УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/11717/13-ц Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М.

Категорія 53 Доповідач Галацевич О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Борисюка Р.М., Матюшенка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Мишаковської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ліквідаційної комісії приватного вищого навчального закладу "Інститут підприємництва та сучасних технологій" (далі ПВНЗ) про захист трудових прав,

за апеляційною скаргою Пивовар Віти Михайлівни та Гуртовенка Романа Михайловича в інтересах Приватного вищого навчального закладу "Інститут підприємництва та сучасних технологій",

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 30 вересня 2014 року, -

встановила:

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 18.06.2014 року (а.с. 75-78), просила суд зобов'язати ліквідаційну комісію ПВНЗ виключити з реєстру вимог кредиторів цього закладу відомості про погашення боргу станом на 24.10.2012 року перед ОСОБА_2 на суму 3450,00 грн. та перед ОСОБА_3 на суму 8840,04 грн.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 вересня 2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі, Пивовар В.М. та Гуртовенко Р.М. в інтересах ПВНЗ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначили, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зарахування вартості майна в рахунок заробітної плати за період з 2008 по травень 2010 року були предметом дослідження під час розгляду цивільної справи №2-2343/10, адже зазначене майно позивачі отримали лише 29 лютого 2012 року, що виключає можливість розгляду цих обставин судом в травні 2010 року. Також зазначили, що суд в порушення ст. 61 ЦПК України не врахував, що судовими рішеннями трьох інстанцій було встановлено обставину часткового погашення боргу перед позивачами, а отже є незаконним вносити зміни до реєстру кредиторів щодо виключення відомостей про часткове погашення боргу перед позивачами.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 8 ст.111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

За змістом ч. 3 ст. 112 цього Кодексу у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами існували трудові відносини, під час яких утворилась заборгованість по заробітній платі. ПВНЗ з 08.10.2013 року перебуває у стані припинення. Відповідно витягу з реєстру кредиторів даного закладу станом на 24.10.2012 року у графі «погашення заборгованості» містяться суми 8840,04 грн. у ОСОБА_3 та 3450 грн. у ОСОБА_2

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що будь-якого погашення боргових зобов'язань перед позивачами після їх звільнення 24.10.2012 року не було, тому відповідач безпідставно зменшив розмір кредиторської заборгованості та порушив трудові права позивачів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 20.11.2013 року (а.с. 28-30) скасовано рішення Корольовського райсуду м. Житомира від 24.10.2013 року та ухвалено нове рішення, яким зобов'язано ПВНЗ внести зміни до реєстру кредиторів, зазначивши кредиторські вимоги ОСОБА_2 у розмірі 60 644,56 грн., ОСОБА_3 - 68 963,81 грн.

Зі змісту цього судового рішення вбачається, що кредиторська заборгованість ПВНЗ перед ОСОБА_2 зазначена з урахуванням 3450 грн. та перед ОСОБА_3 з урахуванням 8840 грн., які позивачі просять виключити з реєстру кредиторів ПВНЗ станом на 24.10.2012 року, як такі, що погашені.

Факт часткового погашення заборгованості перед позивачами шляхом передачі їм майна у 2009 році на вищезазначені суми не заперечувала їх представник.

Запис у реєстрі кредиторів про погашення станом на 24.10.2012 року цих сум (3450 грн. ОСОБА_2 та 8840 грн. ОСОБА_3.) не впливає на права позивачів, зважаючи на те, що рішенням апеляційного суду Житомирської області від 20.11.2013 року, станом на дату його ухвалення, встановлені кредиторські вимоги ОСОБА_2 у розмірі 60644,56 грн., ОСОБА_3 - 68963,81 грн., тобто з урахуванням цим сум.

Доказів на підтвердження позовних вимог в частині входження сум часткового погашення боргу до встановленої рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08.06.2010 року у справі № 2-2343/10 (а.с. 40) суми заборгованості ПВНЗ перед позивачами, останні не надали.

Крім того, апеляційний суд Житомирської області у своєму рішенні від 20.11.2013 року, змінючи рішення Корольовського райсуду м. Житомира від 24.10.2013 року в частині розміру кредиторської заборгованості та збільшуючи її розмір на ці суми (3450 грн. ОСОБА_2 та 8840 грн. ОСОБА_3.), зазначив що останні мають бути враховані при виконанні рішення суду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу Пивовар Віти Михайлівни та Гуртовенка Романа Михайловича в інтересах Приватного вищого навчального закладу "Інститут підприємництва та сучасних технологій" задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 30 вересня 2014 року та додаткове рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19 листопада 2014 року скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: