Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Ковальчук Н.М., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання Шептицька С.С., за участю представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 17 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом виселення без надання іншого житла,

В С Т А Н О В И Л А :

03 лютого 2014 року ОСОБА_3 звернулася в Рівненський міський суд з позовною заявою, в якій вказувала, що 26 липня 2012 року вона стала переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та отримала свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) посвідченого 12 листопада 2013 року нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий № 4172.

Проте, у вищевказаній квартирі продовжують проживати ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, чим створюють їй перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні своєю власністю, в зв'язку із чим просила суд усунути їй вказані перешкоди, шляхом виселення відповідачів із цієї квартири.

Рішенням Рівненського міського суду від 17 вересня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено.

______________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/787/15/2015 Головуючий у 1 інстанції : Діонісьєва Н.М. Доповідач : Григоренко М.П.

Вирішено усунути перешкоди позивачу у володінні, користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1, неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших осіб з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Вказує, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про виселення відповідачів із спірної квартири без надання іншого житла, повинен був дослідити підстави для виселення, визначені ст. 116 ЖК України.

Вважає, що в позовній заяві та в матеріалах справи відсутні обґрунтовані докази наявності підстав для виселення відповідачів без надання іншого житла.

Вимога позивача усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення не передбачена законом.

Крім того, позивач не є власником квартири, з якої просить виселити відповідачів. Позивачем не здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно. Хоча в свідоцтві про придбання майна з прилюдних торгів від 12.11.2013 року, яким посвідчено право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, нотаріусом роз'яснено необхідність здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власниками спірної квартири є відповідачі, а тому позов стосується виселення власника з квартири, що є грубим порушенням норм чинного законодавства.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В ході апеляційного розгляду справи представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки остання є переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та отримала нотаріально посвідчене свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), тому вона має право ставити питання про усунення перешкод у користуванні своєю власністю шляхом виселення відповідачів та інших осіб із спірної квартири, у відповідності до ст. 319, 321, 391 ЦК України.

Проте, на розсуд колегії суддів, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, у зв'язку із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, з ухваленням у справі нового рішення.

Частинами 1 і 2 статті 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Частиною 4 статті 334 ЦК України закріплено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Зі змісту частини 4 статті 656 ЦК України слідує, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

У свідоцтві про придбанні майна з прилюдних торгів (аукціону), яке було видано ОСОБА_3 12 листопада 2013 року нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 4172 (а.с. 4), також було зазначено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що позивач зареєструвала своє право власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), яке було видано ОСОБА_3 12 листопада 2013 року нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 4172.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 до своєї апеляційної скарги додала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 листопада 2014 року, який був сформований вже після ухвалення оскаржуваного рішення, з якого вбачається, що право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4, а не за позивачем.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, позов ОСОБА_3 є передчасним, так як у неї ще не виникло право ставити питання про усунення їй перешкод у користуванні та володінні спірною квартирою, як своєю приватною власністю, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог останній має бути відмовлено, за безпідставністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 17 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом виселення без надання іншого житла - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 121 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування судових витрат, понесених останньою у зв'язку із сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Григоренко М.П.

Судді : Ковальчук Н.М.

Рожин Ю.М.