ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" січня 2015 р.Справа № 924/1839/14
Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Музика М.В. при секретарі судового засідання Дідик Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум", м.Вінниця
до приватного підприємства "Транс-Вікторія", м.Хмельницький
про стягнення 12 186,41 грн. заборгованості, з яких 10 000 грн.-основного боргу, 1 244,75 грн.-пені, 150,36 грн.- 3 %річних, 791,30 грн.-інфляційних,
Представники сторін:
від позивача: Плахотнюк О.В. - директор
від відповідача: Ткаченко Д.В.-за довіреністю №Г-001/2015 від 20.01.2015р.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 12 186,41 грн. заборгованості згідно договору №46-07/13 від 29.07.2013 р., з яких 10 000 грн. - основного боргу, 1 244,75 грн. -пені, 150,36 грн.-3% річних, 791,30 грн.-інфляційних нарахувань.
В судове засідання з'явилась представник позивача, позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.
Повноважний представник відповідача в судовому засіданні та в письмовому відзиві на позов проти позовних вимог заперечила. Вказує, що частина поставлених позивачем автошин були неякісними, про що було складено відповідні акти. У зв'язку із зазначеним, відповідач відмовився оплатити за поставлені шини.
Розглядом матеріалів справи судом встановлено наступне:
29 липня 2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір № 46-07/13 купівлі-продажу (далі - договір).
Відповідно до п.1.1 та 1.2 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а саме: автомобільні шини з відновленим протектором відповідно до накладних та рахунків-фактур, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються сторонами у видаткових або товарно-транспортних накладних (актах приймання-передачі) та вважаються погодженими з моменту їх підписання уповноваженими представниками обох сторін.
Покупець у відповідності з даним Договором зобов'язаний: приймати Товар, що поставляється продавцем за даним Договором та своєчасно оплатити його вартість (п. 2.3 договору).
Покупець зобов'язаний сплачувати продавцю вартість поставленого за цим Договором Товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця або в готівковій формі шляхом внесення коштів в касу продавця наступним чином: 100% передоплата на підставі виставленого рахунка-фактури протягом трьох банківських днів.
Згідно п. 6.1 даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 липня 2014р., але в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Позивач здійснив поставку товару, що підтверджується рахунком № 158 від 27.06.2014 р., згідно якого було відпущено товар за видатковою накладною на автошини 385/65 22,5 в кількості 3 шт. на загальну суму 9600,00 грн. та за рахунком № 166 від 14.07.2014 р., згідно якого було відпущено товар за видатковою накладною на автошини 385/65 22,5 в кількості 3 шт. на загальну суму 6300,00 грн.
За рахунком № 158 від 27.06.2014 р. в сумі 9 600,00 грн. заборгованість виникла з 03.07.2014р. та за рахунком № 166 від 14.07.2014 р. в сумі 6 300,00 грн. заборгованість виникла з 18.07.2014 р.
Таким чином, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв від позивача товар на загальну суму 15 900 грн.
Проте, відповідач здійснив оплату отриманого товару лише частково. Так, на погашення боргу за рахунком № 158 від 27.06.2014 р. в сумі 9 600,00 грн. згідно акту звірки та банківських виписок було зараховано: 07.08.2014 р. -1 000,00 грн.; 17.09.2014 р. -2000,00 грн.; 03.10.2014 р. - 2900,00 грн.
Всього за поставлений товар відповідач сплатив позивачу лише 2 900 грн., що також відображено акті звірки взаєморозрахунків. В результаті часткової оплати поставленого товару за договором відповідач заборгував позивачу 10 000 грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією від 10.11.2014р., в якій вимагав, зокрема, сплатити 10000 грн. загальної суми заборгованості за договором. Претензія залишена без задоволення.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами 29.07.2013р. укладено договір купівлі-продажу № 46-07/13.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Судом встановлено, що на виконання договору № 46-07/13 від 29.07.2013 р. позивач позивач здійснив поставку товару, що підтверджується рахунком № 158 від 27.06.2014 р., згідно якого було відпущено товар за видатковою накладною на автошини 385/65 22,5 в кількості 3 шт. на загальну суму 9600,00 грн. та за рахунком № 166 від 14.07.2014 р., згідно якого було відпущено товар за видатковою накладною на автошини 385/65 22,5 в кількості 3 шт. на загальну суму 6300,00 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково, утворивши заборгованість в сумі 10 000 грн. Доказів про сплату зазначених коштів відповідачем суду не подано. Тобто, відповідач не виконав зобов'язань перед позивачем належним чином, порушивши умови, визначені договором.
Отже, враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 000 грн. основного боргу заявлені правомірно та підлягають задоволенню.
Судом не береться до уваги надане представником відповідача платіжне доручення № 44173856184 від 27.10.2014 р. на суму 600 грн., яким відповідач нібито сплатив позивачу частину коштів в рахунок погашення заборгованості. Платником в дорученні вказаний Генов Олексій Ілліч, отримувач коштів - Куявский Руслан Иосифович, призначення платежу "Перевод личных средств". Вказаний документ не може вважатись належним доказом у вказаній справі та підтверджувати факт переказу коштів ПП "Транс-Вікторія" в рахунок погашення боргу перед ТОВ "Ферум".
Що стосується претензій відповідача щодо, на його думку, неякісного товару поставленого позивачем, то відповідачем не було дотримано вимог, визначених у гарантійних талонах на придбання у ТОВ «ФЕРУМ» вантажних відновлених автошин. Вказана обставина не заперечується представником відповідача.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 150,36 грн. - 3 % річних, 791,30 грн.-інфляційних.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розмір заявлених позивачем інфляційних втрат в сумі 791,30 грн. та 3% річних в розмірі 150,36 грн., вважає їх правильними та обґрунтованими, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 150,36 грн. та 791,30 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача, також 1 244,75 грн. пені.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторонами в п. 2.3 продавець у відповідності з даним Договором має право: у випадку прострочення оплати покупцем Товару вимагати від останнього сплати подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день такого прострочення.
Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок пені, суд приходить висновку, що позивачем правомірно, в межах можливих нарахувань, заявлено до стягнення 1 244,75 грн пені.
Враховуючи вищенаведене, положення ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 44, 49, 82, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум", м.Вінниця до приватного підприємства "Транс-Вікторія", м.Хмельницький про стягнення 12 186,41 грн. заборгованості, з яких 10 000 грн.-основного боргу, 1 244,75 грн.-пені, 150,36 грн.- 3 %річних, 791,30 грн.-інфляційних, задовольнити .
Стягнути з приватного підприємства "Транс-Вікторія" (м.Хмельницький, вул. Свободи, буд. 22А, кв.50, код. 31536811) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ферум" (м.Вінниця, вул. Тарногродського, буд. 21А, код 31127967) 10 000 грн. (десять тисяч гривень) -основного боргу, 1 244,75 грн. (одна тисяча двісті сорок чотири гривні , 75 коп.)-пені, 150,36 грн. (сто п'ятдесят гривень. 36 коп.)- 3 %річних, 791,30 грн.(сімсот дев'яносто одна гривня 30 коп)-інфляційних, 1 827 грн.( одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень витрат по оплаті судового збору
Видати наказ.
Повне рішення складено 23.01.2015 р.
Суддя М.В.Музика