№ 2-19/09 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

30 січня 2009  р.      Костянтинівський   міськрайонний суд       Донецької області у складі:

головуючого: судді                      Рогожиної А.В.

при секретарі:                                Костенко А.К.                                 

за участю позивача:                      ОСОБА_1

представника позивача:               ОСОБА_3.

представника відповідача:           Поліщук Р.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка  цивільну справу за  позовомОСОБА_1, представник позивача:  ОСОБА_2 до приватного  підприємства “БЭЛЬ” м. Донецька про  витребування трудової книжки, сплати часу вимушеного прогулу,  відшкодування моральної шкоди, визнання наказу про звільнення незаконним,  зміну підстави  та формулювання звільнення,  поновлення строку для звернення в суд,  -     

ВСТАНОВИВ:

                4 серпня 2008 року ОСОБА_1., представник позивача:  ОСОБА_2. звернулись до суду з  позовом  до приватного  підприємства “БЭЛЬ” м. Донецька про  витребування трудової книжки, сплати часу вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В подальшому вони змінили та доповнили свої позовні вимоги, просили  визнати наказ про звільнення ОСОБА_1. незаконним,  змінити  підстави  та формулювання звільнення, поновити трудову книжку,  поновити  строк для звернення в суд, посилаючись на наступні обставини.

            13 лютого 2006 року ОСОБА_1.  була прийнята на роботу продавцем до магазину ПП “БЭЛЬ” - “Чунга-Чанга”,  розташованого за адресою:  Донецька область м. Костянтинівка вул. Петровського, 29,   що є підрозділом  головного підприємства   “БЭЛЬ”  розташованого у м. Донецьку. 

              З  першого  червня  2006 року ОСОБА_1 було переведено завідуючою вказаного магазину.              

              22 вересня 2006 року відповідач відсторонив ОСОБА_1. від роботи по невідомим  для неї причинам.

              20 листопада 2006 року  ОСОБА_1. поштою звернулась до відповідача з проханням звільнити її з роботи, на що листом № 137  від 25 листопада 2006 року їй  було відмовлено.

             30 серпня 2007 року відповідач звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду       Донецької області  до ОСОБА_1. та  до трьох продавців, які працювали у  магазині ПП “БЭЛЬ” - “Чунга-Чанга”  з позовом про відшкодування шкоди  і в ході слухання справи ОСОБА_1. стало відомо,  що її звільнено з роботи, при цьому їй не були відомі ні підстави, ні дата звільнення.  Ухвалою суду від 13.12.2007 року  провадження у вказаній справі було закрите  у зв”язку з відмовою позивача від позову, бо, як вважає ОСОБА_1.,   представник  відповідача  не зміг довести факту заподіяння шкоди та провини її та  інших працівників  у заподіянні шкоди.

              Незважаючи на це, відповідач продовжує утримувати у себе  трудову книжку ОСОБА_1., що є перешкодою для неї у працевлаштуванні  та  затримує належний розрахунок при звільненні. Так як ОСОБА_1.  в ході слухання даної справи стало відомо, що  її було звільнено 07.09.2006 року у зв”язку з прогулом і  начебто  29.10.2007 року  їй було поштою надіслано трудову книжку, яку  насправді не було надіслано,  вона просить  поновити трудову книжку, визнати  наказ про звільнення  незаконним,  змінити  підстави  та формулювання звільнення, зформувавши підставу звільнення, як звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України,  поновити  строк для звернення в суд.     При цьому  ОСОБА_1. просить  стягнути з   приватного підприємства “БЭЛЬ” м. Донецька на її користь

 19 070 (дев”ятнадцять тисяч сімдесят) гривень 52 коп. - середній заробіток за час затримки видачі розрахунку та трудової книжки з дня звільнення - 8 вересня 2006 року і на момент  постановлення рішення суду- 29 січня 2009 року за 876 робочіх дня,  10000 гривень  у відшкодування  моральної шкоди, яка виразилася в тому, що  порушені її законні права, бо відповідач знехтував нормами закону, принизив її професійну гідність, як працівника,  неможливість працевлаштуватися,  що вимагає від неї додаткових зусиль  для організації життя,  бо вона стала знервована, що  призвело до погіршення  відносин у сім”ї,   43,16 грн. - плата за проїзд на автобусі  ОСОБА_2.  з м. Донецьк до м. Костянтинівки на слухання справи  та  6000 гривень за  оплату нею юридичних послуг.              

              У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов з наведених в ньому мотивів,  просили його задовольнити.

               Представник відповідача  Поліщук Р.Г.  проти задоволення позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити повністю.   Він пояснив, що ОСОБА_1.  13.02.2006 року  була прийнята на роботу продавцем до магазину ПП “БЭЛЬ” - “Чунга-Чанга” м. Костянтинівки,    що є підрозділом  головного підприємства   “БЭЛЬ”  розташованого у м. Донецьку на підставі наказу № 268-к  та звільнено  із займаної посади  07.09.2006 року на  підставі п.4 ст. 40 КЗпП України (за прогули) на підставі наказу № 340-к. На посаду завідуючої магазином у м. Костянтинівка ОСОБА_1.  ніколи не призначалась. Звільнена була ОСОБА_1. на законних підставах, оскільки  7 вересня 2006 року самовільно залишила роботу і була відсутня на роботі у вказаний день з  10-00 до 17-00 години без пояснення причин, про що  на підставі докладної записки бухгалтера підприємства “Чунга-Чанга” ОСОБА_4. від 07.09.2006 року було складено акт  про відсутність  ОСОБА_1.  на робочому місті. У день звільнення  з нею було  проведено  повний розрахунок шляхом перерахування  суми розрахунку на  її особистий  картковий рахунок. Оскільки ОСОБА_1. в останній день роботи  08.09.2006 року була відсутня на роботі,  на її адресу відповідачем було відправлено листа з копією наказу про звільнення із повідомленням про звільнення та про необхідність з”явитися до відповідача за трудовою книжкою. На підставі листа ОСОБА_1.  від  25.10.2007 року  із заявою про надіслання трудової книжки  29.10.2007 року їй була  надіслана відповідачем трудова книжка. Представник відповідача вважає, що на підставі цього ОСОБА_1.  пропущено строк для звернення до суду.  Крім того,  представник  відповідача вказав, що  лист   відповідача за № 137 від  25.11.2006 року, підписаний начальником юридичного відділу ПП “БЭЛЬ”, даний як выдповідь  на звернення ОСОБА_1. про розірвання  трудового договору, в якому відповідач  підтверджує, що  станом на 25.11.2006 року ОСОБА_1.  не була звільнена з роботи, де вона  працювала завідуючою,   надана ОСОБА_1.  неуповноваженою на це особою. 

             Заслухавши сторони, свідка ОСОБА_4.,  дослідивши докази по справі, суд вважає, що  позовні вимоги ОСОБА_1. підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

               Судом  встановлені наступні  факти і відповідні їм правовідносини.

              Згідно  наказу № 268   приватного підприємства  “БЭЛЬ” м. Донецька від 13.02.2006 року, ОСОБА_1.  прийнята на посаду продавця  з  13 лютого 2006 року з окладом згідно штатного розпису (а.с. 5).  З  першого червня  2006 року ОСОБА_1 було переведено завідуючою вказаного магазину, що  підтверджується  копією трудової книжки на ім”я позивача із відповідним записом (а.с. 47).  

               22 вересня 2006 року відповідач відсторонив ОСОБА_1. від роботи  з невстановлених причин.   20 листопада 2006 року  ОСОБА_1. поштою звернулась до відповідача з проханням звільнити її з роботи, на що листом № 137  від 25 листопада 2006 року їй було відмовлено (а.с.6).

              30 серпня 2007 року відповідач звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду       Донецької області  до ОСОБА_1. та  до трьох продавців, які працювали у  магазині ПП “БЭЛЬ” - “Чунга-Чанга”  з позовом про відшкодування шкоди (а.с. 7-9) . Ухвалою суду від 13.12.2007 року  провадження у вказаній справі було закрите  у зв”язку з відмовою позивача від позову (а.с. 10). 

                Відповідачем надані суду дані про наступне. ОСОБА_1. звільнено  із займаної посади  07.09.2006 року згідно наказу № 340-к у зв”язку з прогулом за  ст. 40 п.4 КЗпП України на підставі  службової записки (а.с. 26).  Згідно докладної записки бухгалтера підприємства “Чунга-Чанга” ОСОБА_4. від 07.09.2006 року та акту про  відсутність на робочому місті  від  07.09.2006 року,  складеного  представниками відповідача,  ОСОБА_1.  була  відсутня  7 вересня 2006 року на роботі у вказаний день з  10-00 до 17-00 години без пояснення причин (а.с. 54, 55).

                Свідок  ОСОБА_4.  пояснила, що  працювала  у 2006 році  старшим бухгалтером  ПП “БЭЛЬ”,  звільнилась з підприємства 8 вересня 2006 року, її робочим місцем був офіс, розташований у м. Донецьку по вул. Складській,  3.  ОСОБА_4.  пояснила, що  в її службові обов”язки  взагалі не входило писати  докладні записки  і  що  докладну записку від 07.09.2006 року вона не писала, у цей день вона не була в м. Костянтинівка і їй було невідомо, чи була ОСОБА_1. на роботі, чи ні.   По роботі вона знала, що ОСОБА_1. була завідуючою магазину у м. Костянтинівка. 

               Суд вважає, що  наказ ПП “БЭЛЬ”  № 340-к від 07.09.2006 року  про звільнення ОСОБА_1.  є  незаконним і безпідставним.   Згідно  ст.  149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення  власник або уповноважений ним орган  повинен враховувати  ступінь тяжкості вчиненого проступку  і заподіяну ним шкоду, обставини,   за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.  У даному випадку  пояснення від ОСОБА_1 не було витребуване,   вона не була повідомлена  під розписку про  застосування до неї  дисциплінарного стягнення. Взагалі,  відсутні дані про  вчинення ОСОБА_1.  дисциплінарного проступку,  цей факт спростований свідком   ОСОБА_4.  і  не має під собою обгрунтування.

               На підставі викладеного вказаний наказ  в частині   звільнення ОСОБА_1.  слід  визнати незаконним.

               Суд вважає, що до показань представника відповідача відносно  звільнення, виплати розрахунку, видачі  трудової книжки та інших дій  відповідача відносно ОСОБА_1. необхідно відноситись критично,  бо  дані відповідача про  ці події є неточними  і суперечливими.  

             Так,   дані   про прийняття  на роботу ОСОБА_1., відображені  в копіях наказів та в копії трудової книжки ОСОБА_1.,   відрізняються за змістом.  Згідно копії наказу, наданого позивачкою,  вона прийнята на роботу  у приватне підприємство “БЭЛЬ”  м. Донецька  згідно  пункту 1.5  наказу № 268, підписаного  директором  ЧП “БЭЛЬ”   А.Н. Немерюк (а.с. 5),  при цьому  про роботу в м. Костянтинівка не йдеться.   Згідно виписки із цього ж наказу, наданого відповідачем  - № 268 приватного підприємства “БЭЛЬ”  м. Донецька,  за підписом інспектора  відділу кадрів С.Г. Абдуллаєвой,  ОСОБА_1. прийнята на роботу  за пунктом 1.1  продавцем в м. Костянтинівка (а.с. 25).   В копії трудової книжки на ім”я ОСОБА_1., яка витребувана судом за клопотанням позивачки в Костянтинівському МВ УМВС, відповідачем зроблено запис, що вона прийнята на роботу  в якості продавця в м. Костянтинівку, але  номер наказу вказаний інший - № 268-к.  В цій же копії вказано, що  у червні 2006 року ОСОБА_1.  була переведена на посаду завідуючої магазином у м. Костянтинвка згідно наказу № 306-к від 01.06.2006 року4 (а.с. 470).

              Вказане спростовує  показання представника  відповідача про  те, що ОСОБА_1.  не працювала завідуючою магазином.  Показання  представника  відповідача в цій частині  і в частині того, що ОСОБА_1. була звільнена  7 вересня 2006 року, спростовуються  листом відповідача № 137 від  25.11.2006 року, із якого убачається, що  станом на 25 листопада 2006 року вона не була взагалі звільнена  з приватного підприємства “БЭЛЬ”,   цим же листом підтверджується, що ОСОБА_1. дійсно працювала  в цьому підприємстві завідуючою (а.с. 6).  Суд вважає недоцільними  показання представника відповідача про те,  що цей лист надісланий  позивачці неуповноваженою на це особою,    бо    лист  підписано начальником юридичного відділу підприємства відповідача,  дані, які містяться у листі,   відповідають дійсності, але  суперечать показанням представника відповідача у суді.                       

              Суд вважає, що  позивачці необхідно поновити строк для звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України,   бо   ОСОБА_1.  пропустила їх з поважних причин,  про що свідчать її листи зі зверненнями до відповідача про  звільнення  та видачу трудової книжки  та відповіді на ці листи відповідача від 25.11.2006р.  та від  04.03.2008р. (а.с. 6, 117,118).  В листі  відповідача  № 25 від 04.03.2008 року  на ім”я  позивачки  вказано, що звільнена вона  20.09.2006 року  за власним бажанням на підставі її особистої заяви про звільнення  (а.с. 118), що  протирічить другим  даним по справі,   представленим  відповідачем.      

            Згідно  ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов”язаний в день звільнення  видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені  в статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу  він зобов”язаний також у день звільнення  видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу  видається на вимогу працівника

          “Книга учета”  (а.с. 50-53), надана відповідачем у підтвердження  надіслання  трудової книжки позивачці,  копії листів  про  повідомлення її про звільнення та надіслання  трудової книжки (а.с. 27, 28-30,118), на які посилається представник  відповідача, не свідчать про те, що дійсно це було зроблено. Доказів про надіслання трудової книжки та її отримання,  проведення розрахунку при звільненні  ОСОБА_1. відповідачем не надано.  Даних про те, що  трудова книжка  ОСОБА_1. знаходиться у відповідача, суд  також не має. На підставі викладеного суд вважає, що  відповідач  повинен поновити трудову книжку ОСОБА_1.

               Розрахунок  з ОСОБА_1. відповідачем не зроблено по теперішній час.  Посилання представника відповідача на те, що розрахункові суми нараховані ОСОБА_1. 08.09.2006 року, не відповідають дійсності, бо сума, нарахована  позивачці в цей день, є її заробітною платою, що підтверджується випискою із банку (а.с. 84).

               Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазнаячені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня  після пред”явлення  звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні,  власник або уповноважений ним орган  повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазнчених сум. В разі спору  про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у всякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

         Згідно до ст.  233 КЗпП України, працівник  може звернутися  з заявою про вирішення  трудового спору безпосередньо  до районного, районного  у місті,  міського чи міськрайонного суду у тримісячний строк  з дня,  коли він дізнався  або повинен був дізнатися  про порушення свого права, а справах про звільнення - в місячний строк з дня  вручення копії  наказу  про звільнення  або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення  законодавства  про оплату праці працівник має право звернутися до суду  з позовом  про  стягнення  належної йому заробітної платит без обмеження  будь-якитм строком.

           На  підставі   ст. 235 КЗпП України, у разі визнання  формулювання причини звільнення неправильним  або таким, що  не відповідає чинному законодавству,  у випадках, коли це не  тягне за собою поновлення  працівника на роботв,  орган, який розглядає трудовитй спір,  зобов”язаний  змінити формулювання  і вказати в рішенні причину  звільнення у точній відповідності  з формулюванням чинного законодавства та з посиланням  на відповідну статтю  (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання  причини звільнення  в трудовій книжці  перешкоджало працевлаштуванню працівника,  орган, який  розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення  про виплату йому  середнього заробітку  за час вимушеного прогулу  в порядку і на умовах, передбачених  частиною другою цієї статті. У разі затримки  видачі трудової книжки з вини  власника  або уповноваженого ним органу   працівникові виплачується середній  заробіток за час вимушеного прогулу.

                 Так як ОСОБА_1.  була звільнена незаконно, відповідач повинен на підставі її заяви про звільнення за власним бажанням змінити  підставу  та формулювання звільнення ОСОБА_1 із  звільнення  за ст. 40 п.4 КЗпП України  у зв”язку з прогулом на  ст. 38  п.4 КЗпП України - звільнення  з ініціативи  працівника - ОСОБА_1. за власним бажанням  за ст.  38 КЗпП України.

               Статтею 237-1  КЗпП України передбачено, що  відшкодування власником або  уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику  провадиться у разі,  якщо  порушення його законних прав призвели до  моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

               Судом встановлено, що ОСОБА_1. пережила  у зв”язку  з порушенням відповідачем її законних прав, неможливості працевлаштуватися без трудової книжки на роботу, затримкою розрахунку при звільненні   моральні страждання, які  призвели до втрати нею  нормальних життєвих  зв”язків і  вимагають від неї додаткових зусиль  для організації життя,  тому суд вважає за необхідне, з урахуванням  ступіню моральних страждань позивачки, частково задовольнити її вимоги в частині   відшкодування  моральної шкоди  і стягнути з відповідача на її користь  5000 гривень  моральної шкоди.

            Суд вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_1. необхідно стягнути  середній заробіток  за час вимушеного прогулу, що предбачено ст.  235  КЗпП України, якою встановлено, що  у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника  або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.  На підставі викладеного суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1.  19070, 52 грн. Ця сума складає:

               479,00 грн.- середній заробіток за останні два місяці (а.с. 37),

               21,77 грн.- середньоденна заробітна плата за день  (479 грн. : 22 дня =21,77 грн.)

                876 днів -  кількість днів вимушеного прогулу з 8 вересня 2006 року по 30 січня 2009 року- день винесення судом рішення.

              876 днів   х   21.77 грн.   =   19070, 52 грн.

             На підставі викладеного  суд вважає,  що  з приватного підприємства “БЭЛЬ” м. Донецька необхідно стягнути  на  користь ОСОБА_1.  19 070 (дев”ятнадцять тисяч сімдесят) гривень 52 коп. - середній заробіток за час затримки видачі розрахунку та трудової книжки з дня звільнення - 8 вересня 2006 року і на момент  постановлення рішення суду  за 876 робочіх дня,  5000 гривень  у відшкодування  моральної шкоди, ураховуючи моральні страждання позивачки, які вона пережила  у зв”язку  з порушенням відповідачем її законних прав, неможливості працевлаштуватися без трудової книжки,   що призвело до втрати нею  нормальних життєвих  зв”язків і додаткових зусиль  для організації життя,  43,16 грн. - плата за проїзд на автобусі  ОСОБА_3. з м. Донецьк до м. Костянтинівки на слухання справи  (а.с. 129-132) та  6000 гривень за  оплату нею юридичних послуг (а.с. 90-96).              

             Керуючись ст. ст. 60, 79, 177, 212-215 ЦПК України,  47, 116, 234, ч.4 ст. 235, 237-1, КЗпП України  ст.ст. 655, 1166  Цивільного  Кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

              Позов  ОСОБА_1 задовольнити частково. 

              Поновити  ОСОБА_1 строк для звернення до суду.

              Зобов”язати приватне підприємство “БЭЛЬ” м. Донецька поновити ОСОБА_1 трудову книжку.

              Визнати незаконним наказ    приватного підприємства “БЭЛЬ” м. Донецька  за №  340-к від 07.09.2006 року в частині  звільнення ОСОБА_1., змінити  підставу  та формулювання звільнення ОСОБА_1 із  звільнення  за ст. 40 п.4 КЗпП України  у зв”язку з прогулом на  ст. 38  п.4 КЗпП України - звільнення  з ініціативи  працівника - ОСОБА_1. за власним бажанням  за ст.  38 КЗпП України.

               Стягнути з   приватного підприємства “БЭЛЬ” м. Донецька на користь ОСОБА_1: 30 113 (тридцять тисяч сто тринадцять) гривень  68 коп.,   які складають: 19 070(дев”ятнадцять тисяч сімдесят) гривень 52 коп. - середній заробіток за час затримки видачі розрахунку та трудової книжки з дня звільнення  і на момент  постановлення рішення суду,  43 (сорок три) гривні  16 коп. - плата за проїзд на автобусі  ОСОБА_3.   до м. Костянтинівки, 5000 (п”ять тисяч) гривень  у відшкодування  моральної шкоди,  6000 (шість тисяч) гривень - оплата юридичних послуг.              

             Стягнути з   приватного підприємства “БЭЛЬ” м. Донецька  у доход держави:  витрати по оплаті судового збору у розмірі  301 (триста одну) гривню 14 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30  гривень.

            Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівським міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження i поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя

                                                                                         № 2-19/09 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

30 січня 2009  р.      Костянтинівський   міськрайонний суд       Донецької області у складі:

головуючого: судді                      Рогожиної А.В.

при секретарі                                Костенко А.К.                                 

за участю позивача                      ОСОБА_1

представника позивача               ОСОБА_3.

представника відповідача           Поліщук Р.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка  цивільну справу за  позовомОСОБА_1, представник позивача:  ОСОБА_2 до приватного  підприємства “БЭЛЬ” м. Донецька про  витребування трудової книжки, сплати часу вимушеного прогулу,  відшкодування моральної шкоди, визнання наказу про звільнення недійсним,  зміну підстави  та формулювання звільнення,  поновлення строку для звернення в суд,  -

            В С Т А Н О В И В:

                  Зважаючи на складність у викладенні  повного рішення суду, пов”язаного з  потребою у  обгрунтуванні  доводів сторін,  на що може  бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне  проголосити його вступну та   резолютивну  частини.           

             Керуючись ст. ст. 60, 79, 177, 212-215 ЦПК України,  47, 116, 234, ч.4 ст. 235, 237-1, КЗпП України  ст.ст. 655, 1166  Цивільного  Кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

               Позов  ОСОБА_1 задовольнити частково. 

               Поновити  ОСОБА_1 строк для звернення до суду.

               Зобов”язати приватне підприємство “БЭЛЬ” м. Донецька поновити ОСОБА_1 трудову книжку.

              Визнати незаконним наказ    приватного підприємства “БЭЛЬ” м. Донецька  за №  340-к від 07.09.2006 року в частині  звільнення ОСОБА_1.,  змінити  підставу  та формулювання звільнення ОСОБА_1 із  звільнення  за ст. 40 п.4 КЗпП України  у зв”язку з прогулом на  ст. 38  п.4 КЗпП України - звільнення  з ініціативи  працівника - ОСОБА_1.

               Стягнути з   приватного підприємства “БЭЛЬ” м. Донецька на користь ОСОБА_1: 30 113 (тридцять тисяч сто тринадцять) гривень  68 коп.,   які складають: 19 070(дев”ятнадцять тисяч сімдесят) гривень 52 коп. - середній заробіток за час затримки видачі розрахунку та трудової книжки з дня звільнення  і на момент  постановлення рішення суду,  43 (сорок три) гривні  16 коп. - плата за проїзд на автобусі  ОСОБА_3.   до м. Костянтинівки, 5000 (п”ять тисяч) гривень  у відшкодування  моральної шкоди,  6000 (шість тисяч) гривень - оплата юридичних послуг.              

             Стягнути з   приватного підприємства “БЭЛЬ” м. Донецька  витрати по оплаті судового збору у розмірі  301 (триста одну) гривню 14 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30  гривень.

            Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівським міськрайонний суд  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження i поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя