Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Собіна І.М., Оніпко О.В.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

за участі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду від 4 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Садово-городницьке товариство масиву „Кам'яногірський"; про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні садовим будинком і земельними ділянками та виселення з садового будинку,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Костопільського районного суду від 4 грудня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Садово-городницьке товариство масиву „Кам'яногірський"; про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні садовим будинком і земельними ділянками та виселення з садового будинку.

У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач покликалась на його незаконність й необґрунтованість через порушення судом норм процесуального і матеріального права та недоведеність обставин, що мають значення для справи.

На її обґрунтування зазначала про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам ст. 213 ЦПК України та роз'ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення в цивільній справі".

Вважала хибним висновок суду про те, що спірний будинок є житловим приміщенням і виселення з нього можливе лише з підстав, передбачених Житловим кодексом України. З 20 грудня 2008 року і на цей час вона є членом Садово-городницького товариства масиву „Кам'яногірський" і за нею закріплено дві земельні ділянки НОМЕР_1 і НОМЕР_2 площею 0,12 га з садовим будинком, які є її повноправною власністю. Покликалася на положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання" від 2 вересня 2014 року і доводила, що спірний будинок має статус садового будинку і жодного рішення органу місцевого самоврядування про зміну його статусу на житловий не ухвалювалось.

Зазначала про неврахування судом вимог Закону України „Про кооперацію" та Земельного кодексу України.

З цих міркувань просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким зобов'язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні спірним будинком та двома земельними ділянками та виселити їх із садового будинку.

У поданих запереченнях відповідачі, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи позивачу у задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності тих обставин, що відповідачі створюють ОСОБА_1 перешкоди у користуванні спірним садовим будинком, а також з того, що виселення відповідачів унеможливлюється тим, що усі вони є колишніми членами сім'ї позивача.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини не оспорюються, що ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 уклали у липні 2005 року шлюб, який не розірваний, однак сторони з 2010 року проживають окремо і ведуть роздільний побут.

Відповідач був членом Садового товариства масиву "Кам'яногірський" і в його користуванні знаходилися земельні ділянки НОМЕР_1 і НОМЕР_2, площею 0, 06 га кожна, з розташованим на ділянці садовим будинком.

Рішенням Мащанської сільської ради Костопільського району №219 від 3 жовтня 2005 року погоджено передачу цих ділянок ОСОБА_2 у приватну власність і надано дозвіл на виготовлення проекту на їх відведення. 20 грудня 2008 року на підставі поданої заяви відповідача було виключено з членів Садового товариства масиву "Кам'яногірський", а замість нього членство надано позивачу і закріплено за нею дві земельні ділянки, які раніше знаходилися в користуванні ОСОБА_2.

20 травня 2011 року ОСОБА_1 набула право приватної власності на ці ділянки, що засвідчено відповідними державними актами серії ЯК №266698 і серії ЯК №266699 (а.с. 6-7, зв.).

18 вересня 2014 року нею набуто право власності й на двоповерховий цегляний садовий будинок площею 55 кв.м., який розміщений на ділянці НОМЕР_2. Цей факт підтверджено відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, індексний №26994911, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 30-32). Об'єкт нерухомого майна на земельній ділянці складається з: А-2 - садового будинку (2 коридори, кухня та 4 основних кімнати); а - вхідного ганку; а1 - балкона; ПгА-2 - погреба; Б - сараю; В - колодязя; №№1, 2 - огорожі (а.с. 36).

Сторонами визнаються і не заперечуються ті обставини, що відповідачі мешкають у садовому будинку на постійній основі, іншого житла не мають. Так, у 2005 році ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вселилися до будинку за згодою тодішнього законного користувача і їхнього сина ОСОБА_2, а сам ОСОБА_2 вселився в 2010 році як член сім'ї ОСОБА_1.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Вважаючи, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 фактом свого проживання у належному їй на праві власності садовому будинку створюють перешкоди в користуванні майном, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, де вимагала зобов'язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні садовим будинком і земельними ділянками та виселення з їх садового будинку.

Відповідно до ч. 4 ст. 9, ч. 1 ст. 109, 156, 157 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

З наданої апеляційному суду заяви вбачається, що 31 березня 2012 року позивач зверталася до голови ради масиву "Кам'яногірський" з проханням припинити тимчасову подачу електроенергії на ділянки НОМЕР_1 і НОМЕР_2, що узгоджується з її поясненнями про створення відповідачами перешкод у користуванні об'єктами нерухомості.

На а.с. 15 міститься довідка №114 від 28.08.2014 року, що видана Садово-городницьким товариством масиву "Кам'яногірський", свідчить про те, що в належному ОСОБА_1 садовому будинку проживають відповідачі, які перешкоджають користуватися власнику користуватися ділянками і будинком.

Норми ст.ст. 317, 319, 391 ЦК України передбачають належність власникові права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тому не можна погодитися з висновками суду першої інстанції про відсутність створюваних відповідачами перешкод ОСОБА_1, оскільки сам факт проживання останніх у садовому будинку без відповідного волевиявлення на те власника свідчить про порушення суб'єктивних прав позивача на нерухоме майно.

Частина 1 ст. 3 ЦПК України вказує про право кожної особи звернутися до суду в порядку, встановленому цим Кодексом, за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин порушені права особи повинні бути захищені судом шляхом зобов'язання ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні майном та їх виселення.

Правовий статус ОСОБА_2 як колишнього члена сім'ї позивача не впливає на задоволення позову ОСОБА_1, оскільки місце його проживання зареєстроване за іншою адресою.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних відносин уваги на викладені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість висновків суду відносно віднесення садового будинку до житла спростовуються вимогами закону.

Так, згідно з ч. 1 ст. 4 ЖК України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Підпунктом 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктами житлової нерухомості є будівлі, віднесені законодавством до житлового фонду. До об'єктів житлової нерухомості зокрема включено й садові та дачні будинки.

В силу правил ст. 88 ЦПК України понесені і документально підтверджені судові витрати в разі задоволення позову присуджуються на користь позивача з відповідачів. Тому з ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 365, 40 гривень судового збору (243, 60 гривень - за подання позовної заяви і 121, 80 гривень - за подання апеляційної скарги) в рівних частках.

Мотивами для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового - про часткове задоволення позовних вимог відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є незастосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню.

На підставі ч. 4 ст. 9, ч. 1 ст. 109, 156, 157 ЖК України, ст.ст. 317, 319, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Костопільського районного суду від 4 грудня 2014 року скасувати.

Позов задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні садовим будинком площею 55 кв.м., що розташований на земельній ділянці НОМЕР_2 у Садово-городницькому товаристві масиву "Кам'яногірський" с. Кам'яна Гора Костопільського району Рівненської області, і земельними ділянками НОМЕР_1 і НОМЕР_2 у Садово-городницькому товаристві масиву "Кам'яногірський" с. Кам'яна Гора Костопільського району Рівненської області, та виселити їх із зазначеного садового будинку.

Стягнути із ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 365 (триста шістдесят п'ять) гривень 40 копійок судового збору в рівних частках, тобто по 121 (сто двадцять одна) гривня 80 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене особами, які беруть участь у справі, до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: