АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 546/542/14-ц Номер провадження 22-ц/786/375/15Головуючий у 1-й інстанції Горулько О.М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2015 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді: Дряниці Ю.В.,
суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.,
при секретарі: Ткаченко Т.І.,
з участю: представника позивача Колеснікова В.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -
в с т а н о в и л а :
Позивач 07.05.2014 року звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 29 946,80 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 02 серпня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № PLXRRX11560071, відповідно до якого відповідачка отримала строковий споживчий кредит на 24 місяці з 02.08.2007р. по 02.08.2009р. в сумі 2 074,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Станом на 16.04.2014 р. заборгованість становить 31 057,67 грн., у тому числі: заборгованість за основною сумою кредиту - 1 829,70 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 11 578,15 грн., заборгованість з комісії за користування кредитом - 1 727,07 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 15 922,75 грн., штраф (фіксована складова) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1402,23 грн. Судовим наказом Решетилівського районного суду Полтавської області від 21.05.2008 р. з ОСОБА_4 стягнуто заборгованість за даним договором у розмірі 3 013,10 грн., яка підлягає виключенню із вищевказаної суми заборгованості.
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором PLXRRX11560071 від 02 серпня 2007 року станом на 16 квітня 2014 року у розмірі 109 грн.15 коп., у тому числі: - пеня - у розмірі 109грн.15 коп.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 грн. 09 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено, у зв'язку зі спливом позовної давності.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставини, що мають істотне значення для справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права, недоведення обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 23 вересня 2014 року рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2014 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено повністю.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10 грудня 2014 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 23 вересня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Згідно ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з підстав, визначених п. 3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_4 було укладено договір № PLXRRX11560071 про надання споживчого кредиту у розмірі 2074,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди в розмірі 75,73 грн. та одноразової винагороди у розмірі 345,80 грн., з кінцевим терміном повернення до 02 серпня 2009 року.
Договір складається із Заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) та Тарифів, на що позичальником дана відповідна згода, яка власноручно підписана (а.с.7-11).
Відповідно до умов договору, боржник зобов'язувався щомісячно здійснювати погашення заборгованості за кредитом (щомісячний платіж) в сумі 173,56 грн., який складається з заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії та інших витрат.
Відповідно до розділів 4 та 5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) визначено порядок розрахунків та відповідальність сторін.
Термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п.5.5. Умов).
Судовим наказом Решетилівського районного суду Полтавської області № 2-н-52/08 від 21 травня 2008 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 1 992 грн. 88 коп., заборгованість за відсотками - 449 грн. 26 коп., заборгованість з комісії - 515 грн. 39 коп. та пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 55 грн. 57 коп., що разом становить 3013 грн. 10 коп. Даний судовий наказ не скасований, не змінений та набрав законної сили 04 червня 2008 року (а. с. 4).
З наданих Банком розрахунків, заборгованість станом на 16 квітня 2014 року становить 32959,90 грн., у тому числі: заборгованість за основною сумою кредиту - 1 829 грн. 70 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 11 578 грн. 15 коп.; заборгованість з комісії за користування кредитом 1 727 грн. 07 коп.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 15 922 грн. 75 коп., штраф (фіксована складова) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 1 402 грн. 23 коп.
Різниця між розміром заборгованості та стягнутою судовим наказом сумою заборгованості становить 29946,80 грн. (32959,90-3013,10=29946,80).
Відповідач ОСОБА_4 06 серпня 2014 року подала суду першої інстанції письмову заяву, в якій позов не визнала та просила застосувати строк позовної давності (а.с.36).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не виконаний судовий наказ, зобов'язання за кредитним договором не припинені, то позивач мав право на нарахування відсотків за користування кредитом, комісії, пені та штрафних санкцій згідно умов договору. Крім цього, звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу, що за своєю правовою природою однорідна зверненню до суду з позовом, тому перебіг позовної давності відповідно до положень ст. 264 ЦК України перервався і почався спочатку, починаючи з 25.05.2008 р. та на момент звернення до суду з позовом 07.05.2014 р. 5-ти річний строк позовної давності сплинув, тому вимоги про стягнення відсотків, комісії, пені та штрафу пред»явлені поза межами строку позовної давності та задоволенню не підлягають. Однак, з урахування того, що з 10.09.2010 р. позивач не нараховував відсотки за користування кредитом за базовою та підвищенми ставками та комісію, а пеню нараховував у розмірі 0,02% за кожен день прострочення від суми простроченої заборгованості, то розмір пені за період з 22.05.2013 р. по 16.04.2014 р. буде стоновити 109,15 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Однак, з таким висновком колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Банк, звернувшись до суду із заявою про видачу судового наказу скористався своїм правом дострокового стягнення кредитних коштів з боржника.
Виданий Решетилівським районним судом Полтавською області 21 травня 2008 року судовий наказ є особливою формою судового рішення, набрав законної сили та на даний час не змінений і не скасований.
Таким чином, вимоги Банку щодо стягнення заборгованості за укладеним кредитним договором були задоволені.
В зв'язку з тим, що судовий наказ на даний час у встановленому законом порядку боржником не виконаний, то Банк має право на отримання сум передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Саме такі роз'яснення викладені в абз. 2 п. 17 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до принципу диспозитивності розгляду цивільної справи, суд має вирішувати справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів.
Позовні вимоги про стягнення сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем не заявлялися, а отже колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними.
За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.3,4, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»- задовольнити частково.
Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2014 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити за безпідставністю.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: (підпис) Ю.В.Дряниця
Судді: (підпис) Т.О.Кривчун
(підпис) Л.І.Пилипчук
Згідно з оригіналом:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Ю.В.Дряниця