Справа № 740/4083/14 Провадження № 22-ц/795/77/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Кобилецький І. Ф. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.

суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.

при секретарі:Сахаровій К.О.

за участю:ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.11.2014 року в задоволенні вимог позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини- відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду не відповідає нормам статей 212,213 ЦПК України, оскільки його судом ухвалено з неповним з'ясуванням обставин справи. Апелянт вказує, що вона з поважних причин пропустила строк для звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки вона не знала про існування заповіту на її ім'я. Апелянт зазначає, що фактично вона дізналась про наявність вказаного заповіту після спливу шестимісячного строку, знайшовши його в домі померлого та отримавши 30.08.2014 року відповідний лист з Ніжинської районної державної нотаріальної контори про наявність заповіту після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 Апелянт вказує, що з врахуванням ч.3 статті 1272 ЦК України, п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про спадкування" вимоги заявленого нею позову підлягають задоволенню, вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, а саме- вона дізналась про наявність заповіту на її ім'я після спливу встановленого шестимісячного строку для подання відповідної заяви. На думку апелянта, суд безпідставно не визнав поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини ту обставину, що ОСОБА_5 не знала про наявність заповіту на її ім'я.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, зокрема, свідоцтвом про смерть(а.с.3), що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до заповіту від 30.08.2010року (а.с.4), посвідченим 30.08.2010 року секретарем Безуглівської сільської ради, ОСОБА_8 заповідав ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося і взагалі все те, що буде йому належати і на що він за законом матиме право.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи (копії) до майна ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.28-33), 24.05.2014року сестра ОСОБА_8-ОСОБА_6 звернулась до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8

Відповідно до довідки №03-29/465 від 05.08.2014 року, виданої Безуглівською сільською радою Ніжинського району (а.с.7), ОСОБА_8 на день смерті був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_1.

Відмовляючи в задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції з врахуванням норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичних обставин справи, прийшов до висновку, що наведена позивачем причина пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини - незнання про існування заповіту, не може вважатися поважною. Суд першої інстанції також послався на роз'яснення, викладені у п.2 листа Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" № 24-753/0/4-13, відповідно до яких судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог заявленого позову, оскільки вказаний висновок узгоджується з приписами норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції та невідповідності його висновків обставинам справи та нормам матеріального права не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Приписами ч. 3 статті 1272 ЦК України регламентовано, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Виходячи з правового аналізу норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування", при вирішенні питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_5(а.с.2) та пояснень позивача в судовому засіданні, ОСОБА_5 вказує наступну причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини: незнання про існування заповіту, при цьому позивач зазначає, що їй стало відомо про наявність заповіту приблизно 26.07.2014 року, тобто, вже після того, як сплинув шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та норми матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції відносно того, що причину пропуску вказаного строку, на яку посилається позивач,- незнання про існування заповіту, не можна вважати поважною, оскільки вона не пов'язана з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Також необхідно зазначити, що в тому випадку, коди у спадкоємця перешкод для подання заяви про прийняття спадщини не було, але він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, положення ч.3 статті1272 ЦК України не застосовуються.

По справі також встановлено, і вказана обставина сторонами не заперечується, що позивач із спадкодавцем постійно не проживала на час відкриття спадщини, тому в розумінні ч. 3 статті 1268 ЦК України позивач не може вважатися такою, що прийняла спадщину.

Крім того, позивач є племінницею померлого ОСОБА_8, тому вона мала право своєчасно звернутися до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини в порядку черговості спадкування за законом.

За даних обставин твердження апелянта відносно того, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні вимог позову, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи, оскільки позивачем, всупереч приписам статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, не вказані причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які були б пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Відповідно до приписів ч.1, ч.4 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: