р.,

  № 242 від 18.09.2008р.;

- якісні посвідчення виробника № 1386 від 13.09.2008р., № 1339 від 08.09.2008р., № 1296

  від 01.09.2008р., № 1298 від 01.09.2008р.

        Відповідно до п.2.2 договорів оплата за товар здійснюється протягом 5-ти  банківських

днів з моменту поставки товару.

    Відповідачем здійснено часткову оплату товару у сумі 2509,60грн, що підтверджується банківською випискою від 10.10.2008р. та листом  № 101008 (вх.) від 10.10.2008р., наданим відповідачем. За договорами поставки № 09/05-ОСН від 05.09.2008р., № 09/17-ОСН від 17.09.2008р. оплата за поставлений товар, відповідачем не проводилась.

       Таким чином станом на 02.12.2008р. за відповідачем рахується борг в сумі 515486,40грн.

    У випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець зобов"язаний сплатити постачальнику від вартості несплаченого товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, за кожний календарний день прострочення поставки (п.5.2 договорів). Таким чином, відповідачу нараховано пеню в сумі 25461,18грн.

       Як встановлюють п.5.3 договорів, за однобічну необгрунтовану відмову від виконання своїх зобов"язань протягом дії даних договорів, винна сторона виплачує штраф у розмірі 20% суми договору і відшкодовує збиток, що понесла інша сторона на момент відповідного письмового повідомлення про відмовлення. Як наслідок, відповідачу нараховано штраф в сумі 103599,20грн.

       Враховуючи приписи ст. 625 ЦК України,  що встановлюють відповідальність за

порушення грошового зобов"язання, відповідачу нараховано 3% річних від простроченої суми, що складає 3182,65грн. та суму інфляційних нарахувань за весь час прострочення, що складає 20507,61грн.

       В адресу відповідача  направлялась вимога про оплату заборгованості за поставлений товар № 11/21-02 від 21.11.2008р. Однак, вона залишилась без належного реагування з боку відповідача.

       Крім того,   між сторонами 31.12.2008р. підписано акт звірки розрахунків, який вказує на те, що відповідач підписуючи такий акт,  фактично визнав суму боргу у розмірі 515486,40грн.

     Беручи до уваги вище викладене, суд вважає за правильне задоволити позов, при цьому  враховуючи наступне:

       Договори поставки  № 09/03-ОСН від 03.09.2008р., № 09/05-ОСН від 05.09.2008р., № 09/17-ОСН від 17.09.2008р., укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними,  якщо їх  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо вони не визнані судом недійсними (ст.204 ЦК України).      

        Статтею 712 ЦК України встановлено,  що за договором  поставки продавець  

(постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у

встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

     У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

       Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до  звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

         Як вказує частина 1статті 527 ЦК України, боржник зобов"язаний виконати свій

обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

     Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

        Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

      Приписи ч.1 ст. 625 ЦК України встановлюють відповідальність за порушення грошового                 зобов'язання, зокрема, боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

    Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

       Таким чином, враховуючи те, що відповідачем  не виконано п.2.2 договорів поставки

№ 09/03-ОСН від 03.09.2008р., № 09/05-ОСН від 05.09.2008р., № 09/17-ОСН від 17.09.2008р.,  що передбачають порядок оплати за поставлений товар та те, що між сторонами підписано акт звірки розрахунків, який вказує, що відповідачем визнано борг в сумі 515486,40грн.,  у суду відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

    Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

        З огляду на вимоги ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які  він посилався, як на підставу своїх вимог. Доводи відповідача визнаються судом непереконливими. Що стосується не визнання відповідачем факту поставки товару, то воно  спростовується підписами уповноваженої відповідачем особи за довіреностями: ЯПЛ № 165701 від 08.09.2008р., ЯПЛ

№ 165713 від 18.09.2008р. на отримання від позивача товару, скріпленого печаткою відповідача (копії видаткових накладних  № РН-0000223 від 08.09.2008р., № РН-0000224 від 08.09.2008р.,  № РН-0000234 від 15.09.2008р., № РН-0000242 від 18.09.2008р.  наявні в матеріалах справи).

      Отже, вимога позивача про стягнення  515486,40грн. -  заборгованості за                               

поставлений товар, 25461,18грн. - пені, 103599,20грн. - штрафу, 3182,65грн. - 3% річних, 20507,61грн. - інфляційних нарахувань правомірна та підлягає задоволенню.

         Приписи ст.44 ГПК України, вказують, що до складу судових витрат входить оплата

послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. В спірному випадку стороною документально підтверджено сплату адвокатських послуг за договором № 1-24/11 про надання правової допомоги та юридичних послуг, від 24.11.2008р., актом виконаних робіт, платіжним дорученням № 819 від 03.12.2008р. За таких обставин суд з урахуванням вимог, що звичайно ставляться, прийшов до висновку про правомірність вимоги позивача щодо відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 25000,00 грн.

     Враховуючи приписи ст.49 ГПК України,  судові витрати покласти на відповідача.    

 

     Керуючись ст. 124 Конституції України,ст.ст. 204, 509, 526, 527, 549, 712  Цивільного

кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 44, 49, 82-84

Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рогатин-Корм",  вул. Галицька, 18А, м.Рогатин, Івано-Франківська область, 77000 (р/р 260090100853 в ТОВ КБ "Фінансова ініціатива", МФО 380054, код ЄДРПОУ 13655286) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс",  вул.Сергеєва-Ценського, 14, м.Вінниця, 21034 (р/р 2600348010313 у Вінницькій філії ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 302786, код ЄДРПОУ 33553300) -   515486,40грн. -  заборгованості за  отриманий товар, 25461,18грн. - пені, 103599,20грн. - штрафу, 3182,65грн. - 3% річних, 20507,61грн. - інфляційних нарахувань, 6682,37грн. - державного мита, 118,00грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  25000,00грн. - витрат по оплаті послуг адвоката.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

    Суддя                                                     С.Кобецька

                                                                              Рішення підписано  12.02.2009р.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

помічник судді І.В.Григорчук