АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/436/15 Справа № 205/5478/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Скрипник К. О. Доповідач - Гайдук В.І.
Категорія 58
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Гайдук В.І.,
суддів Калиновського А.Б., Єлізаренко І.А.,
за участю секретаря Чоха К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2014 року
у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2014 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначаючи, що 23 листопада 2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно до умов якого відповідач отримала у кредит грошові кошти в сумі 77700 дол. США. З метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. За договором від 08 грудня 2011 року позивач набув право вимоги до ОСОБА_2 за даними договорами. Внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість, тому між банком та ОСОБА_2 досягнуто домовленість про добровільний продаж предмета іпотеки. Проте, позивачу стало відомо, що 22 січня 2014 року державним виконавцем Кіровського ВДВС, під час здійснення виконавчих дій по виконавчому провадженню про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості, було винесено постанову, якою накладено арешт на все майно належне ОСОБА_2 Вважаючи, що він має першочергове право на заставлене майно боржника, як заставодержатель, позивач, з урахуванням уточнень, просив зняти арешт та заборону на відчуження з нерухомого майна, а саме, з двокімнатної квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, який накладено постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 22 січня 2014 року по виконавчому провадженню № 41568383 (а.с. 2-4, 70-73).
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2014 року заяву у задоволені позовних вимог відмовлено (а.с. 94-96).
В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, у зв'язку з чим ставить питання про його скасування (а.с. 106-107).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи вимоги заявника, суд першої інстанції, керуючись положеннями Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 серпня 1976 року, виходив з того, що оскільки позивач не є власником арештованого майна, підстави для скасування арешту відсутні.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11256075000. Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 77 700,00 доларів США, терміном до 23 листопада 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом (а.с. 8-11).
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором 23 листопада 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк»» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 11256075000/1, за умовами якого, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 53,1 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м, із зазначенням вартості предмету іпотеки 392 600,00 грн. (а.с. 12-13)
Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстроване 23 листопада 2007 року шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та до Державного реєстру іпотек (а.с. 16).
08 грудня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого останній відступив позивачу свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами та договорами забезпечення, в тому числі й за договорами, укладеними з відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 18-20).
Відповідно до наданої позивачем довідки від 02 червня 2014 року заборгованість ОСОБА_2 по кредитним зобов'язанням перед банком складає 1271378,90 грн. (а.с.24). До банку ОСОБА_2 24 січня 2014 року подала заяву про розгляд питання дострокового закриття договору за рахунок заставленої квартири (а.с.25).
Постановою від 22 січня 2014 року по виконавчому провадженню №41568383 з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва (№ 2-9246/10 від 04.12.2013) про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості на користь ПАТ КБ «Надра» державним виконавцем Кіровського ВДВС Біляковський О.М. було накладено арешт на все майно ОСОБА_2 (а.с.86).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 6 ст. 3 Закону України Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
У відповідності до статті 7 вищевказаного Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Пунктом 5.3.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5, передбачено, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеною у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.
Крім того, згідно з частиною 3 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
З матеріалів справи вбачається, що передача в іпотеку спірної квартири виникла 23 листопада 2007 року, тобто раніше ніж було винесено рішення про стягнення з боржника коштів на користь стягувача ПАТ «Комерційний банк «Надра», який не є іпотекодержателем спірної квартири. Ринкова вартість спірної квартири не перевищує розмір заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем, як іпотекодержателем.
Частиною 1 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що обтяжував має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Аналіз зазначеної правової норми свідчить про те, що надання іпотекодержателю права на зняття арешту із заставного майна повинно бути захищено у судовому порядку без додаткових дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивач має переважне право на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за рахунок реалізації заставленого майна і накладення арешту на предмет обтяження є перепоною для реалізації позивачем предмета іпотеки, що є порушенням його майнових прав і інтересів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові № 6-13цс14 від 09 квітня 2014 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність порушених прав заставодержателя та відмову в позові у тому числі з тих підстав, що позивач не є власником предмета іпотеки і ухвалив неправильне та необґрунтоване рішення яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до положень ст.309-ст.316 ЦПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в державного виконавця були відсутні правові підстави для накладення арешту на спірну квартиру боржника, яка передана в іпотеку і позивач є її іпотекодержателем, оскільки вказані дії унеможливлюють реалізацію Банком першочергового права задоволення вимог до боржника за рахунок предмету іпотеки, на користь інших кредиторів, що не є заставодержателями. Тому позовні вимоги про зняття арешту та заборони на відчуження з нерухомого майна, а саме, з спірної квартири на підставі постанови державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 22 січня 2014 року по виконавчому провадженню № 41568383 підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2014 року - скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна, а саме: з двокімнатної квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, накладений постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 22 січня 2014 року по виконавчому провадженню № 41568383.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді