У Х В А Л А

Іменем України

23 грудня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: судді Дроботі В.В.,

суддів: Бисаги Т.Ю., Власова С.О.,

при секретарі: Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 26 листопада 2014року по справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Стадіон авангард» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 26 листопада 2014 року, якою провадження по справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

В апеляційній скарзі апелянтка просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, про задоволення її позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм ст.ст.116, 117 КЗпП.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції мотивував це тим, що вже набрало законної сили рішення з приводу спору між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. На думку суду, по даному спору позивачка тільки збільшила розмір шкоди, що підлягає стягненню.

Однак з даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З аналізу даної норми слідує, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає сторонам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що сторони та предмет по даній справі одні і ті ж, що були при ухваленні рішення Ужгородським міськрайонним суду від 04 грудня 2013року, однак змінився період за який позивачка просить стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні. Вищезазначеним рішенням суд вирішив питання про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 12 вересня 2012року по 31 липня 2013року, тому вимоги в період після 31 липня 2013року по 16 вересня 2014року судом не розглядалися.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Тобто, підстави позову по цим двом справам є різними, а тому у суду першої інстанції не було підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, для закриття провадження у вищезазначеній справі по всім вимогам.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції не було підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, для закриття провадження по справі, а тому ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 26 листопада 2014 року в частині закриття провадження стосовно вимог позивачки в період після 31 липня 2013 року по 16 вересня 2014року, відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 26 листопада 2014 року в частині закриття провадження по справі про стягнення з КП «Стадіон авангард» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 вересня 2012року по 31 липня 2013року - залишити без змін.

В решті ухвалу суду скасувати, повернувши до Ужгородського міськрайонного суду для продовження розгляду по суті.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в частині залишення ухвали суду першої інстанції без змін може бути оскаржена протягом 20 днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді