ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26671/14 20.01.15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Р-КОФЕ"

доТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ФОРЕВЕР ЛІВІНГ ПРОДАКТС ЮКРЕЙН"

простягнення 14 326 грн 16 коп.

Представники сторін:

від позивача:Федорів І.Я., довіреність від 01.12.2014

від відповідача: Ялі К.А., довіреність від 04.06.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-КОФЕ" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ФОРЕВЕР ЛІВІНГ ПРОДАКТС ЮКРЕЙН" про стягнення 14 326 грн 16 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 порушено провадження у справі № 910/26671/14, розгляд справи призначений на 16.12.2014.

У судове засідання 16.12.2014 з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Також представник позивача просив відкласти розгляд справи на іншу дату з метою надання можливості виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.2014 надав документи для приєднання до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду, а також надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 16.12.2014 оголошено перерву до 20.01.2015 для надання можливості позивачу виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 20.01.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки станом на 20.01.2015 вимоги ухвали суду від 02.12.2014 позивачем не виконані.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.01.2015 надав пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечує. Також представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 20.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким Позивач зобов'язувався надати Відповідачу товар із продуктів харчування та послуги з організації харчування у приміщені нашого ресторану «Роут66» за адресою: Київ, вул. Академіка Глушкова, 11., а Відповідач прийняти ці послуги та оплатити відповідно до рахунку.

За загальними правилами Відповідач замовив організацію та проведення святкового банкету на два дні у приміщенні ресторану Позивача.

Попереднє замовлення послуг та проведення заходу Відповідач здійснив самостійно шляхом телефонного зв'язку на мобільний номер директора компанії Позивача Гачковської І.О. Після того, представник Відповідача підтвердила замовлення тим самим шляхом.

07.10.2013 на адресу Відповідача електронною поштою була направлена пропозиція у якій було зазначено - меню та його складові, кількість осіб, вартість товару (меню, послуг). Повторно такий самий лист був направлений 08.10.2013, 16.10.2013, 18.10.2013, 29.11.2013, 06.12.2013 та 19.12.2013 у відповідності до побажань Відповідача. Усі зміни до святкового меню вносились після консультування з представниками Відповідача шляхом телефонних переговорів.

В останній відкоригованій пропозиції були зазначені місце, час, кількість осіб, вартість товару (послуг). Ця пропозиція була надіслана Позивачем на адресу Відповідача електронною поштою 19.12.2013.

Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/10416/14 від 25.06.2014, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 та Вищого господарського суду України від 02.10.2014.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт договірних відносин між сторонами, а також спосіб, у який було укладено договір між позивачем та відповідачем, вважається судом встановленим і таким, що не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

Окремо суд зазначає, що вказаними судовими рішеннями не встановлювались обставини щодо суми договору та розміру заборгованості. Крім того, ухвалою Вищого господарського суду України у справі №910/10416/14 від 03.11.2014 було виправлено описку в судових рішеннях по даній справі, виключивши: абзац в рішенні господарського суду міста Києва від 25.06.2014 року "Сума боргу з боку Позивача перед Відповідачем складає 8 697,4грн." (а.с.86 т.1), абзац в постанові Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 року "Сума боргу з боку позивача перед відповідачем складає 8 697,4грн." (а.с.106 т.1) та в постанові Вищого господарського суду України від 02.10.2014 року "Тому, решта сума боргу позивача перед відповідачем становила суму 8 697,40 грн." (а.с.129 т.1), про що зазначено у резолютивній частині відповідної ухвали.

Таким чином, сума заборгованості відповідача за укладеним договором підлягає доказуванню на загальних підставах, встановлених процесуальним законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14 326 грн 16 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу, з яких 3 071 грн 52 коп. - вартість окремого замовлення у перший день святкування, 8 697 грн 40 коп. - вартість наданих послуг та товарів у другий день святкування, а разом 11 786 грн 92 коп. основної заборгованості, а також 2 236 грн 09 коп. інфляційних втрат та 321 грн 15 коп. 3% річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору та судові рішення по справі №910/10416/14, які мають преюдиційне значення при розгляді даної справи, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За правилами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем до позовної заяви на підтвердження суми основної заборгованості додано копії чеків та накладних. Оригіналів вказаних документів позивач на вимогу суду не подав.

З поданих документів не вбачається, на яку суму позивачем надано, а відповідачем прийнято та не оплачено товарів та послуг відповідно до умов укладеного між ними договору. Суми, вказані у чеках та накладних, арифметично не збігаються з сумою основної заборгованості, заявленою позивачем до стягнення.

З огляду на викладене, суд відмовляє у стягненні з відповідача суми основого боргу в розмірі 11 786 грн 92 коп.

З приводу заявлених вимог про стягнення з відповідача 2 236 грн 09 коп. інфляційних втрат та 321 грн 15 коп. 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані фінансові санкції застосовуються за визначений період прострочення. З матеріалів, доданих до позовної заяви, не вбачається момент виникнення обов'язку відповідача оплатити надані товари та послуги, а тому суд вважає невстановленим період прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, а також зважаючи на недоведеність позивачем розміру основної заборгованості, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 236 грн 09 коп. інфляційних втрат та 321 грн 15 коп. 3% річних.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу покладаються на позивача.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 26.01.2015

Суддя Н.Б. Плотницька