ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
12.02.09 р. Справа № 28/155
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько-німецьке спільне підприємство „Фукс Мастила Україна”, м.Львів, код ЄДРПОУ 20843516
до відповідача: Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ, код ЄДРПОУ 32299510
про стягнення 11076грн.87коп.
Представники:
від позивача: Бридковська Л.О. на підставі довіреності № 1 від 16.01.2009 р.
від відповідача: не з`явився
СУТЬ СПОРУ:
В судовому засіданні
оголошувалась перерва
з 11.02.2009р. по 12.02.2009 р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Українсько-німецьке спільне підприємство „Фукс Мастила Україна”, м.Львів звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ, про стягнення заборгованості в розмірі 11076грн.87коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 7792грн.40коп., 3% річних в розмірі 448грн.05коп. та інфляційних витрат в розмірі 2836грн.42коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні №125/5 від 01.08.2006р., №92/5 від 08.06.2006р., №105/5 від 03.07.2006р., довіреності на отримання ТМЦ серії ЯМИ №364438 від 26.07.2006р., ЯЛХ №913735 від 07.06.2006р., ЯМИ №364382 від 30.06.2006р., акт звірки взаєморозрахунків від 27.12.2007р., претензію №01/338 від 10.12.2007р., відповідь на претензію №17-10/11-2649 від 29.12.2007р.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 08.01.2009р. порушив провадження у справі № 28/155 та призначив її розгляд на 26.01.2009р.
Відповідач надав відзив на позовну заяву №17-10/11-113 від 23.01.2009р., відповідно з яким повністю визнає заявлені позовні вимоги.
Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:
За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Українсько-німецьке спільне підприємство „Фукс Мастила Україна”, м.Львів та Державним підприємством „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ, в особі Відокремленого підрозділу „Шахта Іловайська” досягнута домовленість про поставку на адресу останнього відповідної продукції.
На виконання умов домовленості позивач поставив відповідачу продукцію загальною вартістю 9888грн.00коп., що підтверджується видатковими накладними №125/5 від 01.08.2006р., №92/5 від 08.06.2006р., №105/5 від 03.07.2006р., копії яких наявні в матеріалах справи.
Фактичне отримання відповідачем продукції за зазначеними накладними підтверджується підписом представника відповідача на накладних в графі „принял” та довіреностями на отримання ТМЦ серії ЯМИ №364438 від 26.07.2006р., ЯЛХ №913735 від 07.06.2006р., ЯМИ №364382 від 30.06.2006р., у зв`язку з чим, суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.
Таким чином, суд вважає, що зобов’язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов’язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем вимоги.
Позивачем на адресу відповідача направлена претензія №01/338 від 10.12.2007р. з вимогою про сплату виниклої заборгованості.
Листом №17-10/11-2649 від 29.12.2007р. відповідач надав позивачу відповідь на вказану претензію, відповідно з якою вказану в претензії суму боргу в розмірі 7792грн.40коп. визнає та зобов`язується погасити її після надходження грошових коштів.
За твердженням позивача, всупереч вимогам закону, відповідач частково оплатив отриманий товар, у зв`язку з чим сума боргу становить 7792грн.40коп.
Зазначений розмір заборгованості відображений в акті звірки взаєморозрахунків від 27.12.2007р., відповідно з яким вбачається, що станом на 01.12.2007р. за Державним підприємством „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ в особі Відокремленого підрозділу „Шахта Іловайська” існує заборгованість в розмірі 7792грн.40коп. Акт підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств.
В судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, що підтверджується протоколом судового засідання від 11.02.2009 р.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 7792грн.40коп. не погашена до теперішнього часу.
З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем суми заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько-німецьке спільне підприємство „Фукс Мастила Україна”, м.Львів в частині стягнення заборгованості в розмірі 7792грн.40коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Крім вказаного, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 448грн.05коп. та інфляційних витрат в розмірі 2836грн.42коп. за період з 01.01.2007 р. по 30.11.2008 р.
За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що претензія позивачем відповідачу була отримана 26.12.2007р., що підтверджується відповіддю на претензію від 29.12.2007 р., суд вважає, що період нарахування інфляційних витрат та 3 % річних згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України необхідно здійснювати з 03.01.2008 р. по 30.11.2008 р.
На підставі вищевикладеного, суд здійснивши перерахунок, вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1546 грн. 23 коп. та 212 грн. 64 коп. відповідно з 03.01.2008 р. по 30.11.2008 р.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволених вимог.
Одночасно, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 11076 грн. 87 коп.
Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 110 грн. 77коп.
Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням №1757 від 23.12.2008р. було сплачено державне мито в розмірі 110 грн. 76коп.
За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України позивач при подачі позовної заяви недоплатив державне мито в розмірі 0 грн. 01 коп.
Таким чином, з позивача на користь Державного м.Донецька у Ворошиловському районі підлягає державне мито в сумі 0грн.01коп.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько-німецьке спільне підприємство „Фукс Мастила Україна”, м.Львів до Державного підприємства „Шахтарськантрацит”, м.Шахтарськ задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства „Шахтарськантрацит” (за адресою: вул.Крупської, 20, м.Шахтарськ, Донецька область, 86211, р/р 26002301668113 в відділенні ПІБ м.Шахтарська, МФО 334613, код ЄДРПОУ 32299510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько-німецьке спільне підприємство „Фукс Мастила Україна” (за адресою: вул.Промислова, 60, м.Львів, 79024, р/р 26006008719000 в АТ „Каліон банк Україна”, м.Київ, МФО 300379, код ЄДРПОУ 20843516) заборгованість в розмірі 7792грн.40коп., 3% річних в розмірі 212 грн. 64 коп. та інфляційні витрати в розмірі 1546 грн. 23 коп., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 95грн.52коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 101грн.75коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько-німецьке спільне підприємство „Фукс Мастила Україна” (за адресою: вул.Промислова, 60, м.Львів, 79024, р/р 26006008719000 в АТ „Каліон банк Україна”, м.Київ, МФО 300379, код ЄДРПОУ 20843516) на користь Державного м.Донецька у Ворошиловському районі
державне мито в сумі 00 грн. 01 коп.
Видати накази після набуття рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
У судовому засіданні 12.02.2009р. оголошено повний текст рішення.
Суддя Курило Г.Є.