760/19896/14-ц

2-6097/14

Солом'янський районний суд м. києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Грінченко Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство «АК Промінвестбанк», про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідачів на свою користь в солідарному порядку 293016,92 грн., мотивуючи свої вимоги наступним.

Так, 18.06.2007 між Публічним акціонерним товариством «АК Промінвестбанк» (далі - ПАТ «АК Промінвестбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 63000 доларів США, а відповідач зобов`язався повернути кредит в строк та своєчасно сплачувати проценти за користування ним.

Також 18.06.2007 між ПАТ «АК Промінвестбанк» та ОСОБА_2 в забезпечення виконання вищезазначеного договору було укладено договір поруки.

Як зазначає позивач відповідач порушив свої зобов`язання, внаслідок чого в лютому 2011 року банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором і рішенням суду відповідно до розрахунку станом на 08.02.2011 року було стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 350253,02 грн., яка складалась із суми за тілом кредиту, за відсотками і пені.

17.12.2012 між ПАТ «АК Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого до позивача перейшло, зокрема, право вимоги за вищезазначеним договором. Відтак, позивач звернувся до суду і просить суд стягнути солідарно з відповідачів 15558 доларів США, що згідно офіційному курсу НБУ станом на 30.06.2014 року складає 183947,62 грн. в якості відсотків за користування кредитними коштами, та 9224,91 доларів США, що згідно офіційному курсу НБУ станом на 30.06.2014 року 109069,30 грн. в якості пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, за період після 08.02.2011 року, а також стягнути з відповідачів сплачений позивачем судовий збір (а.с.2-4)

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених судом вище. Наполягав на тому, що предметом спору є інша заборгованість, аніж та, що була вже стягнута заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15.06.2011 року, також на те, що сама по собі наявність рішення суду без його виконання не припиняє зобов`язань щодо повернення боргу і не звільняє обов`язку по сплаті процентів. В подальшому подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.117)

Представник відповідачів проти позову заперечувала, зазначила, що позивач не має права звертатися до суду із даним позовом, оскільки заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15.06.2011 року вже стягнуто з відповідачів на користь ПАТ «АК Промінвестбанк» заборгованість за вищезазначеним кредитним договором. Крім того, надала ще одне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20.12.2013 року, з якого вбачається, що позивачу, за її твердженням, саме на цій підставі, щоб унеможливити подвійне стягнення, було відмовлено в задоволенні позову до відповідачів про стягнення заборгованості за даним кредитним договором.

Серед другої підстави, за її думкою, необхідності відмови у задоволенні позову позивача, - зазначала відсутність у позивача генеральної валютної ліцензії на здійснення операцій в іноземній валюті. Так, оскільки кредит в доларах, то ймовірно і права вимагати стягнення заборгованості за ним позивач за таких умов не має.

По-третє, представник відповідачів піддавала сумніву взагалі реальність укладення договору про відступлення права вимоги за вищезазначеним кредитним договором, оскільки дії представників ПАТ «АК Промінвестбанк» після отримання рішення про стягнення з відповідачів на його користь суми заборгованості за кредитним договором, зокрема, отримання виконавчих листів, на її думку, свідчать про те, що ніяких переуступок воно позивачу не робило, а позивач є шахраєм, який дзвінками «тероризує» її довірителів по справі з вимогою повернути неіснуючу заборгованість за даним кредитним договором.

Вчетверте, наполягала при винесенні рішення врахувати правову позицію Вищого спеціалізованого суду України від 01.10.2014 року, яка полягає в тому, що в разі дострокового звернення кредитора (банку) про стягнення суми кредиту, термін виконання зобов`язань змінюється та цей термін необхідно визнати таким, що настав з моменту звернення банку до суду з таким позовом. Таким чином, представник відповідачів стверджує, що з моменту набрання рішення суду про стягнення суми заборгованості за даним кредитом з відповідачів на користь ПАТ «АК Промінвестбанк» законної сили, право банку (чи то будь-якого кредитора за даним договором) на отримання процентів також припинилось.

Щодо пені, звертала увагу на ст.258 ЦК України, якою передбачений строк позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки, просила застосувати наслідки порушення позивачем строків позовної давності (штрафу, пені) (а.с.68-72)

Представник позивача також після перерви подала заяву про подальший розгляд справи без її участі (а.с.116)

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається і не заперечується сторонами, що 18.06.2007 року ПАТ «АК Промінвестбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №1163, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит на придбання автомобіля в сумі 63000 доларів США із процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 12% річних. Кінцевий термін повернення кредиту та процентів - не пізніше 17.06.2013 року. При цьому, відповідач зобов`язався щомісячно повертати позику частинами відповідно до графіку платежів, що додавався до договору, та сплачувати відсотки за користування грошима. За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом відповідач ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується за кожен день прострочення платежу (п.6.3 кредитного договору). Окремо в договорі зазначено, що він діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним (а.с.8-11, 12)

Відповідно до п.4.1. умов вищезазначеного кредитного договору виконання зобов`язань ОСОБА_1 забезпечується заставою автомобіля та порукою ОСОБА_2, про що 18.06.2007 року було підписано відповідний договір (а.с.16)

Через невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, а саме припинення повернення банку позики частинами, як було обумовлено в договорі, та несплати відсотків за його користування, ПАТ «АК Промінвестбанк» в лютому 2011 року звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за вищезазначеним договором, і заочним рішенням від 15.06.2011 року, яке набуло чинності, було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «АК Промінвестбанк» заборгованість за вищезазначеним кредитним договором станом на 08.02.2011 року в сумі 350253,02 грн., в тому числі залишок непогашеної частини кредиту, заборгованість за відсотками і пеню (а.с.19-22, 73-75). Рішення набуло чинності та представником ПАТ «АК Промінвестбанк» 28.10.2011 отримані 4 виконавчі листи (а.с.83-87)

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 29 січня 2014 року у справі № 6-155цс13, предметом якої був спір про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, «згідно частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Також згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Установивши, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений ним відповідно до пункту 1.9.1 кредитного договору, не пред'явив протягом шести місяців вимоги до поручителя про виконання зобов'язання, суд дійшов правильного висновку про те, що зобов'язання за договором поруки припинилися».

Про зміну настання строку виконання основного зобов`язання, який був змінений самим кредитором зверненням до суду зазначає Верховний Суд України і в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-190цс14, предметом якої був спір про визнання поруки припиненою. Так, суд зробив правовий висновок, про те, що «пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати».

Відтак, з урахуванням вищезазначеного заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15.06.2011 року на сьогоднішній день відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог за кредитним договором №1163 від 18.06.2007 року, забезпеченого договором поруки від цієї дати, до поручителя ОСОБА_2, оскільки ці правовідносини вважаються припиненими.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за даним кредитним договором на користь позивача із ОСОБА_1, то слід зазначити наступне.

17.12.2012 ПАТ «АК Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого банк відступив, а позивач як новий кредитор прийняв кредитний портфель, а саме сукупність усіх прав вимоги, які передаються первісним кредитором новому кредитору за цим договором (а.с.32-43)

У п.2.5 договору про відступлення права вимоги встановлено, що сторони погодилися, що права вимоги за кредитами будуть передані новому кредитору такими, якими вони є та первісний кредитор не надає жодних запевнень або гарантій щодо чинності або дійсності права вимоги.

Згідно п.9.1 зазначеного договору після підписання реєстру позичальників новий кредитор набуває усіх прав як процесуального правонаступника первісного кредитора за будь-якими спорами, що випливають з переданих прав вимоги та відповідних кредитних договорів і договорів забезпечення, які знаходяться на стадії судового розгляду або виконавчого провадження.

Відповідно до реєстру позичальників, який є додатком до договору відступлення права вимоги, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №1163 від 18.06.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 (а.с.43)

Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України). Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, переходить до неї в тому обсязі, в якому вона раніше належала цементові.

Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Проте, встановлено і не заперечувалося представником позивача, що отримані на підставі заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15.06.2011 року виконавчі листи ПАТ «АК Промінвестбанком» позивачу не передавались, також позивач сам не звертався до суду із заявою про видачу виконавчих листів за зазначеним рішенням, як і не порушувалося питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа для виконання чи-то заміни сторони виконавчого провадження, оскільки правонаступництво відбулося вже після винесення рішення суду.

20.12.2013 Солом`янський районний суд м. Києва рішенням, яке набуло чинності 25.02.2014 року, відмовив у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1163 від 18.06.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «АК Промінвестбанк», забезпеченого договором поруки між ПАТ «АК Промінвестбанк» та ОСОБА_2, за вимогами про стягнення заборгованості станом на 30.06.2013 року за кредитом, за нарахованими відсотками та по пені, посилаючись на те, що після набрання заочним рішенням суду від 15.06.2011 року законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (ч.2 ст.223 ЦК України), оскільки в такому випадку це може призвести до подвійного стягнення грошових коштів. Окремо судом було роз`яснено право звернення до суду із вимогами, передбаченими ч.2 ст.625 ЦК України (а.с.76-79, 80-82)

В судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що оскільки вищезазначене заочне рішення добровільно не виконане, ОСОБА_1 продовжує користуватися грошима за кредитним договором №1163 від 18.06.2007 року, то з нього, зокрема, необхідно стягнути певну суму відсотків за користування кредитними коштами та пеню за несвоєчасне їх повернення. При цьому, за розрахунковий період визначає час після вступу в силу вищезазначеного заочного рішення по 30.06.2014.

Аналіз наведених обґрунтувань позовних вимог дозволяє зробити висновок про те, що позивач стверджує, що оскільки зобов`язання за кредитним договором №1163 від 18.06.2007 року, на його думку, не припинилося, тому кредитор (позивач) не позбавлений права на отримання процентів, пені та інших штрафних санкцій, передбачених договором, до дня фактичного розрахунку.

Проте, із таким висновком погодитися неможна.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, із договорів та інших правочинів (ч.2 ст.509 ЦК України)

Зобов`язання перестають діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України)

Підстави припинення зобов`язань зазначені в ст.ст.599, 600, 601, 604-609 ЦК України та не передбачають можливості припинення зобов`язань у зв`язку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України)

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Із матеріалів справи вбачається, що договірні відносини між ПАТ «АК Промінвестбанк» та ОСОБА_1 виникли 18 червня 2007 року та мали припинитися 17 червня 2013 року у зв`язку з погашенням кредиту.

В той же час, внаслідок допущеної заборгованості зі сплати чергових платежів банк, як аналізувалося судом вище, скористався своїм правом і звернувся із позовом до суду, який ухвалив рішення про стягнення з відповідачів на користь банку в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що таке свідчить про те, що термін виконання зобов`язання за цим договором банком було змінено і цей термін необхідно визнати таким, що настав з моменту звернення банку до суду з таким позовом (ухвала від 01.10.2014 - а.с.88-91)

Таким чином, наголошує колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), з моменту набрання заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15.06.2011 року законної сили, право банку/ його правонаступників на отримання процентів за кредитним договором припинилось. Відтак у задоволенні позову про стягнення на користь позивача з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в сумі 15558 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 30.06.2014 року становить 183947,62 грн., слід відмовити.

Щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, то колегія суддів судової палати у цивільних справах ВССУ в ухвалі від 01.10.2014 року також звертає увагу на те, що саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання пені й штрафних санкцій, передбачених договором. В цьому ж рішення вищий суд вбачає безпідставним твердження про те, що такі вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку із непред`явленням без поважних причин до виконання судового рішення про дострокове погашення кредитної заборгованості (а.с.90)

Натомість представником позивача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності і відмові у задоволенні позову і в цій частині з огляду на те, що відповідно до п.1 ч.1 ст.258 ЦК України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, а позивач звернувся до суду із зазначеним позовом за спливом більше трьох років від дня винесення вищезазначеного заочного рішення суду 15.06.2011 року (а.с.69)

Відтак оскільки заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15.06.2011 року було змінено строк виконання основного зобов`язання, стягнуто залишок заборгованості за тілом кредиту достроково, з моменту набрання даним рішенням законної сили обов`язок по сплаті подальших процентів також припинився, то і строк позовної давності по сплаті пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором №1163 в добровільному порядку слід відраховувати з моменту набрання зазначеним рішенням законної сили.

А з розрахунку заборгованості лише вбачається, що період нарахування пені - з 30.04.2013 по 30.06.2014 і складає суму 9224,91 доларів США, що згідно офіційному курсу НБУ станом на 30.06.2014 року - 109069,30 грн. (а.с.50)

Натомість, ще Апеляційний суд м. Києва в своєму рішенні від 25.02.2014 року акцентував увагу позивача на тому, що розрахунок не може бути прийнятий до уваги, якщо він не відображає порядок нарахування зазначених в ньому сум (а.с.81), що залишилося поза увагою позивача і при розгляду даної справи.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача до обох відповідачів по справі.

Щодо інших доводів представника відповідачів про відсутність у позивача генеральної валютної ліцензії на здійснення операцій в іноземній валюті, удаваності укладення договору про відступлення права вимоги за вищезазначеним кредитним договором та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо ймовірно шахрайських дій позивача, то суд вважає їх недоведеними та такими, що не заслуговують на увагу суду при винесенні рішення по справі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача не може бути стягнутий і судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 512, 514, 517, 526, 541, 543, 549, 553, 554, 559, 623, 624, 1050, 1054 ЦК України та ст. ст.3, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство «АК Промінвестбанк», про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В.С. Кицюк