ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Справа №
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марача В.В. при секретарі судового засідання Катеринчику А.І., розглянувши адміністративну справу
за позовом Закрите акціонерне товариство “Соснівський гранкар'єр”
до відповідача Сарненська районна рада
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Діогран”
про визнання недійсним рішення Сарненської районної Ради № 49 від 04 серпня 2006 року та відновлення становища, яке існувало до його прийняття
за участю представників сторін: від позивача – Серікова Н.М. –голова правління;
від відповідача– Шимко В.М.(дов.№ 01/13-926 від 06.12.06р.);
від третьої особи– Шевчук Г.Є. (дов.в справі).
Статті 27, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам роз’яснені.
ВСТАНОВИВ: Позивач –Закрите акціонерне товариство “Соснівський гранкар’єр”– звернувся в господарський суд з адміністративним позовом до Сарненської районної ради, в якому просить скасувати рішення Ради від 04 серпня 2006 року № 49 “Про погодження надання Товариству з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Діогран” спеціального дозволу на розробку Клесівського-11 родовища гранітів” та зобов’язати відповідача відновити становище, яке існувало до прийняття рішення.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що оспорюваним рішенням відповідач позбавив його права на користування земельною ділянкою в смт. Клесів по вул. Залізничній, 63, та права на розробку корисних копалин, що є головним видом статутної діяльності товариства.
Крім того, позивач посилається на те, що підставою для прийняття рішення було звернення ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Діогран” про надання земельної ділянки для розробки корисних копалин та анулювання спеціального дозволу (ліцензії) № 3078 від 24.07.2003 р., виданого позивачу. Однак, позивач стверджує, що це не відповідає дійсності, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.10.2006 р. по справі № 2027-а право ЗАТ “Соснівський гранкар’єр” на володіння спеціальним дозволом на розробку корисних копалин повністю відновлено.
Відповідач подав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких вимоги позивача відхиляє як необгрунтовані та надумані, посилаючись при цьому на те, що адвокат Лісниченко Е.С. не мала повноважень на подання позовної заяви від імені ЗАТ “Соснівський гранкар’єр”, а рішення від 04.08.2006 р. за № 49 прийняте Радою у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих їй повноважень.
Третя особа– ТзОВ “Науково-виробниче підприємство “Діогран”–в поданих суду письмових запереченнях на позов вважає його безпідставним з тих же мотивів, що і відповідач.
Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
При цьому суд керувався наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення від 04.08.2006 р. № 49 “Про погодження надання Товариству з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Діогран” спеціального дозволу на розробку Клесівського-11 родовища гранітів” прийняте Сарненською районною Радою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що підтверджується наступним.
Гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Кодексом України про надра та іншими актами законодавства України, які видаються відповідно до них.
Зокрема, статтею 10 Кодексу України про надра встановлено, що до відання сільських, селищних, міських та районних Рад на їх території у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами, належить погодження клопотань про надання надр у користування з метою геологічного вивчення, розробки, розвитку корисних копалин місцевого значення.
Відповідно до статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти у формі рішень.
Твердження позивача про те, що оспорюваним рішенням відповідач позбавив його права на користування земельною ділянкою та права на розробку корисних копалин, не грунтується на законодавстві України з огляду на наступне.
Статтею 18 Кодексу України про надра встановлено, що земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.
Тобто, з вказаного слідує, що саме лише прийняття районною Радою рішення про погодження клопотань про надання надр у користування ще не дає права суб’єкту підприємницької діяльності на користування земельною ділянкою та надрами, що розміщені на ній.
Таким чином, прийнявши оспорюване рішення, Сарненська районна рада не порушила будь-яких прав та інтересів позивача.
На основі наведеного, керуючись ст.ст. 160–163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,–
ПОСТАНОВИВ :
1. Відмовити в задоволенні позову.
2. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Постанова складена в повному обсязі і підписана суддею