Номер провадження: 22-ц/785/1459/15

Головуючий у першій інстанції Пепеляшков О. С.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24.07.2014 року по справі за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про припинення договорів поруки,-

встановила:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося з вказаним позовом до суду (а. с. 2-5 т. 1), який уточнило (зменшило) в ході розгляду справи (а. с. 105-109 т. 1) та просило стягнути з відповідачки на свою користь: заборгованість за кредитним договором № 010/03-5/659 від 24.11.2006 року в сумі 45 261,18 грн. в тому числі нараховану пеню - 45 261,18 грн.; заборгованість за кредитним договором № 010/3-0-1/77 від 24.04.2008 року в сумі 3 183 847,67 грн., в тому числі заборгованість за кредитом - 2 724 446,61 грн., заборгованість за відсотками - 221 280,94 грн.; нараховану пеню - 183 990,84 грн., заборгованість за відсотками - 1 336,95 дол. США, що еквівалентно - 10 686,24 грн.; нараховану пеню - 5 435,14 дол. США, що еквівалентно - 43 443,04 грн.; заборгованість за кредитним договором № 010/3-0-1/70 від 18.04.2008 року в сумі 51 599 959,80 грн., в тому числі заборгованість за кредитом - 47 442 340,95 грн., заборгованість за відсотками - 3 853 291,15грн., нараховану пеню - 3 353 644,71 грн.; заборгованість за відсотками - 186 130,43 грн., нараховану пеню - 234 546,56 грн.; заборгованість за кредитним договором № 010/42-1/114 від 25.03.2011 року в сумі 5 687 495,21 грн., в тому числі заборгованість за кредитом - 4 300 000 грн.; заборгованість за відсотками - 910 449 14 грн., нараховану пеню - 477 046,07 грн.; заборгованість за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/007 від 28.04.2011 року в сумі 21 817,09 грн., з яких заборгованість зі сплати процентів за гарантіями - 20 885,24 грн., заборгованість зі сплати пені за несплачені проценти за гарантіями - 931,85 грн.; заборгованість за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/008 від 28.04.2011 року в сумі 29 089,46 грн., з яких заборгованість зі сплати процентів за гарантіями складає 27 847 грн., заборгованість зі сплати пені за несплачені проценти за гарантіями - 1 242,46 грн.; заборгованість за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/009 від 28.04.2011 року в сумі 155 601,76 грн., з яких заборгованість з відшкодування коштів сплачених банком на вимогу беніфіциара складає 151 065,57 грн., заборгованість зі сплати процентів за гарантіями - 3 480,88 грн., заборгованість зі сплати пені за несплачені проценти за гарантіями - 155,31 грн., заборгованість зі сплати комісій - 900 грн.; заборгованість за договором про надання гарантії платежу № 019/3-0-1/070 від 22.10.2009 року в сумі 183 054,20 Евро та 100 дол. США, з яких заборгованість з відшкодування коштів сплачених банком на вимогу беніфіциара складає 176 259 Евро, заборгованість зі сплати процентів за гарантіями - 6026, 47 Евро; заборгованість зі сплати пені за несплачені проценти за гарантіями - 416, 21 Евро, заборгованість зі сплати комісій - 100 дол. США, 352,52 Евро, а також стягнути пропорційно задоволеним вимогам суму сплаченого судового збору.

Свої позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", як зазначено в рішенні суду, обґрунтовувало тим, що відповідач виступає як солідарний боржник по договорам поруки: № 12/42-1/153 від 25.03.2011 року в забезпечення зобов'язань за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 25.03.2011 року за № 010/42-1/114; договором поруки № 12/3-0-1/284 від 31.10.2013 року в забезпечення зобов'язань за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 24.04.2008 року № 010/3-0-1/77; договором поруки № 12/42-1/281 від 31.10.2008 року в забезпечення зобов'язань за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18.04.2013 року № 010/3-0-1/70; договором поруки № 12/3-0-1/316 від 28.04.2009 року в забезпечення зобов'язань за договором про надання гарантії платежу № 019/3-0-1/070 від 22.10.2009 року; договором поруки № 12/42-1/245 від 28.04.2011 року в забезпечення зобов'язань за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/007 від 18.04.2011 року; договором поруки № 12/42-1/249 від 28.04.2011 року в забезпечення зобов'язань за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/008 від 28.04.2011 року; договором поруки № 12/42-1/253 від 28.04.2011 року в забезпечення зобов'язань за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/009 від 28.04.2011 року.

Так як за основним боржником утворилась заборгованість, банк 09.04.2012 року звернувся до відповідача як поручителя з вимогою про виконання зобов'язань, але відповідач не відреагувала, у зв'язку з чим банк звернувся з позовом до суду.

Не погоджуючись з заявленим до неї позовом, ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом (а. с. 2-5 т. 2), в якому просила: припинити договори поруки, що були укладені на виконання кредитних договорів по Генеральній кредитній угоді № 010/03-1/1702, а саме: кредитний договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 25.05.2011 року № 010/42-1/114; договір поруки від 31.10.2013 року № 12/3-0-1/284 - в забезпечення зобов'язань за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 24.04.2008 року № 010/3-0-1/77; договір поруки від 31.10.2008 року № 12/42-1/281 - в забезпечення зобов'язань за кредитним договором про відкриття невідновлюваної кредитної лінії від 18.04.2013 року № 010/3-0-1/70; договір поруки від 31.10.2008 року № 12/3-0-1/276 - в забезпечення зобов'язань за кредитним договором "Про надання кредиту під іпотеку комерційної нерухомості" від 24.11.2006 року № 010/03-5/659; договір поруки від 31.10.2009 року № 12/3-0-1/316 - в забезпечення зобов'язань за договором про надання гарантії платежу від 22.10.2009 року № 019/3- 0-1/070; договір поруки від 28.04.2011 року 12/42-1/245 - в забезпечення зобов'язань за договором про надання гарантії платежу від 28.04.2011 року № 019/42-1/007; договір поруки від 28.04.2011 року № 12/42-1/249 - в забезпечення зобов'язань за договором про надання гарантії платежу від 28.04.2011 року № 019/42-1/008; договір поруки від 28.04.2011 року № 12/42-1/253 - в забезпечення зобов'язань за договором про надання гарантії платежу від 28.04.2011 року № 019/42-1/009.

Свої позовні вимоги ОСОБА_3, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовувала тим, що в кредитному договорі від 24.11.2006 року № 010/02-5/659 визначено, що у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням цього договору є комерційна нерухомість, а саме: порука TOB "Добробут" у вигляді іпотеки будівлі за адресою: АДРЕСА_1; у цьому договорі та додаткових угодах до нього відсутні відомості про те, що ОСОБА_4 є поручителем по цьому договору взагалі. Крім того, відповідачка зазначила, що договорами поруки (№ 12/42-1/153 від 25.03.2011 року в забезпечення зобов'язань за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 25.03.2011року за № 010/42-1/114; № 12/3-0-1/284 від 31.10.2013 року в забезпечення зобов'язань за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 24.04.2008 року № 010/3-0-1/77; № 12/42-1/281 від 31.10.2008 року - в забезпечення зобов'язань за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18.04.2013 року № 010/3-0-1/70; № 12/3-0-1/316 від 28.04.2009 року в забезпечення зобов'язань за договором про надання гарантії платежу № 019/3-0-1/070 від 22.10.2009 року; № 12/42-1/245 від 28.04.2011 року в забезпечення зобов'язань за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/007 від 18.04.2011 року; № 12/42-1/249 від 28.04.2011 року - в забезпечення зобов'язань за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/008 від 28.04.2011 року; № 12/42-1/253 від 28.04.2011 року в забезпечення зобов'язань за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/009 від 28.04.2011 року) передбачено спільне поручительство, оскільки зобов'язання виникли між декількома поручителями по одному договору. При цьому, поручителі несуть відповідальність перед кредитором солідарно з боржником і солідарно між собою, та виходить, що кредитними договорами передбачене тільки спільне поручительство, а тому банк і ОСОБА_3 не мали права укладати окремо між собою договір поруки, а зобов'язані були укласти спільний договір поруки разом з іншими поручителями які визначені кредитними договорами та договорами про надання гарантії платежу, а відповідно особливість спільного поручительства полягає в порядку судового стягнення заборгованості, у зв'язку з чим, позивач (на думку відповідача) не розібрався в тому, які правовідносини склалися при виконані основних кредитних договорів, неправильно сформував позовні вимоги, чим порушив вимоги договорів поруки, укладених між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3

Крім того, відповідач зазначила, що з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, тому відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на те, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя, а тому порука є припиненою, а також вказував, що відсутній обґрунтований розрахунок суми боргу, крім того, банк задовольнив свої вимоги за рахунок чисельних предметів іпотек. Наполягав на задоволенні зустрічної позовної заяви виходячи з підстав, викладених в останній.

Як зазначено в рішенні суду, представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до суду не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність та підтримку заявлених позовних вимог.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24.07.2014 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість: за кредитним договором № 010/3-0-1/77 від 24.04.2008 р. в сумі 3 183 847,67 грн., в тому числі заборгованість за кредитом - 2 724 446,61 грн., заборгованість за відсотками - 221 280,94 грн., нарахована пеня - 183 990,84 грн., заборгованість за відсотками - 10 686,24 грн.; нарахована пеня - 43 443,04 грн.; заборгованість за кредитним договором № 010/3-0-1/70 від 18.04.2008 р. в сумі 51 599 959,80 грн.; заборгованість за кредитним договором № 010/42-1/114 від 25.03.2011 р. в сумі 5 687 495,21 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом - 4 300 000 грн., заборгованість за відсотками - 910 449,14 грн.; нарахована пеня - 477 046,07 грн.; понесені судові витрати в сумі 3 441 грн., а всього стягнуто 60 474 743,68 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про припинення договорів поруки залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подали апеляційні скарги на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24.07.2014 року, в яких просять: ОСОБА_3 скасувати рішення суду від 24.07.2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у повному обсязі, а її зустрічний позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на її користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 грн., посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до винесення незаконного рішення; ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" змінити рішення суду від 24.07.2014 року, в частині відмови в задоволенні АТ "Райффайзен Банк Аваль" решти позовних вимог та задовольнити позовні вимоги АТ "Райффайзен Банк Аваль", в частині позовних вимог згідно договору поруки № 12/3-0/276 від 31.10.2008 року та договорів про надання гарантії платежу № 019/42-1/007 від 28.04.2011 року, № 019/42-1/008 від 28.04.2011 року, № 019/42-1/009 від 28.04.2011 року, № 019/3-0-1/070 від 22.10.2009 року, в іншій частині рішення суду від 24.07.2014 року залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржуване рішення, в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог, винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню в даній частині.

В судовому засіданні представники ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_3 та заперечували проти задоволення апеляційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", представник ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" підтримав апеляційну скаргу банку та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтвердив в судовому засіданні її представник, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи від неї на адресу суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів і доводів апеляційних скарг, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та залишаючи без задоволення зустрічну позовну заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 18.05.2005 року ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", повним правонаступником якого є AT "Райффайзен Банк Аваль", з однієї сторони, та Фірмою "Медтерм" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, з іншої сторони, укладено Генеральну кредитну угоду № 010/03-1/1702 (надалі - ГКУ т. 1 а. с. 15-17).

У відповідності з нею позивач зобов'язався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках ГКУ, а відповідач зобов'язався забезпечити повернення одержаних коштів та сплату нарахованих відсотків відповідно до умов цих кредитних договорів.

В рамках вказаної ГКУ від 18.05.2005 року № 010/03-1/1702 банком та TOB Фірмою "Медтерм" було укладено кредитний договір від 25.03.2011 року № 010/42-1/114 відкриття відновлювальної кредитної лінії, за яким позичальнику надано 4 300 000 грн. під 16,9 % річних строком до 16.03.2012 року (т. 1 а. с. 36-42).

Згідно п. 2.2. договору відповідач зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом щомісяця, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Додатковою угодою № 010/42-1/114/1 від 20.09.2011 року до зазначеного договору внесено зміни, якими плату за користування кредитом зменшено до 14 %. Також додатковою угодою встановлено, що позичальнику надається відстрочення сплати боргу (т. 1 а. с. 43-44).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань TOB "Фірма Медтерм" за ГКУ від 18.05.2005 року № 010/03-1/1702 банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 12/42-1/153 від 25.03.2011 року в забезпечення зобов'язань за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 25.03.2011 року № 010/42-1/114 (т. 1 а. с. 192-195).

За вказаним договором поруки поручитель зобов'язалась відповідати перед кредитором як солідарний боржник.

Додаткова угода 010/42-1/114/1 від 20.09.2011 року містить згоду поручителя ОСОБА_3 на зміну його умов.

Заборгованість за кредитним договором № 010/42-1/114 від 25.03.2011 року складає станом на 12.10.2012 року в сумі 5 687 495,21 грн., в тому числі заборгованість за кредитом - 4 300 000 грн.; заборгованість за відсотками - 910 449,14 грн., нараховану пеню - 477 046,07 грн. (т. 1 а. с. 257).

Також в рамках ГКУ від 18.05.2005 року № 010/03-1/1702 банком та TOB "Фірма Медтерм" було укладено кредитний договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 24.04.2008 року № 010/3-0-1/77, за яким позичальнику надано 1 089 000 дол. США під 11 % річних строком до 22.04.2011 року (т. 1 а. с. 45-50).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань TOB "Фірма Медтерм" за ГКУ від 18.05.2005 року № 010/03-1/1702 банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 12/3-0-1/284 від 31.10.2008 року в забезпечення зобов'язань за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 24.04.2008 року № 010/3-0-1/77 (т. 1 а. с. 226).

15.05.2009 року та 25.03.2011 року банк та поручитель укладали додаткові угоди до договору поруки, пов'язані зі зміною обсягу відповідальності (т. 1 а. с. 227, 228).

Додатковими угодами від 29.09.2008 року, 18.03.2009 року, 08.05.2009 року, 30.11.2009 року, 30.04.2009 року, 28.07.2010 року, 21.12.2010 року, 25.03.2011 року та в останнє від 20.09.2011 року до кредитного договору № 010/3-0-1/77 вносились зміни щодо ліміту кредитування та порядку погашення кредиту (т. 1 а. с. 52-77).

Останні додаткові угоди містять згоду поручителя ОСОБА_3 на зміну його умов.

Заборгованість за кредитним договором № 010/3-0-1/77 від 24.04.2008 року станом на 25.04.2014 року складає в сумі 3 379 889,25 грн., в тому числі заборгованість за кредитом - 2 724 446,61 грн., заборгованість за відсотками - 303 555,60 грн.; нараховану пеня - 351 887,04 грн. (т. 2 а. с. 145-146); а також заборгованість за відсотками - 1 336,95 дол. США, що еквівалентно - 10 686,24 грн.; нараховану пеню - 5 407,46 дол. США (т. 2 а. с. 147-148).

В рамках ГКУ від 18.05.2005 року № 010/03-1/1702 банком та TOB "Фірма Медтерм" також було укладено кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 18.04.2008 року № 010/3-0-1/70, за яким позичальнику відкрито ліміт кредитування в розмірі еквівалентному 39 000 000 грн. строком до 10.04.2009 року (т. 1 а. с. 78-83).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань TOB "Фірма Медтерм" за ГКУ від 18.05.2005 року № 010/03-1/1702 банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 12/42-1/281 від 31.10.2008 року в забезпечення зобов'язань за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18.04.2013 року № 010/3-0-1/70 (т. 1 а. с. 222).

За вказаним договором поруки поручитель зобов'язалась відповідати перед кредитором як солідарний боржник.

Строк позовної давності за п. 4.1 договору поруки його сторонами встановлено тривалістю в три роки.

Додатковими угодами від 18.04.2008 року, 05.06.2008 року, 29.09.2008 року, 18.03.2008 року, 10.04.2009 року, 08.05.2009 рок, 31.08.2009 року, 30.09.2009 року, 30.11.2009 року, 12.01.2010 року, 30.04.2010 року, 28.07.2010 року, 25.03.2011 року, 21.12.2010 року та в останнє від 20.09.2011 року до кредитного договору № 010/3-0-1/70 вносились зміни щодо ліміту кредитування та порядку погашення кредиту (т. 1 а. с. 84-121).

Останні додаткові угоди містять згоду поручителя ОСОБА_3 на зміну його умов.

18.04.2009 року, 25.03.2011 року, 20.09.2011 року банк та поручитель укладали додаткові угоди до договору поруки, пов'язані зі зміною обсягу відповідальності (т. 1 а. с. 223-225).

Позивач в заяві про зменшення позовних вимог стверджує, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18.04.2013 року № 010/3-0-1/70 при реалізації заставного майна було спрямовано на погашення кредиту в сумі 2 652 853,45 грн. та просить стягнути заборгованість по цьому договору, яка станом на 25.04.2014 року склала 51 599 959,80 грн. в тому числі заборгованість за кредитом - 47 442 340,95 грн., заборгованість за відсотками - 3 853 291,15 грн., нарахована пеня - 3 353 644,71 грн.; заборгованість за відсотками - 186 130,43 грн.; нарахована пеня - 234 546,56 грн., разом з тим сума складових заборгованості за цим договором складає 55 069 953,80 грн., а згідно розрахунку суми заборгованості за кредитом (т. 2 а. с. 141-144) сума заборгованості за ним станом на 25.04.2014 року складає разом 58 947 035,50 грн., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 47 442 340,95 грн., заборгованості за відсотками в сумі 5 285 986,64 грн., пені в сумі 6 218 707,91 грн., а також за валютною складовою кредиту - заборгованість за відсотками в сумі 23 286,68 грн., пені - 19 122,90 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, банком та TOB "Фірма Медтерм" також було укладено кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 24.11.2006 року № 010/3-0-5/659, за яким позичальнику відкрито ліміт кредитування в розмірі 500 000 дол. США строком до 24.11.2016 року (т. 1 а. с. 122-124).

Додатковими угодами від 17.12.2007 року, 28.07.2010 року, 25.03.2011 року, 20.09.2011 року до кредитного договору № 010/3-0-5/659 вносились зміни щодо ліміту кредитування та порядку погашення кредиту (т. 1 а. с. 127-131).

Разом з тим позивачем до позову не додано копії договору поруки відповідача (№ 12/3-0/276 від 31.10.2008 року на наявність якого представник позивача посилається в позовній заяві, але про відсутність якого обґрунтовано зазначає відповідач в зустрічній позовній заяві), який би забезпечував виконання договору від 24.11.2006 року № 010/3-0-5/659.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Фірма Медтерм" уклали договір про надання гарантії платежу від 28.04.2011 року № 019/42-1/007, за умовами якого гарант (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") гарантував виконання зобов'язання на суму 1 200 000 грн. строком до 01.08.2012 року (т. 1 а. с. 153-162).

Відповідач та позивач уклали договір поруки № 12/42-1/245 від 28.04.2011 року в забезпечення зобов'язань за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/007 від 28.04.2011 року, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед гарантом солідарно з принципалом (ТОВ "Фірма Медтерм") за виконання забезпечених зобов'язань (т. 1 а. с. 196-204).

Також ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Фірма Медтерм" уклали договір про надання гарантії платежу від 28.04.2011 року № 019/42-1/008, за умовами якого гарант (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") гарантував виконання зобов'язання на суму 1 600 000 грн. строком до 01.08.2012 року (т. 1 а. с. 165-171).

Відповідач та позивач уклали договір поруки № 12/42-1/249 від 28.04.2011 року в забезпечення зобов'язань за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/008 від 28.04.2011 року, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед гарантом солідарно з принципалом (ТОВ "Фірма Медтерм") за виконання забезпечених зобов'язань (т. 1 а. с. 205-212).

Також ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Фірма Медтерм" уклали договір про надання гарантії платежу від 28.04.2011 року № 019/42-1/009, за умовами якого гарант (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") гарантував виконання зобов'язання на суму 200 000 грн. строком до 01.08.2012 року (т.1 а. с. 176-185).

Відповідач та позивач уклали договір поруки № 12/42-1/253 від 28.04.2011 року в забезпечення зобов'язань за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/009 від 28.04.2011 року, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед гарантом солідарно з принципалом (ТОВ "Фірма Медтерм") за виконання забезпечених зобов'язань (т. 1 а. с. 213-221).

Раніше, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Фірма Медтерм" уклали договір про надання гарантії платежу від 22.10.2009 року № 019/3-0-1/070, за умовами якого гарант (ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") гарантував виконання зобов'язання на суму 250 000 Євро строком до 30.07.2010 року (т. 1 а. с. 136-145).

Додатковими угодами від 14.06.2010 року, 28.10.2010 року та 01.07.2011 року до договору гарантії платежу від 22.10.2009 року № 019/3-0-1/070 вносились зміни щодо строку дії гарантії тощо, яка останнім додатковим договором визначена як 30.06.2012 року включно (т. 1 а. с. 146-152).

Відповідач та позивач уклали договір поруки № 12/3-0/316 від 22.10.2009 року в забезпечення зобов'язань за договором про надання гарантії платежу № 019/3-0-1/070 від 22.10.2009 року, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед гарантом солідарно з принципалом (ТОВ "Фірма Медтерм") за виконання забезпечених зобов'язань (т. 1 а. с. 188-191).

Позивач стверджує, що заборгованість за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/007 від 28.04.2011 року складає суму 21 817,09 грн. (з яких заборгованість зі сплати процентів за гарантіями - 20 885,24 грн., заборгованість зі сплати пені за несплачені проценти за гарантіями - 931,85 грн.), заборгованість за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/008 від 28.04.2011 року - 29 089,46 грн. (з яких заборгованість зі сплати процентів за гарантіями складає 27 847 грн., заборгованість зі сплати пені за несплачені проценти за гарантіями - 1 242,46 грн.), заборгованість за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/009 від 28.04.2011 року - 155 601,76 грн. (з яких заборгованість з відшкодування коштів сплачених банком на вимогу беніфіциара складає 151 065,57 грн., заборгованість зі сплати процентів за гарантіями - 3 480, 88 грн., заборгованість зі сплати пені за несплачені проценти за гарантіями - 155,31 грн., заборгованість зі сплати комісій - 900 грн.), а заборгованість за договором про надання гарантії платежу № 019/3-0-1/070 від 22.10.2009 року зменшилась до суми 183 054,20 Евро та 100 дол. США (з яких заборгованість з відшкодування коштів сплачених банком на вимогу беніфіциара складає 176 259 Евро, заборгованість зі сплати процентів за гарантіями - 6 026, 47 Евро; заборгованість зі сплати пені за несплачені проценти за гарантіями - 416, 21 Евро, заборгованість зі сплати комісій - 100 дол. США, 352,52 Евро), проте жодного доказу наявності такої заборгованості позивачем не зазначено, відповідних розрахунків не надано.

Відповідачу було вручено вимоги про виконання порушених Фірмою "Медтерм" в формі TOB зобов'язань, які відповідач отримала 09.04.2012 року (т. 1 а. с. 236-240, 243-247).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі - ч. 1 ст. 11 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, відповідно до ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. ст. 553-554, 560, ч. 1 ст. 563, ст. ст. 569, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 60 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором № 010/3-0-1/77 від 24.04.2008 року в сумі 3 183 847,67 грн. (в тому числі заборгованість за кредитом - 2 724 446,61 грн., заборгованість за відсотками - 221 280,94 грн., нарахована пеня - 183 990,84 грн., заборгованість за відсотками - 10 686,24 грн.; нарахована пеня - 43 443,04 грн.), виходячи з принципу диспозитивності цивільного процесу та права позивача на зменшення позовних вимог; заборгованості за кредитним договором № 010/42-1/114 від 25.03.2011 року в сумі 5 687 495,21 грн. (в тому числі: заборгованість за кредитом - 4 300 000 грн., заборгованість за відсотками - 910 449,14 грн.; нарахована пеня - 477 046,07 грн.).

Стосовно вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/3-0-1/70 від 18.04.2008 року суд виходить з підтвердженого матеріалами справи права позивача вимагати повернення боргу в сумі разом 58 947 035,50 грн. (що складається з заборгованості за кредитом в сумі 47 442 340,95 грн., заборгованості за відсотками в сумі 5 285 986,64 грн., пені в сумі 6 218 707,91 грн., а також за валютною складовою кредиту - заборгованість за відсотками в сумі 23 286,68 грн., пені - 19 122,90 грн.), але виходячи з принципу диспозитивності цивільного процесу та права позивача на зменшення позовних вимог, підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 010/3-0-1/70 від 18.04.2008 року в сумі 51 599 959,80 грн.

Суд першої інстанції вважав, що не можуть бути задоволені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/03-5/659 від 24.11.2006 року в сумі 45 261,18 грн. (в тому числі нараховану пеню - 45 261,18 грн.), оскільки позивачем не доведено наявності правовідносин поруки між ним та відповідачем за договором № 12/3-0/276 від 31.10.2008 року.

Також з огляду на обґрунтовані заперечення представника відповідача суд першої інстанції вважав, що не можуть бути задоволені вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором про надання гарантії платежу № 019/42- 1/007 від 28.04.2011 року в сумі 21 817,09 грн. (з яких заборгованість зі сплати процентів за гарантіями - 20 885,24 грн., заборгованість зі сплати пені за несплачені проценти за гарантіями - 931,85 грн.); заборгованості за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/008 від 28.04.2011 року в сумі 29 089,46 грн. (з яких заборгованість зі сплати процентів за гарантіями складає 27 847 грн., заборгованість зі сплати пені за несплачені проценти за гарантіями - 1 242,46 грн.), заборгованості за договором про надання гарантії платежу № 019/42-1/009 від 28.04.2011 року в сумі 155 601,76 грн. (з яких заборгованість з відшкодування коштів сплачених банком на вимогу беніфіциара складає 151 065,57 грн., заборгованість зі сплати процентів за гарантіями - 3 480,88 грн., заборгованість зі сплати пені за несплачені проценти за гарантіями - 155,31 грн., заборгованість зі сплати комісій - 900 грн.), заборгованості за договором про надання гарантії платежу № 019/3-0-1/070 від 22.10.2009р. в сумі 183 054,20 Евро та 100 дол. США (з яких заборгованість з відшкодування коштів сплачених банком на вимогу беніфіциара складає 176 259 Евро, заборгованість зі сплати процентів за гарантіями - 6 026, 47 Евро; заборгованість зі сплати пені за несплачені проценти за гарантіями - 416, 21 Евро, заборгованість зі сплати комісій - 100 дол. США, 352,52 Евро), так як позивачем не надано жодного доказу наявності такої заборгованості та підтвердження обґрунтування її розміру.

Суд критично поставився до посилань представника відповідача на те, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя, як такі, що спростовуються матеріалами справи (наявною домовленістю сторін щодо збільшення цього строку до трьох років).

Судом не прийнято до уваги заперечення представника відповідача про те що, банк задовольнив свої вимоги за рахунок чисельних предметів іпотек, так як це не підтверджується належними доказами. Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що позивач зменшив суму позовних вимог, посилаючись на реалізацію заставного майна на аукціонах.

Також не прийнято до уваги судом інші заперечення представника відповідача як такі, що не мають правового значення для вирішення спору по суті.

Стосовно вимог за зустрічною позовною заявою про визнання договорів поруки припиненими на підставі того, що за положеннями ч. 3 ст. 554 ЦК України особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Тому судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що мало бути укладено спільний договір поруки разом з іншими поручителями як такі, що не відповідають встановленим обставинам по справі.

Суд критично поставився до посилань відповідача на те, що з обставин справи начебто не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності як таких, що спростовуються особистим підписом відповідача на додаткових угодах до кредитних договорів про зміну їх умов.

Оцінюючи вимоги відповідача про припинення кредитного договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 25.05.2011 року №010/42- 1/114, суд зазначив, що сторонами у справі є позивач та відповідач.

Відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України, рішення у справі може постановлюватися лише щодо сторін.

Згідно положень ст. 11 ЦПК України, право визначення предмета та підстав позову належить виключно позивачеві.

Разом з тим, по заявленим незрозумілим за своїм змістом вимогам "Припинити договори поруки, що були укладені на виконання кредитних договорів по Генеральній кредитній угоді № 010/03-1/1702, а саме - кредитний договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 25.05.2011 року № 010/42-1/114; …" належними відповідачами мають бути сторони цього договору, а заявлення вимог до неповного кола відповідачів є підставою для відмови в задоволенні цієї частини позовних вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і залишив без задоволення зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 та відповідно до ст. 88 ЦПК України стягнув з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" судові витрати.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, частково задовольнивши позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та залишивши без задоволення зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам матеріального і процесуального права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону та на підставі встановлених обставин справи, наданих доказів, дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та залишення без задоволення зустрічних позовних вимог.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.05.2005 року між позивачем за первісним позовом та ТОВ "Медтерм" укладено Генеральну кредитну угоду № 010/03-1/1702, відповідно до якої позивач зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї Генеральної угоди і які є її невід'ємними частинами (а. с. 15-17 т. 1).

В рамках вказаної кредитної угоди між позивачем за первісним позовом та ТОВ "Медтерм" було укладено ряд кредитних договорів.

Зокрема, кредитний договір № 010/3-0-1/70 від 18.04.2008 року (а. с. 78-83 т. 1), відповідно до умов якого банк надав ТОВ "Медтерм" кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі еквівалентній 39 000 000 грн. терміном до 10.04.2009 року, зі сплатою за користування кредитом: 15,75 % річних, при видачі кредиту у гривні; 11,0 % річних при видачі кредиту в доларах США; 11,25 % річних, при видачі кредиту в євро.

Додатковими угодами до вказаного договору вносилися зміни щодо ліміту кредитування та порядку і строку погашення кредиту (а. с. 84-121 т. 1).

Зобов'язання ТОВ "Медтерм" за вказаним кредитним договором були забезпечені порукою, шляхом укладення між банком та ОСОБА_3 договору поруки № 12/3-0-1/281 від 31.10.2008 року (а. с. 222 т. 1), з послідуючим укладенням додаткових угод до вказаного договору поруки (а. с. 223-225 т. 1).

Згідно з умовами зазначеного договору поруки, ОСОБА_3 зобов'язалася відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ТОВ "Медтерм" зобов'язань по кредитному договору № 010/3-0-1/70 від 18.04.2008 року та несе солідарну відповідальність з ТОВ "Медтерм" перед кредитором за невиконання зобов'язань по кредитному договору.

Банк свої зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачкою, відповідно до апеляційної скарги.

Станом на 25.04.2014 року, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ТОВ "Медтерм", кредитна заборгованість, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог (а. с. 105-109, 141-144 т. 2), за вказаним кредитним договором становить 51 599 959,80 грн.

Кредитний договір № 010/3-0-1/77 від 24.04.2008 року (а. с. 45-50 т. 1), відповідно до умов якого банк надав ТОВ "Медтерм" кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 1 089 000 дол. США терміном до 22.04.2011 року, зі сплатою за користування кредитом 11 % річних в строк по 22.04.2009 року.

Додатковими угодами до вказаного договору вносилися зміни щодо ліміту кредитування та порядку і строку погашення кредиту (а. с. 52-77 т. 1).

Зобов'язання ТОВ "Медтерм" за вказаним кредитним договором були забезпечені порукою, шляхом укладення між банком та ОСОБА_3 договору поруки № 12/3-0-1/284 від 31.10.2008 року (а. с. 226 т. 1), з послідуючим укладенням додаткових угод до вказаного договору поруки (а. с. 227-228 т. 1).

Згідно з умовами зазначеного договору поруки, ОСОБА_3 зобов'язалася відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ТОВ "Медтерм" зобов'язань по кредитному договору № 010/3-0-1/77 від 24.04.2008 року та несе солідарну відповідальність з ТОВ "Медтерм" перед кредитором за невиконання зобов'язань по кредитному договору.

Банк свої зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачкою, відповідно до апеляційної скарги.

Станом на 25.04.2014 року, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ТОВ "Медтерм", кредитна заборгованість, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог (а. с. 105-109, 145-148 т. 2), за вказаним кредитним договором становить 3 183 847,67 грн.

Кредитний договір № 010/42-1/114 від 25.03.2011 року (а. с. 36-42 т. 1), відповідно до умов якого банк надав ТОВ "Медтерм" кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 4 300 000 грн. терміном до 16.03.2012 року, зі сплатою за користування кредитом 16,9 % річних.

Додатковою угодою до вказаного договору вносилися зміни щодо зменшення плати за користування кредитом до 14 % і порядку погашення кредиту та вона містить згоду поручителя (відповідачки) на зміну умов кредитного договору (а. с. 43-44 т. 1).

Зобов'язання ТОВ "Медтерм" за вказаним кредитним договором були забезпечені порукою, шляхом укладення між банком та ОСОБА_3 договору поруки № 12/42-1/153 від 25.03.2005 року (а. с. 192-195 т. 1).

Згідно з умовами зазначеного договору поруки, ОСОБА_3 зобов'язалася відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ТОВ "Медтерм" зобов'язань по кредитному договору № 010/42-1/114 від 25.03.2011 року та несе солідарну відповідальність з ТОВ "Медтерм" перед кредитором за невиконання зобов'язань по кредитному договору.

Банк свої зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачкою, відповідно до апеляційної скарги.

Станом на 25.04.2014 року, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ТОВ "Медтерм", кредитна заборгованість, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог (а. с. 105-109, 149-150 т. 2), за вказаним кредитним договором становить 5 687 495,21 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України, передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (п. п. 1, 3, 7 договорів поруки).

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом, в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 010/03-5/659 від 24.11.2006 року та за договорами про надання гарантії платежу: № 019/42-1/007 від 28.04.2011 року, № 019/42-1/008 від 28.04.2011 року, № 019/42-1/009 від 28.04.2011 року, № 019/3-0-1/070 від 22.10.2009 року. Оскільки, суд першої інстанції судова колегія вважає правомірно виходив з недоведеності цих позовних вимог позивачем, так як на підтвердження цих позовних вимог позивачем не надано суду першої інстанції договору поруки укладеного з відповідачкою ОСОБА_3, яким забезпечено зобов'язання за кредитним договором № 010/03-5/659 від 24.11.2006 року та не надано відповідно до матеріалів справи доказів наявності на час розгляду справи в суді першої інстанції заборгованості та її розрахунку за вказаними договорами про надання гарантії платежу.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно залишення без задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та вважає його безпідставним, враховуючи вищезазначені встановлені судом першої інстанції обставини у справі, які підтверджуються та не спростовуються матеріалами справи та відсутність доказів на підтвердження обставин, якими ОСОБА_3 обгрунтовувала припинення поруки відповідно до ст. 559 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з посиланням на додаток до позовної заяви, в якому зазначено договір поруки № 12/3-0/276 від 31.10.2008 року та на вимоги банку до ОСОБА_3 про погашення кредитної заборгованості з посиланням на вказаний договір поруки, судова колегія не приймає до уваги, оскільки копія цього договору в матеріалах справи, які розглядалися судом першої інстанції, відсутня та представником позивача суду першої інстанції в ході розгляду справи не надавалася. При цьому, судова колегія приймає до уваги, що справа в провадженні суду першої інстанції перебувала на протязі року та у представника позивача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання доказів на підтвердження тих обставин, якими позивач обгрунтовував свої позовні вимоги. Проте, представник позивача був присутній лише в трьох судових засіданнях (а. с. 7, 95, 101 т. 2), а то направляв заяви на адресу суду про розгляд справи без участі представника позивача (а. с. 297, 305 т. 1, 103 т. 2).

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно надання позивачем повного розрахунку заборгованості за всіма зобов'язаннями боржника ТОВ "Медтерм", поручителем якого виступає ОСОБА_3, в тому числі і за договорами про надання гарантії платежу, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи та наданими розрахунками (а. с. 255-264 т. 1, 141-154 т. 2).

Судова колегія не приймає також до уваги посилання представника позивача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на судові рішення (а. с. 112-140 т. 2), щодо наявності та розміру заборгованості за договорами про надання гарантії.

Оскільки, відповідно до абз. 4 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", за змістом частини третьої статті 14, частини третьої статті 61, частини другої статті 223 ЦПК особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

Відповідно до апеляційної скарги ОСОБА_3 оспорює кредитну заборгованість, однак докази наявності заборгованості, зокрема за договорами про надання гарантії, на підставі яких можливо було б перевірити та встановити таку заборгованість (розрахунки) і, зокрема на час звернення з позовом до суду, відповідно до вище зазначених роз'яснень, в матеріалах справи відсутні.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" стосовно того, що суд першої інстанції не витребував договір поруки № 12/3-0/276 від 31.10.2008 року та докази наявності заборгованості, оскільки, відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, обов'язок по доведенню тих обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги покладається на позивача, а не на суд.

Надані представником банку копію договору поруки № 12/3-0/276 від 31.10.2008 року та розрахунки заборгованості за договорами про надання гарантії в суді апеляційної інстанції, судова колегія не приймає до уваги.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в досліджені яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Проте, представником банку не наведено будь-яких поважних причин ненадання цих доказів суду першої інстанції, тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості відповідно до вище вказаної норми закону досліджувати ці докази.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 стосовно того, що в резолютивній частині рішення суду, суд зобов'язаний зазначити суму, яку підлягає стягнути, яка встановлена судом, судова колегія не приймає до уваги, оскільки в резолютивній частині рішення суду така сума вказана з урахуванням суми судових витрат.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо ненадання банком розрахунків на підтвердження позовних вимог, оскільки ці доводи, в частині задоволених позовних вимог, спростовуються матеріалами справи (а. с. 255-264 т. 1. 141-154 т. 2). При цьому, судова колегія приймає до уваги те, що не погоджуючись з кредитною заборгованістю та заперечуючи її розмір, ОСОБА_3 не представлено ні суду першої інстанції відповідно до матеріалів справи, ні суду апеляційної інстанції будь-яких своїх розрахунків наявної кредитної заборгованості чи будь-яких доказів погашення такої заборгованості. Також в суді першої інстанції ОСОБА_3 не заявлялося клопотання про призначення судово-економічної експертизи для визначення розміру кредитної заборгованості, що підтвердив в суді апеляційної інстанції її представник, в зв'язку з чим було відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні такого клопотання в суді апеляційної інстанції, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 303 ЦПК України, та не приведення представниками ОСОБА_3 будь-яких поважних причин не заявлення такого клопотання в суді першої інстанції.

Судова колегія не приймає до уваги також доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 стосовно не застосування судом першої інстанції позовної давності як спеціальної (ст. 258 ЦК України) так і загальної (ст. 257 ЦК України), враховуючи встановлення графіку повернення кредитів частинами (щомісячними платежами).

Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що по кредитних договорах, за якими з ОСОБА_3 стягнуто кредитну заборгованість, сторони збільшили позовну давність до п'яти років до всіх правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цих договорів, включивши цю домовленість до кредитних договорів в п. п. 14.7., 14.8. (а. с. 42, 49 зв. ст., 83 т. 1).

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що з позовом до суду банк звернувся 31.07.2013 року (а. с. 2 т. 1), а позичальник перестав виконувати щомісячні кредитні зобов'язання з грудня 2008 року, як зазначає ОСОБА_3 в апеляційній скарзі (а. с. 187 т. 2), відповідно до розрахунків, наданих банком остання дата погашення кредитних зобов'язань в 2011 році (а. с. 141-149 т. 2).

Тому за таких обставин, строк позовної давності не сплив та відсутні правові підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 стосовно припинення договорів поруки з посиланням на сплив шестимісячного строку пред'явлення позову відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Проте, в судовому засіданні встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поруки, щодо домовленості сторін про встановлення та збільшення цього строку (а. с. 198-232 т. 1), з чого виходив і суд першої інстанції.

Судова колегія також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, що кредитні договори забезпечені лише іпотечним майном, оскільки ці доводи спростовуються копіями договорів порук наявних в матеріалах справи (а. с. 198-232 т. 1), а також не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_3, що вона уклала договори поруки тільки тому, що були укладені іпотечні договори з юридичними особами, так як мотиви укладення договорів порук ОСОБА_3 не мають правового значення.

Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо збільшення її відповідальності за договорами поруки, у зв'язку з продажем з торгів іпотечного майна за ціною нижчою ніж була визначена ціна цього майна в іпотечних договорах та припинення у зв'язку з цим договорів поруки.

Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Однак, реалізація іпотечного майна не збільшує відповідальності поручителя за договором поруки, оскільки не змінює зобов'язання забезпеченого порукою, а відповідальність поручителя визначена в договорі поруки.

Судова колегія також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, що суд взагалі не розібрався, які вимоги вона заявила, та яким чином вона просить їх задовольнити.

Оскільки, залишаючи без задоволення зустрічний позов ОСОБА_3, суд відповідно до ст. 11 ЦПК України виходив із заявлених зустрічних позовних вимог (а. с. 2-5 т. 2).

Інші доводи апеляційних скарг судова колегія також не приймає до уваги, оскільки враховуючи викладене, вони не мають правового значення та не спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, враховуючи викладене, надані докази, доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" необхідно відхилити, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24.07.2014 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24.07.2014 року по справі за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про припинення договорів поруки - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А. Станкевич